«Обоз» вирішив підбити підсумки «розкриття» резонансних справ, яких достатньо накопичилося за кілька останніх років. Навряд чи в цій країні хтось знає, що такі справи розкриваються. Але у генпрокуратури виявилися інші дані. Перед святами генпрокуратура відрапортувала про завершення розслідування низки резонансних справ та про значне просування по інших. Зокрема, з вуст заступника генпрокурора Рената Кузьміна твердження про розкриття нашумілих кримінальних справ сипалися, як з рогу достатку.
Однак варто було журналістам, здивованим такою продуктивністю генпрокуратури, задати уточнюючі запитання, стало зрозуміло, що не все так прекрасно. Виявилося, що статистику генпрокуратура поліпшила, однак вичерпної відповіді з жодної резонансної справи українське суспільство так і не отримало.
В Україні за останні кілька років накопичилося десятки справ, в яких публічно обвинувачувалися впливові особи в страшних злочинах. Справи шуміли, обростали неймовірними чутками, а потім з роками поступово забувалися. Правоохоронні органи справи розслідували або закривали, але жодного разу суспільство не отримало детальної інформації по жодному зі злочинів чи спростування злочину та вибачення перед людьми, яких незаконно притягнули.
Показовий приклад - справа Гонгадзе. Виконавці-міліціонери сіли, однак ті політики, яких людський поговір, голосні політичні заяви та плівки майора Мельниченка пов’язують з цією справою, навіть не були допитані в суді. Мало того, суспільство не втаємничили у систему, в якій правоохоронці, які мусять захищати закон та людське життя, самі стають вбивцями. Ті засідання суду, де вбивці журналіста розповідали про те, як слідкували за журналістом, як його вбивали, чиї накази при цьому виконували і чому виконували, були закриті для громадськості. Суд постановив, що така інформація становить державну таємницю.
Це просто знущання над громадськістю, особливо якщо згадати, що бажання знати правду у вбивстві журналіста виводило сотні тисяч українців на майдани країни.
Якщо ніхто не рахується з громадськістю в цій справі, що вже говорити про інші резонансні злочини, стосовно яких компетентні органи не вважають за потрібне інформувати суспільство про результати розслідування.


