Як Тимошенко рятувала Каддафі від клептоманів, 28 мая 2009

Як відомо, в молодості вождь лівійців Муаммар Каддафі, вважався терористом, що організовував вибухи на пасажирських лайнерах ворожих Лівійській революції країн. Але після того, як він спробував співпрацювати з Україною, він став жертвою. Жертвою українських чиновників-клептоманів, що лишили Каддафі без літаків.

Тимошенко окрилила Каддафі

Нещодавно прем’єр Юлія Тимошенко провідувала лідера Лівійської Джамахірії Муаммара Каддафі. В країну "чорного золота" вона приїхала не з пустими руками. Напередодні її візиту в Лівії приземлився літак українського виробництва з віп-салоном АН-74ТК-300 - новий крилатий лімузин Каддафі. Це честь для українських авіабудівників, що цілий керівник держави тепер буде розсікати повітря на витворі їхніх рук. Але це можна рахувати успіхом, якщо тільки не знати передісторію – багаторічний серіал, про який "Обоз" розкаже трохи згодом.

Завдяки тому, що Каддафі отримав літак, Юлія Тимошенко повернулася в Україну з букетом хороших новин про співробітництво. Співпраця з Лівією для України - справді цікава. У нас є те, що потрібно Лівії - літаки, зброя, зерно, земля, а в неї є чим з нами розплатитися – нафта.

Однак, попри оптимізм Тимошенко, ця співпраця малоймовірна. Бо лівійська сторона вже добре знає ціну нашому слову і обізнана з клептоманією українських чиновників. Тим паче, Україна давно винна Каддафі ще два літаки, віддати які нереально в ті строки, що обіцяла Тимошенко. А історія того літака, що таки долетів до лівійського вождя, заслуговує на окрему увагу.

По-перше, тому що вона добре демонструє, як Україна може псувати міжнародні стосунки з країнами, в співпраці з якими вона зацікавлена. І причина цьому одна: коли можна вкрасти тут і сьогодні - вигідні на перспективу проекти, а тим паче інтереси країни, нікого у владі схоже не цікавлять.

По-друге, ця історія справжній трилер, адже щоб віддати літак Каддафі, його спочатку довелося забрати у …Ахметова-Пригодського.

Літак в обмін на нафту

Отже, почнемо з початку. Українське співробітництво з Лівією почалося ще в далекому 2000 році під гаслом "Літаки в обмін на нафту". Початок був нічого. Україна пообіцяла Лівії два вантажних літаків АН-124-100. Завод "Авіант" успішно виконав контракт. Муаммар Каддафі був у захоплені. Адже жоден лідер арабської країни на той час не мав таких гігантських літаків. У відповідь НАК "Нафтогаз" тоді фактично без конкурсу отримав доступ до чотирьох нафтогазових родовищ Лівії.

В Україну зі сторони Лівії посипались авіазамовлення. Харківське державне авіаційне виробниче підприємство (ХДАВП) підписало контракт на постачання авіакомпанії "Ейр Лібія" п'яти пасажирських Ан-140, "Авіант" - чотирьох "пожежників" АН-32П. Згодом Каддафі оглянув новенький президентський борт Кучми АН-74ТК-300 і замовив собі такий. Плюс ще два санітарні літаки АН-74ТК-200С (один з яких - також у VIP-варіанті).

Отже, Україна отримала виняткову у рекламному сенсі угоду – зробити літак для лідера іноземної країни.

Однак згодом лівійська сторона була прикро розчарована. Чотири АН-32П Лівія отримала лише на початку 2006 року, тобто майже через три роки після замовлення. "Авіашпиталі" та бізнес-джет АН-74 до Тріполі взагалі не долетіли. Нам ще пощастило, що "Ейр Лібія" відмовилася від п'яти АН-140: начебто через брак коштів. Інакше розмір "боргів" був би ще більшим.

Літак для вождя лівійців АН-74ТК-300 Харківське державне авіаційне виробниче підприємство (ХДАВП) повинне було зробити ще два роки тому. Однак гроші, перераховані Лівією на його будівництво, а також на побудову ще двох літаків АН-74ТК-200, пішли, як вода в пісок.

Як пояснила Юлія Тимошенко, "У Лівії була взята передплата за будівництво Україною трьох літаків АН, але жоден з них не був поставлений. Бо попередній уряд, попередня влада розмили ці гроші на офшори, і Лівія залишилася без літаків".

З тих грошей, що лишилися, літаків не вийшло. Навіть на один літак не вистачило. Всі три до сих пір в стадії початкової зборки.

Не можна сказати, що Лівія про літаки забувала. Ні, Україні періодично про них нагадували. А ми відповідали, ось-ось будуть готові.

У відповідь керівництво Лівії проігнорувало підписану в кінці 2004 року угоду між "Нафтогазом України" та Національною нафтовою корпорацією Лівії про видобуток нафти та розподіл продукції на вигідних для України умовах. "Нафтогаз України" розраховував почати видобуток нафти вже у 2006-2007 роках в обсязі 1,5 млн тонн на рік. Але недобудовані літаки не дали здійснити навіть перших кроків.

Отже, диверсифікація постачання вуглеводнів, про яку полюбляють згадувати політики, так і не відбулася. Лівійська сторона відмовилася ратифікувати угоду через проблему із замовленням в Україні літаків.

На цьому наше співробітництво закінчилося.

На заводі припадали порохом остови повітряних птахів, на яких вже поставили хрест, а Лівії буцімто в якості компенсації було передано в оренду близько 200 га земель для вирощування сільськогосподарської продукції в Східній Україні. Останнє українська влада зберігає в таємниці.

Балога захотів нафтову вишку в Лівії?

Отже, все було глухо, доки в Секретаріат Президента не прийшов Віктор Балога. За інформацією джерел "Обозу", він разом з братом Президента Віктором Ющенко зацікавилися нафтовим бізнесом у Лівії. Але щоб налагодити контакти, треба було відновити стосунки з Каддафі, а це означало щось придумати з літаками - хоча б повернути лівійському лідеру один літак.

Балога з великою радістю віддав би Каддафі його літак. Одна біда – де такий взяти. Шукали-шукали і знайшли. Виявилося, що на Харківському державному авіаційно-виробничому підприємстві доводиться до повної готовності точно такий літак, який обіцявся Муамару Каддафі.

Таким чином, щоб віддати Каддафі, треба було лишень забрати залізного птаха у законних господарів. Ця задача не така складна, якби не одне "але". Забирати планували на шару, а забирати довелося у ...Ахметова-Пригодського.

Справа в тому, що новенький АН-74ТК-300 належав ВАТ "Укртранслізинг". Один власник цієї структури  - Антон Приходський, якого називають "сірим кардиналом" Партії регіонів та близьким другом Віктора Януковича, а другий власник, через засновника "Укртранслізингу" компанію "Лемтранс", є Ринат Ахметов.

Вибір був непростий: або "кинути" Приходського-Ахметова, або черговий раз підманути Каддафі? Поки урядом керував Віктор Янукович, це питання висіло у повітрі. Тобто і хотілося, і пеклося. Але згодом, коли уряд очолила Юлія Тимошенко, вона сама загорілася ідеєю реабілітувати Україну в очах Каддафі. Якщо для цього треба лише забрати літак у Ахметова-Пригодського, то що тут думати! Мовляв, і не таку цяцю забирали.

Каддафі маскувався під Ющенка

Отже, інтереси Тимошенко, Ющенка, Балоги щодо відновлення стосунків з лідером Лівійської Джамахірії збіглися, і робота закипіла.

З Муаммаром Каддафі було відновлено активний діалог. Йому пообіцяли, що до кінця 2008 року літак точно буде. Україна в якості компенсації за затримку навіть запропонувала Каддафі тимчасово покористуватися точно таким літаком з президентського авіапарку Ющенка. В "Обозу" є документи, що підтверджують, що представнику Лівії Абдулу Хаким Аларусі робили таку пропозицію. Можливо, Лівія її прийняла. Принаймні в Україні президентський літак АН-74ТК-300 давно не світився. Коли Юлії Тимошенко не вистачило літака на політ у Москву на газові переговори, в ДАП "Україна" чомусь забули, що у них має бути ще АН-74. Це може означати, що у них його на той час не було.

Цікаво, що АН-74ТК-300 з авіапарку ДАП "Україна", який пропонували Каддафі, на своєму хвості гордо носить номер UR- YVA. Перша половина означає українську реєстрацію, а останні три літери це ініціали нашого Президента. Отже, якщо Каддафі користувався нашим літаком в небі, він маскувався під Ющенка.

Чим пожертвувала Тимошенко?

Восени минулого року  забрати літак у компанії Приходського-Ахметова було визначено остаточно.

Віктор Балога особисто запросив керівництво ВАТ "Укртранслізингу" на чай в Секретаріат та поставив їх перед фактом, що літак у будь-якому разі буде передано Лівії, згодні вони на це чи ні. "Укртранслізингу" пообіцяли зробити інший літак, якраз той, що чотири роки тому почали робити для Каддафі. Однак "Укртранслізинг" був не в захваті від такої пропозиції. Там небезпідставно вважали, що "літак Каддафі" ніколи не злетить в повітря.

Отже, "Укртранслізинг" відмовився від пропозиції Балоги.

Однак згодом представники компанії, що має таке потужне лобі, з подивом для себе відзначили, що їх незгода нікого не цікавить.

Віктор Ющенко приймав у себе Каддафі та обіцяв йому літак Пригодського, Тимошенко особисто їздила на завод, перевірити, як там справи з цим літаком, а менеджмент "Укртранслізингу" безсило стрибав, як карасі на пательні.

Один з представників БЮТ доказував журналісту "Обозу", що держава має моральне право обікрасти "Укртранслізинг", мовляв, ця бізнес-структура в часи Кирпи гребла державне майно скільки хтіла.

Бютівець мав на увазі історію становлення "Укртранслізингу". По-суті, це підприємство в свій час розбудовувалося в складі бізнес-імперії покійного Георгія Кирпи. За доказами далеко ходити не треба. В ті часи, коли Георгій Кирпа був міністром транспорту, головою правління "Укртранслізингу" був Олександр Юраков. Він також був директором "Клініки Гармонія", яка належала дочці Кирпи Інні Георгіївні.

Завдяки впливовому покровителю "Укртранслізинг" на шару отримав на баланс десятки тисяч вагонів "Укрзалізниці". Пізніше частина цих вагонів ще в часи першого прем’єрства Януковича була продана "Міжрегіональному Промисловому союзу". А згодом фірми Приходського-Ахметова повністю прибрали до рук спадок Кирпи.

Однак повернемося до сьогодення: держава таки не забрала в "Укртранслізингу" літак, як той забирав у держави вагони. Підприємство віддало літак добровільно, бо менеджменту вдалося знайти спільну мову з прем’єром. І дуже цікаво чим пожертвувала Тимошенко, щоб "Укртранслізинг" пішов на мирову угоду.

Отже, попри всі перепони, перший літак Муаммар Каддафі отримав. А ось з наступними двома чудо навряд чи станеться. Державі вже навіть немає у кого забрати, щоб передати Каддафі в строки, що обіцяла прем’єр, тобто в кінці цього року і в першому кварталі наступного.

Це означає, що плакали всі україно-лівійські домовленості. А саме - про постачання 600 тис. тонн лівійської нафти на Кременчуцький нафтопереробний завод, про будівництво нафтопереробного заводу в Одеській області потужністю 10 млн тонн нафти на рік, про військово-технічне співробітництво та експорт зерна.

Без повернення старих боргів можна розраховувати лише на реалізацію дрібних проектів, що можуть бути цікаві лише окремим особистостям.

Тобто окремі персоналії можуть розраховувати на вдячність Каддафі у вигляді нафтової вишечки посеред пустелі.

У цьому все наше міжнародне співробітництво!P.S. Коли автор ілюстрував статтю, то знайшов в Інтернеті фото літака, який Тимошенко відвезла Каддафі. Фото було зроблене на літовищі Гостомеля: маленький АН на фоні гіганта "Руслана" з лівійським прапором на хвості. "Обоз" звернув увагу на номер новенького літачка - UR-PAV. Останні три літери це ПІБ, що розшифровується як Пригодський Антон Вікентійович. Отже, Тимошенко забрала у Пригодського літак, якому той встиг дати своє ім’я.у