Збройні барони. Частина ІІ, 7 ноября 2008

Другу частину журналістського розслідування "Обоз" присвячує тим, хто транспортує зброю з порту "Октябрськ" в порт призначення.

Першу частину розслідування "Обозревателя" читайте тут.

Хоча справа ця на перший погляд нехитра, це є надзвичайно вигідний бізнес. Особливо, якщо існують деякі нюанси щодо перевезення. А вони таки існують…Час від часу…

Наприклад: судно з порту "Октябрськ" виходить з одним пакетом документів щодо вантажу та місця його призначення, а потім серед моря в обумовленій точці судно доганяє інший пакет, десь "забацаний" в Києві, і курс доводиться "трохи" підкореговувати.

Як розповідали "Обозу" обізнані люди, часто за один рейс перевізник зброї заробляє більше, ніж коштує корабель. "Обозу" називали гонорари для перевізників у розмірі 10-15 млн доларів, тоді як відома всім "Фаїна" коштує 6 млн.

Король збройних перевезень

Перевезення зброї зазвичай організовується на корабликах класу "Ро-Ро", які спеціально побудовані для цієї мети. У цих суден корпус розкривається як пащека акули, і туди вільно заїжджають і виїжджають танки. Така особливість конструкції важлива для торгівлі з багатьма країнами Африки та Азії, де не всі порти належно обладнані кранами.

Чорноморське пароплавство Радянського Союзу більшою частиною складалося з таких "Ро-Ро". Адже навіть торговельний флот Союзу возив в основному військові вантажі.

Отож, незалежній Україні в спадок дісталося все необхідне, щоб возити зброю. Але в 95-96 роках з ЧМП дивним чином зникли усі кораблі. Натомість в ці роки в морському бізнесі з'явився приватний власник-українець, який десь набрався "Ро-ро" для експортування української та російської зброї з порту "Октябрськ" та інших. Трохи пізніше, коли з'явився Інтернет, він навіть вивісив туди відповідну рекламу.

Її прочитав "Обоз". Цитую: "Конструктивные особенности судов компании позволяют перевозить большинство опасных грузов, включая грузы ИМО первого класса".

Це цитата з сайту компанії "Каалбай груп", яка належить сім’ї нинішнього заступника міністра транспорту Ігоря Урбанського (у свій час Урбанський сам очолював "Каалбай"). Для тих, хто не втямив: "небезпечний вантаж ІМО першого класу" - це термін, що означає вибухові речовини, зброю та боєприпаси.

Урбанський настільки активний перевізник зброї з України, що при непублічності цього виду діяльності та його особистій «сірості» його ім'я засвітилося зразу в двох скандалах. Перший пов'язаний з кораблем "Анастасія", другий - з незаконним перевезенням шести ракет Х-55, які можуть нести ядерні боєголовки в Іран (2001). До речі, від причетності компанії "Каалабай" до другого епізоду Урбанський категорично відмовляється.

Непублічність мілітарного бізнесу Урбанського призвела до того, що ніхто не знає, скільки в Урбанського кораблів. І він, звичайно, про це не говорить. На офіційному сайті "Каалабай" «засвічено» лише десяток. Однак коли журналісти в розмовах з Урбанським називають цифру 30, він не заперечує. Очевидно, що після двох скандалів поспіль будь-який розумний бізнесмен не буде ризикувати добрим ім’ям своєї фірми, і не виключено, що частина флоту, що входить до власності родини Урбанського, зареєстрована на різноманітні офшорки, а в Україні прикривається менеджерськими фірмами-"прокладками". Така дійсність дала підстави злим язикам говорити, що "Фаїна" - теж корабель Урбанського.

Тим паче до цих пір перевезення зброї з українських портів було парафією виключно пана «У». Причетні до морського бізнесу люди стверджують, що свій основний капітал зам міністра «скосив» саме на цій ниві. І особливо піднявся на перевезенні навіть не української, а російської зброї, яка в часи президентства Кучми заходила в порт "Октябрськ" ешелон за ешелоном.

Найбільш вдалою операцією Урбанського називають перевезення скандальних «Кольчуг», які під час «касетного скандалу» добре аукнулися Леоніду Даниловичу. Цікаво, що «Кольчуги» покинули береги України не в порту «Октябрськ», як це буває зазвичай, а в Одесі. Одесити до сих пір жартують, що начальник одеського порту Микола Павлюк отримав від Президента Героя України за спецоперацію з «Кольчугами». До речі, Павлюк до сих пір керує найбільшим портом України.

Ігоря Урбанського знають як дуже забезпечену людину. Ділові зустрічі він полюбляє проводити у київському готелі "Хаят". Люди, яким доводилося мати справу з Ігорем Анатолійовичем, підмітили таку його особливість – під час ділової розмови він не дозволяє собі розслабитися, розвалитися в кріслі, у нього завжди пряма спина та мінімум емоцій. Він справляє враження залізної особистості та надійного партнера. Певно, так і має виглядати король збройних перевезень.

Щоправда, Урбанський вже давно переріс цей титул. Нині він змагається за статус короля морської галузі.

«Сірий кардинал» Вінського

Як ми вже писали, нині Ігор Урбанський працює заступником міністра транспорту в Міністерстві Йосипа Вінського. Туди його за ручку привів сам Йосип Вінський.

Заради цього він і став міністром. Адже можна згадати, як на початку всіх здивував прихід Йосипа Вікентійовича на посаду головного транспортника. Його пояснювали випадком: мовляв, Таріел Васадзе відмовився, і тоді спонтанно знайшовся Вінський. Хоча насправді Вінський довго і наполегливо боровся за цю посаду і «з’їв» власника «Автозазу».

До речі, стосунки Вінського та Урбанського до цього не були особливо довгими. Вони познайомилися, коли той «приніс» трохи грошенят, щоб отримати місце у списку соцпартії в 2006 році.

Однак 36 номер тоді не пройшов, і після виборів соцпартія почала наполегливо його працевлаштовувати. Спочатку його штовхали на губернатора Одещини, а потім спеціально під Урбанського створили посаду - ще одного замміністра транспорту. Щоправда, на ній він пропрацював недовго, лише три місяці – не ужився з Миколою Рудьковським. Отож, пішов у парламент - місце в сесійній залі для нього якраз звільнив Андрій Деркач.

До речі, піти в список соцпартії Деркач і Урбанський придумали одночасно. Чи випадково? Навряд чи, якщо знати, що у цих двох були особливі стосунки. Один на той час мав стійку репутацію торгівця зброєю, а інший - перевізника.

Однак повернемося в наш час, в Міністерство транспорту, де Урбанський працює заступником Вінського. Хоча можна говорити й інакше, що це Вінський працює міністром в Міністерстві Ігоря Урбанського. Принаймні це стосується морської галузі. Тут Урбанський справжній «сірий» кардинал. Він зміг за короткий час роботи в Міністерстві вибудувати чітку підпорядковану собі піраміду чиновників та керівників державних підприємств.

Почнемо з того, що заступник міністра, що очолює Морський департамент, Володимир Работньов прийшов на цю посаду завдяки зусиллям Урбанського і є його давнім та перевіреним партнером. Наприклад, коли Урбанський був депутатом, Работньов був його помічником. Але це лише верхівка піраміди.

На нижніх ярусах - у керівництві морських портів, в різноманітних службах та організаціях, департаментах, підприємствах, що обслуговують морську галузь, - нині працюють лише ті, що знайшли спільну мову з заступником міністра. Ці люди тільки і встигають бігати до Урбанського на килим в готель "Хаят". Наприклад, Миколаївську область, в тому числі всі її державні порти, контролює колишній СБУ-шник, давній приятель Урбанського Василь Капацина, що офіційно займає посаду керівника Миколаївського морського порту. З великим скандалом Урбанський зумів провести на керівника ДП «Дельта-Лоцман» пана Голодницького. Перелік таких близьких до Урбанського людей можна продовжувати дуже довго.

Позиції в Міністерстві, які дозволяють колишньому соціалісту жорстко контролювати державний сектор морської галузі, дають більше можливостей для збагачення, ніж перевезення зброї.

Треба розуміти, що в цій сфері заробляються мільйони на «контрабасі» (контрабанді), мільйони на освоєнні державних грошей, мільйони на продажу металолому або продажу корисних об’єктів по ціні металолому… А скільки державних коштів «закопується» на роботах з поглиблення дна в портах, які часто виконують сумнівні структури з сумнівною репутацією?! Тут заробляються мільйони на відчуженні портових земель та інфраструктури портів "своїм" інвестиційним компаніям. Тут можна вічно доїти бюджет і копати канал Дунай-Чорне море. До цього треба додати, що ще не до кінця розтягнуто Дунайське пароплавство, а у Чорноморського ще лишилася смачна нерухомість та привабливі земельні ділянки на узбережжі. Ще є буксири в "Дельта-Лоцмані"… Є земельні ділянки у фешенебельних курортних місцях, які належать Ялтинському порту. І з року в рік всі ці державні активи тануть, але їх запас такий, що дозволяє продовжувати годуватися чималій кількості людей. Один з анонімних співбесідників "Обозу", що в свій час працював на високій посаді в морській сфері, щиро зізнався, що носив хабарі в морський департамент Міністерства. «У чемоданах», - сміється чоловік і додає, що це не жарт. За його словами, нині відповідальним за збір «портфелів» та передачу на верхівку піраміди є пан, якого звати Папіш Ілля Йосипович.

«Обозу» ця особистість невідома. Але мій співбесідник стверджує, що він давненько працює на цій неофіційній посаді, його часто можна побачити в Кабміні.

Так воно чи не так, але точно, що морська галузь - це велика «рибина», це велика корупція і перевезення чи навіть контрабанда зброї  не є чимось надзвичайним в її внутрішній «кухні».

Таким чином, наразі для Ігоря Урбанського перевезення зброї, "Фаїна" - дріб’язок.

Отож, може бути, що до захопленого піратами корабля Урбанський жодним чином не причетний. Хоча джерела "Обозу" стверджують, що в той час, коли «Фаіна» пішла на завантаження в "Октябрськ", в Україну раптом приплив на власній яхті давній і надійний партнер Урбанського Борис Коган. Разом з Урбанським він є співзасновником десятка різних фірм. Коган постійно проживає в Ізраїлі і якраз відповідає за мілітарний напрямок у спільній діяльності з Урбанським.

А якщо брати до уваги інформацію працівників порту "Октябрськ", що в один час з «Фаіною» порт покинула ціла низка кораблів, завантажених зброєю, ця деталь виглядає особливо цікаво.

Також треба розуміти, що зазвичай в таких справах користуються старими та надійними партнерами – коней на переправі не міняють.

Тому одеський бізнесмен Вадим Альперін, який взяв на себе «Фаіну», в ролі перевізника зброї виглядає трохи несерйозно. Сам Урбанський в одному інтерв’ю назвав його «новеньким». Але «новеньких» в такому бізнесі не буває. До речі, в особистій розмові з нардепом Геннадієм Москалем Альперін заявив, що він не є власником «Фаїни» - лише «довіреною особою».

Ось ще кілька штрихів до портрету Вадима Альперіна. Один із співбесідників "Обозу", який мав довгі, «продуктивні» і не дуже приязні стосунки з Альперіним, характеризував публічного власника «Фаїни» як людину з авантюрною жилкою, яку скандали і проблеми з законом лише збуджують, яка з радістю береться реалізовувати сумнівні, але вигідні пропозиції. А ще, за словами джерела, Альперін патологічно жадібний. Настільки, що хабарі роздає особисто, щоб посередники не накрутили процент. "Мені хвалився один із СБУ, що у службі є багато записів, де Альперін пропонує хабарі. Навіть у Міністерстві юстиції. Але вони не дають їм хід", - розповіло джерело. Це може означати тільки одне: Альперін не вискочка-одиночка у збройному бізнесі, який випадково надибав вигідне замовлення, – він діє в одній потужній та дружній команді, яка має високе прикриття.

До речі, бізнес-партнером Вадима Альперіна в цілій низці бізнес-структур в якості співзасновника є Ойберман Олександр Юрійович. Ця людина є чинним депутатом Одеської міської ради, належить до команди народного депутата Партії Регіонів Леоніда Клімова, який має титул найвпливовішої людини Одеси.

До речі, до бізнесу Клімова приписують фірму з назвою "Фенікс транс сервіс". Це відома компанія в блискучому офісі, яка надає послуги з експедирування та перевезення морським, залізничним та автомобільним транспортом генеральных вантажів, у тому числі небезпечних, у тому числі через порт "Октябрськ". "В различные годы заказчиками компании были и остаются такие компании, как ГК «УКРСПЕЦЭКСПОРТ» (Украина), ГХВТИФ «УКРИНМАШ» (Украина), корпорация «ТАСКО» (Украина),Министерство обороны Украины, Ульяновский автомобильный завод (Россия), компания «GEODIS CALBERSON EUROPE» (Франция), компания «LR Avionics Ltd» (Израиль), множество других украинских и зарубежных компаний" – можна почитати на сайті цієї фірми. І зразу стає зрозуміло, які вантажі допомагає перевозити фірма.

До речі, вона не забезпечує перевезення власними суднами, вона їх фрахтує. І можна не сумніватися, що тут не обходиться без кораблів з флоту Урбанського.

Цікаво, що компанія «LR Avionics Ltd» (Ізраіль), співробітництвом з якою пишається "Фенікс транс сервіс", у свій час офіційно взяла на себе продаж "Кольчуг" (про що «Обоз» вже згадував у тексті), які з Одеси відвозив корабель Урбанського. Керівник цієї фірми Майкл Амзель тоді публічно заявляв, що вони призначалися Ефіопії, а США звинувачували Кучму в тому, що той продав їх Іраку.

Між іншим, Майкл Амзель теж досить відома у збройному бізнесі людина. Українські ЗМІ в попередні роки писали, що він мав під Києвом дачу поряд з тодішнім керівником СБУ паном Смешком, а також спільний бізнес ще з одним паном з єврейським прізвищем Вадимом Авербухом, який у свою чергу був тісно пов'язаний з Могилевичем.

Як бачимо, що стосується збройної справи, то тут людей більше поєднує спільна національність і одеське походження, аніж політичне забарвлення. В одній команді, що просуває на зовнішні ринки нашу зброю, працюють представники різних політичних сил, яким байдуже, що Урбанський був соціалістом, потім працював під Регіонами, а тепер в команді БЮТ, якщо він був, є і буде надійним партнером з перевезення зброї.

Менеджери та перевізники в цьому бізнесі не міняються через перемогу певної політичної сили на виборах. Зміни у державні владі змінюють лише вершину піраміди – людей, які безпосередньо торгують зброєю. Про них - у наступній частині.