Моя українська мова базована лише на любові

Увеличить шрифт

1

2

3

Не пропустите »

	»Лобода провела первую репетицию. ФОТО
	»Мирча Луческу: "На кону стоит слишком многое"
	»Поплавского драли за уши, а Гросу строит козни маме

Интересное »

новости, загрузка.

Ірен Роздобудько, – відома й улюблена багатьма читачами письменниця, - розповіла «Обозу» про новий фільм, знятий за її твором «Ґудзик», про цікавий збіг обставин та про життя як таке…

Пропонуємо вам фрагменти інтерв’ю пані Ірен, що вона дала читачам «Обозу» та журналістам.

Ірен Роздобудько: Книжка «Ґудзик» була написана в кінці 2005 року, і в тому ж році вона отримала Гран-прі в конкурсі «Коронація слова». До того в мене було лауреатство і перемога на конкурсі «Коронація слова», але чомусь так дивно з цієї книжки все почалося… З 2005 року по 2007 в мене вийшло ще десять книжок. «Ґудзик» отримав найбільшу любов читачів.

-Це не стосується «Ґудзика», але все ж таки. «Виховання жінки» - це автобіографічно чи ні? Ці думки головної героїні - це вигадка чи це те, що Ви дійсно відчуваєте? Я спочатку подумала, що цієї книжкою Ви хотіли розповісти про свої внутрішні переживання, але в книжці головна героїня засуджує письменників, як пишуть про себе.

Я дуже вдячна таким своїм читачам. Я думаю, що ми на одній хвилі з ними. А це найголовніше для мене.

Злата має на увазі книжку «Дванадцять або Виховання жінки в умовах, непридатних до життя». Одразу хочу сказати, що я ніколи не буду займатися стриптизом в своїх книжках. Колізії життя моїх героїв – я їх настільки багато чую інших, що я ніколи не буду писати про себе. Це не є літературною майстерністю для мене.

Зараз дуже багато людей, особливо молодих, талановитих, які починають писати, хочуть писати про себе – про свої сексуальні досвіди, про свої пригоди, про свої мандри. Це дуже гарно. Це треба виписувати і далі піде література. Я думаю, що література – це узагальнення якогось загальнолюдського досвіду.

А що стосується думок – звичайно, в кожну книжку я вкладаю те, про що я думаю в дану мить, в даний період життя. Автобіографії там немає, але всі мої думки – я думаю, що під більшістю з них я підписалася б і зараз. Під 90% тих думок. Адже, час іде, можливо, щось змінюється.

До речі, «Ґудзик» зараз я б написала стилістично жорсткіше.

-Никоим образом не в обиду. Скорей от восхищения. Ваш вариант украинского - перевод себя с русского, интуитивно нащупанный и подгоняемый музыкальным слухом под галицкий стандарт, отголоски из детства и прошлых жизней?

Я не думала, які там акценти – галицькі… В мене дуже багато читачів в західній Україні, і вони кажуть, що в мене гарна мова. Тоді я кажу: «Господи Боже мій, я сама з Донецька і в принципі в мене не може бути ніяких галицизмів». Щоправда, я дуже люблю слово «філіжанка» (посміхається).

А взагалі, моя українська мова базована ні на чому, окрім любові. Я люблю українську поезію, я взагалі люблю нашу країну – таку досить дивну, яка не завжди повертається до тебе обличчям, тому немає в мене проблем ніяких щодо мови. Можливо, якусь родзинку й додає те, що я двомовна.

-Чи є у вас страх, що читачі не сприймуть цей фільм?

Звичайно, є. Більше того – я з пересторогою чекаю прем’єри. Але, знову ж таки, - фільм є фільм, книга є книга, і насправді екранізувати книгу слово в слово – це неможливо і навіть не цікаво. Я думаю, що це новий продукт, в який режисер має вкласти свій талант, своє бачення, актори вкладають свою енергетику, а книга є тільки підґрунтям для фільму.

Фільм закінчується хеппі-ендом – не так, як книга, тому, я думаю, читачі будуть вдячні за це режисеру.

-Чи брали Ви участь у кастингу акторів?

Я думаю, сценаристи не мають такого права – диктувати акторів. Але були досить цікаві випадки. Я дивилась проби на роль Ліки. Мені показали двох дівчат. Я одразу зрозуміла, що Аня Кузіна – це Ліка. А друга дівчинка теж була хороша, але саме Аня була Ліка. Мені продюсери кажуть: «Ви розумієте, вона маленька, вони будуть виглядати, як батько і донька…» Я дуже засмутилась…

Потім підбір продовжувався далі, згодом мені подзвонили і сказали, що відібрана саме Аня Кузіна, яка мені сподобалась. Але найсмішніше те, що зараз Аня знімається в чотирьох фільмах за моїми сценаріями. Я не знаю, чому, але саме Аня стала своєрідним талісманом.

А коли я побачила акторів, яких підібрали, - в мене не було жодних претензій. Я кажу, що це люди, які зійшли зі сторінок книги.

Зараз я себе не ідентифікую з жодною своєю книжкою. Я їх не перечитую. Вони вже пішли, вони з кимось там живуть, а я маю йти вперед.

Я зачинюсь в неділю, візьму каву і буду дивитися цей фільм, як просто фільм за книжкою «Ґудзик», яку хтось там написав. Звичайно, я дуже переживаю, але більше переживаю за авторів, за режисера, щоб у них все було добре.

Нагадаємо, прем’єра фільму «Ґудзик» по мотивам твору Ірен Роздобудько відбудеться у неділю, 8 червня, о 21.45 на телеканалі «1+1».

Всі відповіді письменниці читачам «КіноОбозу" дивіться тут

Ірен Роздобудько: «Десятий фільм за моїм сценарієм поїде в Канни»

Дивіться на ВідеоОБОЗі

Ирен Роздобудько: «Подбор актеров для «Гудзика» более чем удачный»

Ирен Роздобудько: «Режиссер говорит, что это хорошая примета, когда сценарист где то проходится в кадре»

Ирен Роздобудько: «Я себя со своими книжками не ассоциирую»