Українська Конституція – стілець на двох ніжках
Тетяна Гайжевська
На „Обозревателе” відбулась прес-конференція на тему: „Конституція України: 12 років потому”. Про історію і майбутнє Основного Закону розповідав Володимир Шаповал – голова ЦВК, член Національної конституційної ради, доктор юридичних наук, професор – людина, причетна до конституційного процесу з самого його початку.
Володимир Шаповал: Ми вже 12 років живемо за певними правилами, які встановила Конституція. Можна багато говорити про те, наскільки ці правила адекватні суспільним потребам, наскільки вони були коректно встановлені, але факт залишається фактом: дванадцять років держава прожила за цією Конституцією. Вісім перших років особливої критики ні з боку суспільства, ні з боку політикуму, ні з боку фахівців не було. Але після грудня 2004 року, коли були внесені зміни, ми бачимо складнощі, які іноді набувають характер кризи.
-Як ви думаєте: це в нас така карма, щоб так часто вносити зміни до Конституції? Чому в США Конституція майже незмінна із дня її прийняття? В чому тут секрет?
По-перше, я спростую твердження, що у США Конституція незмінна з часу її прийняття – вона у них змінюється постійно. Американські юристи вживають такий термін, як „жива Конституція”. Особливість американської юридичної ментальності, державної практики в тому, що в ній дуже велику роль відіграють суди, які тлумачать Конституцію. І тому цей архаїчний текст XVIII століття шляхом тлумачення постійно змінюється.
Україна – це пострадянська країна з радянськими традиціями правосвідомості, які ґрунтуються на європейських традиціях. І тому тут зовсім інші підходи. Багато проблем виникає через те, що ми - пострадянська країна. Якщо взяти будь-яку іншу пострадянську країну, окрім, можливо, Росії, де дуже жорстка Конституція, то в усіх них Конституція змінювалася по кілька разів. „Чемпіоном” в цьому є Киргизстан, де за короткий термін існування цієї незалежної держави – вже четверта Конституція.
Очевидно, що для політиків Конституція дуже часто стає об’єктом і засобом політичної боротьби. Чи це правильно? Я думаю, коментарі зайві.
-Як ви ставитеся до пропозиції надати російській мові статус другої державної, закріпивши цю норму в Конституції? Які це матиме переваги або загрози?
Я відповім, як громадянин. Скажу відверто, значну частину мого життя для мене першою і найголовнішою мовою була російська. Але я патріот своєї Батьківщини, і для мене очевидно, що, враховуючи багато обставин, в тому числі історію, для мене є неприйнятним статус двох державних мов.
Юридично це можливо. Для цього треба, щоб у відповідну статтю Конституції були внесені зміни у такий спосіб: спочатку у парламенті голосуються зміни (потрібно 300 голосів), а потім відповідні зміни затверджуються на Всеукраїнському референдумі. Але як громадянин, якщо буде такий референдум, я буду голосувати „проти”.
-Чи дійсно закріплений у Конституції позаблоковий статус є перепоною для вступу України до НАТО? Якщо так, то чому на державному рівні ведуться такі активні дії у цьому напрямку? Невже вони не розуміють, що таким чином порушують Конституцію?
Я хочу категорично заперечити той факт, що в Конституції України закріплений позаблоковий статус. Це чергова політична спекуляція. Про так званий „позаблоковий статус” йшлося у Декларації про державний суверенітет. В Акті проголошення незалежності є згадка на Декларацію, а в Конституції в преамбулі згадується Акт про проголошення незалежності. І ті, хто намагається юридично „підтягнути” цю тему, користуються такою складною конструкцією.
Я можу сказати одне: ніякого позаблокового статусу Конституцією України не передбачено. Це штучна конструкція.
Хотів би додати: у нас в перехідних положеннях припускається існування військової бази у Севастополі. Вибачте, який це позаблоковий статус, коли в країні де-факто існує військова база іноземної держави?
Нейтральна держава – це Швейцарія або Австрія. Для України це глибока юридична натяжка.
-Яку форму правління ви вважаєте найбільш прийнятної для України?
Я переконаний, що за умов пострадянської країни з усіма її недоліками і позитивами, найбільш прийнятною є так звана змішана республіканська форма правління. Парламентська форма правління дуже добре „сідає” на громадянське суспільство, на хороші, організовані, реальні політичні партії. Якщо це, вибачте, не політичні партії, а „проекти”, тоді можна зробити хороші „проекти” під парламентську республіку.
Французи в XVIII столітті писали про „парламентську тиранію”, „парламентський деспотизм” – таке можливо.
-Зараз в Україні є змішана форма правління, але разом з тим, існує певний хаос у владі щодо розподілу функцій різних гілок влади. Як можна цього уникнути під час створення нового проекту Конституції?
Влада завжди збалансована, але в кожній країні вона збалансована по-різному. Я думаю, що найголовніше – питання вибору. Якщо українське суспільство і політиків задовольняє та модель, яка проглядається з чинної Конституції, тоді треба зняти деякі недоречності, які, очевидно, є кричущими і які іноді героїчно намагається виправляти Конституційний Суд.
В нашій Конституції є одна дуже цікава норма: Президенту надане право зупиняти дію актів Кабінету Міністрів з одночасним зверненням до Конституційного Суду. Це призводить до дивної ситуації: Президент припиняє акт і питання „зависає” – акт не діє, подається звернення до Суду, Суд завантажується поданнями... Це і юридично не зовсім правильно, і політично проблемно. Ця норма, як на мене, потребує або зміни, або скасування. Таких прикладів я можу навести десятка три-чотири.
Висновок такий: треба сісти і сказати: „це не працює” або „це працює погано” і вносити відповідні зміни.
-Чи є сьогодні конституційні підстави для дострокових парламентських виборів?
На сьогодні немає. Категорично стверджую – юридичних підстав для проведення виборів немає. Але це не означає, що вони не можуть з’явитися із часом.
-Може, взагалі не треба нічого змінювати у Конституції? Подивіться, нові зміни ідуть не на користь, а лише псують те, що було напрацьовано раніше.
Ми звикаємо до такої ситуації, але вона мені нагадує цирк. Там також є люди, які вміють сидіти на стільці, що стоїть на двох ніжках. Існування такої незбалансованої системи в організації влади є небезпечним, тому що завжди за певних умов цю незбалансованість можуть викривити і ми отримаємо протилежне, ніж записане.
Чесно кажучи, я ніколи не підтримував тих, хто стверджував, що наша Конституція краща в Європі. Вона дійсно достатньо нормальна, європейська, але за той час, як вона діє, з’ясувалися певні сюжети, які потрібно виправляти.
Я дев’ять років був суддею Конституційного Суду, нам доводилося тлумачити Конституцію. Ми чудово бачили „дірки” у Конституції, які просто волають, щоб їх заповнили або змінили. Тому я переконаний, що комплексна ревізія Конституції – на часі.
Україна знаходиться у перехідному стані. Це нормальне явище для пострадянської країни. І час від часу Конституцію треба не тільки підтягувати до рівня того, що відбувається у суспільстві, а й робити так, щоб вона була локомотивом, тягнула вперед. Мені здається, що сьогодні Конституція України таку функцію повною мірою не виконує.
