Труна на коліщатках вже на порозі Ради

Увеличить шрифт

1

2

3

Читайте также »

	»Робін Гуд, СБУ і сорок розбійників
	»Діти наїзника, або Чому БЮТ загриз Огризка
	»Три ганебні історії про один парашут. Частина II
	»Гості прилетіли до Ющенка верхи на корупції
	»Три ганебні історії про один парашут. Частина I

Не пропустите »

	»«Терминатора» признали культурным достоянием США
	»Победа на классе
	»Ани Лорак надоело жить в гражданском браке с Муратом!

Интересное »

новости, загрузка.

Легше спарувати вужа та їжака і отримати метр колючого дроту, ніж звести БЮТ і НУ-НС та отримати хоч щось на зразок коаліції. Це чудово було продемонстровано під час двох останніх парламентських днів. Можна ще розмірковувати, чи буде коаліція Регіони - БЮТ, чи будуть дострокові вибори, а ось на коаліції НУ-НС – БЮТ – Блоку Литвина вже можна поставити жирний хрест.

Хоча мав місце невеликий проблиск надії.

Світло у тунелі заблищало, коли в четвер Андрій Єфремов публічно оголосив, що біло-блакитні припиняють переговори з БЮТ. Офіційно Регіони образилися за те, що Тимошенко та її соратники пообіцяли прибрати з Закону «Про держслужбу» пункт про обов’язкове володіння російською мовою. Єфремов дав зрозуміти, що таким чином БЮТ порушує домовленості, погоджені раніше.

Такий «вибрик» Партії регіонів дав невелику надію на створення коаліції на трьох (НУ-НС, БЮТ, БЛ), тому що він співпав з заявою представників Блоку Литвина про їхню готовність влитися в ряди демократичної коаліції. Це означало, що з’явилися 20 голосів, з якими можна було постаратися перекрити активних юлененависників з НУ-НСу.

Отож друга половина четверга пройшла під знаком надії. Однак її вистачило ненадовго. Наступного ранку вона розвіялася, як сон.

Надії вистачило лише на одні досить толерантні трьохгодинні переговори в кінозалі Верховної Ради. Хоча засумніватися в їх перспективі можна було б відразу. Бо консультації проігнорувала більшість знакових людей пропрезидентського блоку. Переговори з Партією Регіонів відбувалися на більш серйозному рівні. А тут не засвітилися ні Тимошенко, ні Яценюк, і навіть лідер фракції В’ячеслав Кириленко замість себе прислав Романа Зварича. Не було людей Балоги і кумів Президента… Отже, фактично це була розмова між своїми. Зокрема, там були присутні всі члени НУ-НС, які вже давно симпатизують Тимошенко. Це представники семи з дев’яти партій НУ-НСу. Вони черговий раз оголосили про свою підтримку коаліції з БЮТом. Це був невеликий привід для оптимізму, адже в числовому еквіваленті зовсім небагато – близько 30 з 72 депутатів НУ-НС.

Однак загальний мирний тон переговорів і спокійна реакція людей, близьких до Президента, давала привід задуматися, а раптом у них все вийде. А може, це лише початок?

Лідер фракції БЮТ Іван Кириленко щохвилини клав руку на серце та стверджував, що його фракція готова підписати коаліцію хоч зараз і згодна не долати президентські вето на всі закони, що не подобаються Віктору Ющенку.

Роман Зварич відповідав теж досить спокійно. Він звичайно піднімав тему грузинсько-російського конфлікту, але не так інтенсивно, як в кулуарах Верховної Ради.

Кириленко у відповідь взагалі намагався бути душкою. «Є закони, які нас посварили. Але БЮТ розгляне кожну пропозицію і проголосує так, щоб це влаштовувало Конституцію, Президента і НУ-НС з БЮТом», - обіцяв Кириленко. Навіть коли Зварич в черговий раз згадував про грузинсько-російський конфлікт і пропонував проголосувати за законопроект Бориса Тарасюка, бютівці кивали головою в знак згоди.

Така поведінка Зварича і Кириленка здавалася особливо дивною після вранішньої запеклої перепалки в кулуарах парламенту, коли в присутності журналістів нунсівець вивів бютівця на чисту воду.

"Я конкретно запитую. Ви готові засудити акт російської агресії в Грузії?" – на підвищених тонах запитав Кириленка Зварич.

Кириленко на той момент втратив всі гальма, і його понесло: "Категорично ні! Тому що агресію почала Грузія, а ми - не сторона конфлікту".

"Так ваші переговори – ширма, а всі готуються до перевиборів?" – уточнили журналісти.

"Абсолютно вірно",– нервово виголосив Кириленко.

"Зважаючи на те, що я почув,– так!" – додав Зварич для журналістів.

Депутати БЮТ, що чули цю розмову, схопилися за голову.

«Такого наляпати. Я давно говорив, що Кириленко не тягне на спікера БЮТ», - поскаржився «Обозу» один з бютівців. Він додав, що після такої ганьби у Андрія Кожемякіна з’явилися всі шанси очолити фракцію. «Він давно цього хотів», - повідомив «Обозу» депутат.

З тієї розмови минуло лише півдня, отож це було просто диво, коли в кінозалі Верховної Ради Кириленко та Зварич, а також інші депутати з обох сторін демонстрували дивну зговірливість і стверджували, що вибори - це зло.

«Ну добре, будуть вибори, - міркував один з депутатів БЮТ. – Після них нам знову доведеться займатися тим самим - формувати коаліцію. Питання - з ким формувати?».

«З Черновецьким», - почувся вигук з залу.

«А може з ЄЦом? А?» - додав інший.

«Отож», - підсумував депутат.

Бютівці намагалися ніжно пояснити колегам, що їх в новому парламенті може не бути.

Або пропонували інший варіант: «Вибори не відбудуться, і ми залишимося без парламенту аж до закінчення президентських виборів. Це «опустить» країну».

Ніхто не заперечував. Навіть близька до Президента Ксенія Ляпіна говорила, що вона розуміє необхідність коаліції і поціновує кроки БЮТ назустріч.

Буквально за першу годину розмови присутні депутати погодили план дій: з завтрашнього дня разом формувати порядок денний, а в понеділок підписати коаліцію. Щоправда, так до кінця не зійшлися, чи підписувати стару, чи писати нову. Чи буде ця нова на одному аркуші, чи на п’ять томів, де буде прописано все до найменших дрібниць. Наприклад, чи має право Президент забороняти губернаторам ходити на засідання кабміну і чи може губернатор Запоріжжя Євген Червоненко набирати заступників з табору «біло-блакитних». До речі, саме такі приклади прозвучали на засіданні.

Думки розділялися, однак істеричної категоричності не лунало. НУ-НСівці хотіли розлогий документ, БЮТ - одну сторіночку. «Давайте хоч щось підпишемо, а там будемо обговорювати розбіжності та проходити детектор брехні», - зокрема пропонував Шкіль.

Чим далі тривало обговорення, тим частіше лунали думки задекларувати наміри - проголосувати за створення коаліції хоч зараз. Частину ораторів зовсім не лякало, що в залі переговорів присутні лише півсотні депутатів.

Однак скоро прагматики опустили ідеалістів на грішну землю. Тобто з півсотні знайшлося таких, що вже говорили: «Голосувати не будемо. Це лише піар».

«Наше голосування буде нелегітимним, - стверджував Каськів. - Чи буде до одного місця, якщо завтра Юлія Володимирівна зустрінеться з Віктором Федоровичем. І взагалі наша угода відбудеться лише тоді, коли буде сформована пропозиція, що задовольнить Президента».

Каськіва підтримав і Олександр Омельченко: «Знаєте, наші переговори мені нагадують ситуацію, коли прекрасну молоду панну всім селом вмовляють вийти заміж за короля. Вмовляють-вмовляють, три дні витратили – вмовили. Всі такі щасливі – все чудово, бо залишилась дрібниця - вмовити… короля».

На цьому перші та останні переговори між фракціями БЮТ та НУ-НС і закінчились. Бо вмовити короля куди складніше, ніж файну дівчину.

В той час, поки БЮТ та НУ-НС так гарно спілкувалися, король, себто Віктор Ющенко, наставляв молодого та перспективного В`ячеслава Кириленка, і, очевидно, зовсім не в руслі коаліції з БЮТ.

Лідер НУ-НС пізніше сам зізнався, що був відсутній на переговорах та не відповідав на мобільний тому, що дві години був в кабінеті у Президента.

Про що вони там говорили, невідомо, але наступного ранку виявилося, що всі ці балачки в кінозалі мали куди нижчий статус, ніж розмова Президента і Кириленка. Адже на наступний день погодити спільний порядок так і не вдалося. Посипалися взаємні звинувачення. БЮТ стверджував, що НУ-НСівці просто не з’явилися на погодження. НУ-НСівці стверджували, що їх пропозиції щодо порядку денного відправили в далеку мандрівку.

Отже, хто не вірив в «коаліцію трьох» – правильно робив. Із усіх варіантів у неї завжди були найменші шанси.

В принципі наївно було думати про щось інше. Депутати, підзвітні Президенту та Балозі, не для того вийшли з коаліції, щоб потім в неї входити з послабленою позицією. Адже участь у коаліції Литвина робить менш впливовою їх золоту карту.

А ось Блок Литвина на всій цій історії чудово пропіарився. Мовляв, ми їх рятували-рятували, а все без толку.

Що ж далі? У коаліції БЮТ з Партією регіонів, попри заяву Єфремова, є шанси.

Хоча переговори справді загальмувалися кілька днів тому. Причин багато. Крім всього іншого, Регіони ніяк не можуть погодитися на міністра закордонних справ Бориса Тарасюка, на чому наполягає Тимошенко. Юлія Володимирівна, в свою чергу, не хоче віддати Регіонам паливно-енергетичний блок уряду, бо не безпідставно побоюється, що він потрапить в руки людей Фірташа.

Адже тоді вся розпіарена боротьба проти «РосУкрЕнерго» коту під хвіст. До речі, на днях заступником Януковича став Юрій Бойко. Це означає, що група Фірташа посилила свій вплив на лідера.

Але найгірше те, що до Тимошенко «охолов» Віктор Янукович. Як розповіли «Обозу» знаючі люди, Тимошенко востаннє з ним зустрічалася на минулому тижні. Все було добре, але раптом Віктор Федорович перестав йти на контакт. У БЮТ думають, що йому проїхали по вухах, що посада спікера - це дуже мало, треба вимагати лише прем’єра. «Блеф, один блеф. Всі переговори були блефом», - поскаржився «Обозу» один з переговірників БЮТ з Партією регіонів.

Отож знову модно говорити про дострокові вибори. Вони стають все реальнішими та все страшнішими. Особливо для Тимошенко. Депутати БЮТ розповідали «Обозу», що Юлія Володимирівна категорично не хоче йти на вибори. «Вона каже, я відчуваю - це не наші вибори», - розповів «Обозу» один з бютівців. Отже, інтуїція - головне застереження БЮТу. Серед менш важливих, але так само серйозних аргументів – загроза внутрішньопартійних сварок. Адже в список треба брати Народний Рух та «Народну Самооборону», коли своїм депутатам місця не вистачає.

Депутати сумніваються, що вибори будуть дійсними, і підозрюють, що вся гра затіяна для насадження прямого президентського правління. Однак нічого своїм страхам протиставити не можуть.

Очевидно, що ситуація дійшла до такого моменту, коли в жодної політичної сили парламенту вибору просто немає. Залишається чекати, поки зробить хід Президент. Хтось чекає цього з надією, інші сподіваються лише на одне: що Президент допустить помилку.

Майбутнє багатьом депутатам уявляється такою собі труною на коліщатках з дитячих страшилок. Бо чим стане для парламенту та для країни невідворотний розпуск парламенту, невідомо.