Льоша-мерседес повертається по шпалах?

Зокрема, що стосується «Укрзалізниці», то керівник Мінтранса Йосип Вінський публічно заявив, що призначення Михайла Костюка відбулося саме по квоті Литвина. Володимир Литвин жодною заявою це не спростував. Проте «Обоз» вирішив перевірити. Адже до всіх квот Литвина завбачливо треба ставитися з підозрою, бо посада спікера, яка відійшла Володимиру Михайловичу, і так є достойною платою за входження 20 депутатів у нову коаліцію. Таким чином, не завжди по «квоті Литвина» на посади будуть проходити люди Литвина. Схоже, Володимир Михайлович у багатьох кадрових призначеннях зіграє роль зручної ширмочки. Цю роль він, очевидно, виконав і під час призначення голови «Укрзалізниці».

«Обоз» вирішив розібратися, ким є новий керівник «Укрзалізниці».

Михайло Костюк

І перше, що впало в очі – до Литвина та його команди новий керівник залізничних доріг Михайло Костюк ніколи не мав жодного відношення. Якщо вони навіть особисто і знайомі, то, певно, вперше побачилися лише цього місяця.

Призначення Костюка по квоті Литвина нагадує той спосіб, яким бізнес-партнер завгоспу Президента Ігоря Тарасюка пан Мельник очолив та досі утримує аграрне міністерство. У 2006 він купив посаду міністра у комуністів - це була їх квота, а в 2007 залишився в АПК вже по квоті БЮТ. Ось так все заплутано. Не менша плутанина з нинішнім керівником «Укрзалізниці».

Офіційно про біографію Михайла Костюка відомо мало. Лише те, що до останнього часу він працював заступником керівника «Укрзалізниці». Це інформація відкрита суспільству.

У політичних колах знають більше - Михайло Костюк входить в команду… Олексія Івченка. Це той Івченко, якого журналісти прозвали Льоша-мерседес за хворобливу прихильність до автомобілів цієї марки. Це той націоналіст, при якому КУН ( Конгрес Українських Націоналістів) розшифровували як «Комітет управління Нафтогазом». Це той керівник «Нафтогазу», при якому енергетична компанія України пішла в сумнівну кабалу до «РосУкрЕнерго».

Олексій Івченко

Нового керівника «Укрзалізниці» Михайла Костюка з Івченком пов’язує їх спільний друг Андрій Лопушанський.

Івченко та Лопушанський вважаються найбагатшими людьми Прикарпаття. Вони родичі (Лопушанський - кум Івченка) та бізнес-партнери. Лопушанський разом з Іриною Івченко (очевидно, дочкою екс-керівника «Нафтогазу») є співзасновниками ЗАТ «Добромиль».

Довідка. «Добромиль» - це ДП «Карбон» (Львівська область, Сокальський завод хімічних волокон) і «Новороздольський завод фунгіцидів» (Львівська область, виробництво синтетичного каучуку й побутової хімії). Останній був утворений на потужностях гірничо-хімічного держпідприємства «Сірка», що спеціалізувалося на видобутку сірки й виробництві фосфатних добрив. Потім завод зробили банкрутом, а «Добромиль» виступив «сумлінним покупцем» його майна. Також ЗАТ «Добромиль» має інтереси в електроенергетиці — воно володіє розподільчими мережами в Івано-Франківській області і т.д.).

Коли Івченко керував «Нафтогазом», Лопушанський деякий час був його заступником. Також Лопушанський входив до правління ЗАТ з іноземними інвестиціями «Газтранзит» разом з нинішнім героєм «Укрзалізниці» Михайлом Костюком. Вони були призначені в «Газтранзит» в один день і так само в один день звільнені. Також Костюк певний час працював начальником департаменту в НАК «Нафтогазі» під крилом Лопушанського.

Андрій Лопушанський

Зі своїх джерел «Обоз» дізнався, що призначення Костюка на посаду керівника «Укрзалізниці» не обійшлося без участі кумів Івченка-Лопушанського. Отже, команда Івченка потихеньку повертається у велику політику.

Минулий рік для цієї команди був зовсім невдалим. Івченка та Лопушанського колеги з «Нашої України» прокотили на виборах, тобто не взяли у список. Ображений на Президента Івченко став натоптувати стежку до Тимошенко. Йому не завадило навіть те, що Тимошенко ще вчора його називала різними нехорошими словами.

Ось, наприклад, один досить поетичний «наїзд» від Тимошенко: "Знаєте, була така картина Репіна, як запорожці писали листа турецькому султану. Так тепер у нас буде картина, як Івченко пише угоду про здачу національних інтересів Могілевичу". Тимошенко мала на увазі, як Івченко своїм підписом освячував угоду з «РосУкрЕнерго».

Але Льоша-мерседес топтав стежки так наполегливо, що на початку 2008 року навіть з’явилися чутки про повернення кількох людей з його команди у НАК «Нафтогаз», зокрема йшлося про Лопушанського, але відбутись цьому не судилося.

До речі, такі чутки знову залунали тепер, і, здається, вони стали реальнішими. Принаймні призначення Костюка - це реальність, що вже відбулася.

Все це свідчить про поступове наближення всіх до одного «любих друзів» до Тимошенко. Юлія Володимирівна вже замирилася з Порошенко, Третяковим, ще раніше з Мартиненком. А тепер готова прийняти у свої обійми і Льошу-мерседеса?

Питання лише: навіщо команді БЮТ реанімувати політичний труп, яким Івченко став після звільнення з «Нафтогазу». Подейкують, що це зроблено з прицілом на наступні президентські вибори, коли Тимошенко можуть знадобитися одкровення Івченка про подробиці народження «РосУкрЕнерго» і про те, яку участь і зиск мала родина Президента в цьому процесі.

До того ж призначення Михайла Костюка пройшло зовсім безболісно для тих членів команди БЮТ, яких годує залізниця. Зокрема, йдеться про сусіда Тимошенко в Конча-Заспі – Миколу Ковзеля. Бізнес Ковзеля у залізничній сфері дістався йому в спадок від Георгія Кирпи, і його рентабельність напряму пов’язана з тим, хто перебуває біля керма «Укрзалізниці».

Микола Ковзель

Останній рік «Укрзалізницею» керувала людина Ковзеля на 100% - Василь Мельничук. Однак Ковзель погодився на заміну своєї людини. Головна умова - щоб новенький не шкодив його інтересам. А так як новенький Костюк довгий час працював заступником Мельничука, він прекрасно собі уявляє, що треба робити, а чого не робити, щоб не ображати почуття нардепа з БЮТ.

Що це за інтереси, з усіма подробицями вже розповідав міністр транспорту Йосип Вінський, коли на початку травня 2008 року вимагав у Тимошенко звільнити Мельничука за серйозні порушення в роботі «Укрзалізниці». Зокрема, Вінського обурювало, що деякі експедиторські компанії мають невмотивовано низькі тарифи на перевезення вантажів. Серед цих компаній царське місце займав «Інтертранс» - компанія, що годує депутата БЮТ Миколу Ковзеля.

Вінського тоді ніхто не послухав. По-перше, тому, що Ковзель у випадку звільнення Мельничука пообіцяв вийти з коаліції. По-друге, тому, що Вінський вже тоді почав відколюватися від команди БЮТ. Отож, критика по «Укрзалізниці» була сприйнята як внутрішня диверсія.

Йосип Вінський

Зате нині Мельничука було звільнено і без порад Вінського. Очевидно, розрахунок простий. Якщо Тимошенко планує розпрощатися і з Вінським, то заміна Мельничука - це крок на випередження чорного піару. Адже зі зміною керівництва попередній період роботи «Укрзалізниці» вже не є актуальним для преси. І байдуже, що новий керівник буде проводити таку саму політику.

Отже, заміна керівника «Укрзалізниці» пройшла досить мирно і відповідає інтересам широкої групи осіб. Незрозуміло лише, в чому інтерес Володимира Литвина? Хоча відповідь тут може бути проста: «Укрзалізниця» - це така велика «годівниця», що безболісно може поєднати інтереси досить багатьох бажаючих набрати жирок.

Ось один показовий приклад. Буквально днями, купуючи квитки, «Обоз» звернув увагу, що обов’язкове страхування пасажирів від нещасних випадків на залізниці до сих пір проводить страхова компанія «Раритет». Ця сама страхова компанія страхувала пасажирів і минулого року. Однак, що стосується 2007-го, коли панував уряд Януковича, прихід «Раритету» в страховий бізнес «Укрзалізниці» виглядав досить «природно». Адже засновник «Раритету», згідно з базою податкової, - син секретаря РНБО Раїси Богатирьової Ігор Олександрович Богатирьов. Причому помилки тут бути не може, засновник «Раритету» прописаний у депутатській квартирі своєї мами на вулиці Панаса Мирного.

Дивно інше - «Раритет» зумів втриматися за пасажирів залізниці і за часів уряду Тимошенко. Тепер він, до речі, працює у страхувальному бізнесі «Укрзалізниці» на пару з СК «Брокбізнес». Очевидно, ця страхова компанія має відношення до «Брокбізнесбанку», що належить заможним бютівцям - братам Бурякам.

Цікаво, що «Раритет» за свої послуги бере 1 грн 6 копійок з кожного пасажира «Укрзалізниці», а «Брокбізнес» скромніше - 67 копійок.

До речі, незважаючи на ці «копійки», це дуже вигідний бізнес. Адже гривня до гривні, чи 67 коп. до 67 коп., - і набігають сотні мільйонів гривень в прибуток цих страхових компаній. Адже лише за минулий рік роботи «Укрзалізниця» перевезла 534 млн людей. Що ж стосується витрат… Слава Богу, залізничний транспорт в Україні є одним з найбезпечніших. Остання аварія, в якій постраждали пасажири, відбулася минулого року. Тоді з рейок зійшов «Столичний експрес». 172 пасажири отримали за свої синці та гулі по … 107 грн. Трьом, що були госпіталізовані, заплатили … 2 тисячі грн. Ось і всі витрати. Якби, не дай Бог, хтось загинув, страховики відбулися би виплатою лише 50 тисяч грн. Цікаво, що кожен день роботи «Укрзалізниці» приносить страхувальникам зборів приблизно на таку саму суму.

Отже, страховики на «Укрзалізниці» працюють лише в прибуток. А скільки ще таких «годівниць» є в «Укрзалізниці»? Очевидно, страхування - не остання, і пільги на тарифи з перевезення вантажів також. «Укрзалізниця» здатна винести квоту-інтереси Володимира Литвина, а разом з ним Івченка і ще з десяток впливових політиків. Це дуже міцний Болівар.