Литературный конкурс. EOS_80

третій вечір, повертаючись з нової роботи, EOS_80 бачив одну й ту саму картину.

рудий пес чатує двері м'ясного магазину.

магазин був ринковий, тому мав в середені довгі ряди, завалені мертвими тваринами без шкіри та їхніми частками. і магазин мав прозорий скляний фасад, тому всі мертві тварини без шкіри та їхні частки добре було видно з зовні, особливо в вечорі, коли в магазині вмикали освітлення, щоб всім, хто назовні ще краще було видно мертвих тварин без шкіри. ну й частки також.

а пес був рудий, він був великий, вуличний та голодний.

він нерухомо стояв біля дверей магазину, і його хребет, голова та ніс складали одну напружену пряму, яку пес націлював на ручку. десь там під ручкою був отвір чи щось таке, через який пес витягував носом дух мертвих тварин.

між собакою та тваринами стояли кремезні чолов'яги та дебелі баби з сокирками та охроняли своїх мертвих тварин від живого ще собаки, бо мали неаби-який намір зловити на мертвих тварин інших живих людей значно легшої, кволої статури, що ходили там назовні позв вітрину магазину і в яких не було мертвих тварин. але кволі живі люди дуже неактивно реагували на мертвих тварин в магазині. значно менше реагували на тварин, аніж собака. в цьому була певна невідповідність, брак чи надлишок потрібної ланки в гармонійному зв'язку бажань та можливостей. і ця вада чи надлишок - гроші. мабуть кволим людям гроші подобались більше за тварин, мертвих чи живих - на собаку ніхто з них не звертав уваги.

про все це з деякою зловтіхою думав EOS_80, втретє минаючи цю прекрасну картину буття, і йому дуже не вистачало фотоапарата. пальці його підкручували неіснуюче зараз коліщатко, очі примружувались синхронно розрахунку експозиції, він навіть придивився місце, де можна прилаштувати нерухомо камеру, от тільки камера була вдома.

вранці якби він навіть і згадав про неї, то все одно б не взяв, бо вона велика та й не до неї, бо ж нова робота.

нова робота трохи пригнічувала EOSа_80. невистачало розуміння, чого від нього очікують. незрозуміло також було, на кого тепер можна покластися. і от тут йому дуже бракувало Френка та Дарвіна, що лишились на старій роботі. а до п'ятниці було ще два дні, і EOS_80 напружував ніздрі. і почував себе рудим собакою.

в четвер вранці він прокинувся, неприємно вражений сноведінням. він майже нічого не пам'ятав, окрім того, що когось шукав уві сні. а коли майже натрапив, то хтось третій, кого він теж забув, повідомив, що "його сьогодні з'їли", даючи цим ніби зрозуміти, що шукати далі марно.

маєчня, подумав EOS_80.

ну й пішов на роботу.

на роботі, на відміну від попередніх днів, стало якось вільніше. трохи спокійніше та обнадійливіше. не така вже погана робота. нормальна собі робота. можна робить. а завтра вже й п'ятниця.

перебуваючи в такому бадьорому настрої, EOS_80 навіть відчув ентузіазм попросити наприкінці дня фотік у Валі. Валя була симпатична дівчина, а фотік був казьонний і Валі в позаробочий час непотрібний. до того ж з Валею вони сьогодні разом пообідали, вона спитала його враження від роботи і про всяк випадок дала пораду не дратувати Марію Олександрівну, коли та приходитиме після обіду. тож все йшло до того, шо Валя не відмовить з фотоапаратом. і вона не відмовила.

фотік був, звичайно, гіршим за той, що мав EOS_80. але це дрібниці. коли ти вже вийшов на полювання, то ладний стріляти хоч би з палки. EOS_80 уже вимикав компа, коли намалювалась Марія Олександрівна подивитись, чого вартий новенький. мабуть вона прийшла сьогодні на роботу до обіду, бо була дуже привітна та приємна. дала кілька заохочувальних порад та лагідно посміхалась. все це було добре, але EOS_80 хвилин на сорок вийшов пізніше з офісу, і собаки вже не було.

лаючись різними мовами, EOS_80 уповільнював ходу в надії, що пес от-от з'явитсья і займе своє єдине можливе місце в композиції. але пес не з'являвся. EOS_80 трохи постояв, походив і ще постояв, собаки не було. EOS_80 відчув щось легко подібне на почуття людини, що витягла щасливого квитка, якого через мить засмоктало унітазом. він збирався вже йти до метро, коли озирнувся востаннє. побачене сильно вразило його. один з кремезних чолов'яг в білому з червоним фартуху рубав мертву тварину без шкіри, одна з частин якої була дуже схожа на голову рудого собаки.

EOS_80 придивився пильніше і побачив свою помилку, але йти далі стало якось неприємно. і чомусь пригадався сон, і стало ще неприємніше.

мабуть, я там не затримаюсь, зробив висновок EOS_80.

трохи нелогічно до ситуації.