Видео дня
Секрети Конча-Заспи: юпітери та бики
«Обоз» вирішив поцікавитися, що нового за минулий рік набудували наші високопосадовці на території державних дач в Конча-Заспі та Пущі-Водиці. В цьому випадку «Обоз» цікавить зовсім не приватне життя наших політиків, адже тут тема інша – «дерибан» державної власності, зокрема землі. Адже при кожному новому будівництві в Конча-Заспі та Пущі Водиці політики використовують схеми, які по суті перетворюють державні дачі в приватні маєтки.
Найяскравіший приклад відчуження – це історія державної резиденції «Межгір’я», яка вся цілком (324 га) в 2007 перейшла до рук Віктора Януковича та його партійної команди.
В часи Кучми велику ділянку від комплексу державних дач Пуща-Водиця (22 га) вдалося відхопити і Віктору Медведчуку. На цій території нині стоять палаци самого Медведчука, Суркіса та дочки Кучми.
Нині «дерибан» продовжується меншими діляночками, але він не припиняється ні на мить.
Схеми різні. Одна з найпопулярніших – укласти інвестиційну угоду з Державним управлінням справами щодо реконструкції житлового фонду, будівництво нового будинку і безкоштовне проживання в ньому, поки витрачені на будівництво кошти не компенсують нараховану оренду. Інша схема засвітилася в скандалі з будівництвом заступника генпрокурора Рената Кузьміна в Пущі-Водиці. Кузьмін уклав з Державним управлінням справами інвестиційний договір, згідно якого все, що він набудує, переходить у його власність, окрім маленької частки – тієї площі, яку займала стара державна дача, що певно розміром з санвузол в новому палаці Кузьміна. Питання землі в договорі замовчувалося. Хоча, за спостереженням журналіста, Кузьмін «скромно» обгородив собі не менше як 1 га землі.
Отже, завдяки таким хитрим схемам українці, що займають високе службове положення, можуть не купувати землю під будівництво в передмісті Києва за скаженими цінами, а домовитися за діляночку на території державних дач і таким чином істотно зменшити видатки на облаштування свого особистого життя.
Минулого року «Обоз» писав про будинок Івана Плюща, який той почав зводити в 2007 році.
При цьому Іван Степанович потурбувався, щоб новобудова перейшла в його приватну власність. За два дні до дострокових виборів він звернувся до президента з проханням по клопотати перед тодішнім прем’єром Януковичем, щоб Кабмін передав йому в приватну власність земельну ділянку та будинок №4. Плющ аргументував це тим, що нерухомість потребує реконструкції. Президент та Прем’єр прохання задовольнили.
Іван Степанович почав швидкими темпами зводити великий палац, однак з приходом Юлії Тимошенко в уряд будівельна активність Івана Степановича поступово зійшла на нуль.
За весь минулий Плющ спромігся лише звести паркан навколо новобудови. Будівництво самого будинку просунулося вперед зовсім трохи, і нині ніякої будівельної активності в маєтку Плюща не спостерігається.
клікніть для збільшення
Тут тиша та спокій, лише здалеку доноситься гуркіт техніки з будівельного мурашника Кузьміна
Чому ж «заморозилося» будівництво Плюща? Очевидно, питати треба у того хто здійснював це будівництво. Коли минулого року журналіст побував на будівельному майданчику Плюща, то від будівельників було почуто цікаву інформацію: вони працюють заразом на двох об’єктах – дачі №4 Плюща, та № 9, яку за словами робітників будує депутат Партії Регіонів Андрій Кравець.
Кравець відомий як заступник Віктора Януковича в партії, а також, в недалекому минулому – як директор кінотеатру «Зоряний», де вже багато років знаходиться штаб Віктора Федоровича. Кравця також там знають, як людину, що останні роки вирішувала господарські проблеми Януковича.
«Обоз» тоді звернувся до Кравця з проханням пояснити чому його будівельна бригада також зводить дачу Плющу, і чи бува це не вдячність Івану Степановичу за те, що він принциповий противник коаліції з Тимошенко, однак Кравець відповів: «Не коментую». Але, що цікаво, коли принципова позиція Плюща стосовно несприйняття Тимошенко перестала цікавити Партію Регіонів, будівництво зовсім заглохло.
А ось дача №9, яку будує Андрій Кравець, успішно добудовується. Палац вже зведений, зараз тривають внутрішні роботи, а також облаштування території. До речі, навколо будинку №9, як і у Кузміна, обгороджений чималий шматок землі – майже один гектар.
клікніть для збільшення
До речі, втрата політиками свого впливу та актуальності, як це відбулося з Іваном Плющем, завжди погано позначається на їх приватних будівництвах.
Наприклад, в Конча-Заспі з 2007 року стоїть покинутий, як сирота, на 90% готовий будинок Олександра Мороза. Сан Санич кожен день мусить спостерігати цей пам’ятник зламаної політичної кар’єри, адже живе в скромному рожевому будиночку навпроти.
клікніть для збільшення
Однак залишимо «невдах», а поговоримо про тих, кому в минулому році пощастило побудувати на державній земельці свій особистий маєточок.
Спочатку про Пущу-Водицю. Там серед щасливчиків – Микола Оніщук. За минулий рік, поки Оніщук обіймав посаду міністра юстиції він встиг побудуватися в Пущі-Водиці. Прямо по-сусідству з Іваном Плющем виріс новий двоповерховий зруб і кілька дерев’яних альтанок. Будівельники, що працювали на подвір’ї, не приховували, що працюють на Оніщука. До речі, працюють доволі інтенсивно. Адже минулого року на цьому самому місці «Обоз» спостерігав лише облуплену деревяну хатинку.
В кінці вулиці, де оселилися Плющ і Оніщук, має держдачу і генпрокурор Олександр Медведько. В його маєтку за останній рік також сталися разючі зміни - замість старого ДУСівського будинку виріс новий зруб.
Хоча, якщо зважити на розміри та обриси будинку, генпрокурор не будував нову дачу, а лише реставрував стару – обшив дерев’яними панелями.
А тепер про Конча-Заспу
Що стосується Конча-Заспи, то останнім рік тут можна було спосерігати будівельну активність Раїса Богатирьової, Юхима Звягільського Віктора Пинзеника та ще трьох осіб чиє ім’я поки що розсекретити не вдалося..
До речі, на відміну від Пущі-Водиці, Конча-Заспа обмежена в земельних ресурсах. Попри всю впливовість, посадовці не можуть тут розраховувати на велику земельну ділянку і відповідно зводити великі будинки. Однак, як це не дивно, посадовців, людей часто дуже заможних, які мають іншу різноманітну нерухомість, цікавлять навіть ці крихти державної шари. Тут є дачі Азарова, Білозір, Пустовойтенка, Піскуна, Маляренка, Ківалова, Луценка, Єханурова, Звягільського, Олександра Омельченка та інших.
Ось наприклад – іграшковий будиночок Азарова. Зрозуміло, що це не єдина його дача біля Києва, але забити собі місце в Конча-Заспі він не відмовився.
клікніть для збільшення
До речі, нещодавно під схилом, на якому стоїть будинок Азарова, було болото, жаби-комарі. Але, як розповів один з старожилів Конча-Заспи, коли Азаров був віце-прем’єром в останньому уряді Януковча, то пролобіював виділення бюджетних коштів на облаштування території, на яку виходить фасад його будинку.
Заміть болота тепер тут зелений газон та чисте плесо води.
Ось фото будиночків інших відомих політиків.
Подвіря Білозір (клікніть для збільшення)
Два будиночки Єханурова (клікніть для збільшення)
Дачі Маляренка та Пустовойтенка (клікніть для збільшення)
Дача Луценка доволі запущена (клікніть для збільшення)
Як бачимо, зазвичай будиночки в Конча-Заспі не великі. Але є і винятки. Наприклад, новобудова депутата, власника шахти ім. Засядька Юхима Звягільського.
клікніть для збільшення
Звягільський має доходи, які цілком дозволяють йому купити ділянку в передмісті Києва за ринковими цінами, але і він спокусився на державну шару.
А ось цю новобудова журналісту «Обозу» показали, як хатинку Віктора Пинзеника.
клікніть для збільшення
Вона була побудована в той проміжок часу поки Пинзеник працював в уряді Юлії Тимошенко.
Відомо, що екс-міністр не має життєвої потреби будуватися в Конча-Заспі. Адже в своїй минулорічній декларації він вказав, що його родина, крім квартир, вже володіє двома житловими будинками - 97 кв.м. та 674 кв. м. Але відмовитися від дармових 6 соток в Конча-Заспі, очевидно, дуже важко.
Така дріб’язкова жадібність нашої еліти просто таки вражає.
А тепер про Конча-Заспу і маленького українця.
Державні дачі в Конча-Заспі та Пущі-Водиці збереглися в Україні від радянських часів. Згідно радянської ідеї посадовці, яким «положено», тимчасово користувалися дачами, а потім звільняли їх своєму наступнику на посаді. В незалежній Україні ця ідея трансформувалася в геть іншу, по тій причині, що наші посадовці не збиралися прощатися з чимось, що вже тримали в руках, які ніколи не крали. Як демонструє серія статей на «Обозі» «Секрети Конча-Заспи» (частина 1|частина2|частина3), державні дачі перетворилися в суцільні приватні маєтки, щоправда, з державною охороною та обслуговуванням.
На цьому фоні досить показовою виглядає історія одного маленького українця, який також має будиночок у Конча-Заспі, але, на відміну від наших політиків, в нього немає ніяких шансів зберегти нерухомість, маленьку хатинку, де мешкає його родина.
Історія наступна: в радянські часи, коли територія державних дач Конча-Заспи була вдвічі більшою і лежала по обидва боки озера Конча і навколо озера Заспа, родина паркового працівника Хмелька отримала від держави для проживання маленьку хатинку далеко в луках над озером Заспа. Було це в 1984 році. Але в середині девяностих Державне управління справами втратило ці 284 га, на яких знаходилась хатинка, ті землі потрапили до рук відомих політичних осіб, які нині ховаються за назвою фірми «Трипільське підприємство «Пролетарська правда». Родина Хмелька кинулася приватизовувати будинок, в якому родина проживала більше 20 років, і тут раптово виявилося, що в нього з’явився інший власник – відомий політик Рябікін Павло Борисович...
Опустимо опис всіх поневірянь Хмельків. Нинішня ситуація така, що родину Хмельків виселяють з їх хатинки. Зараз питання стоїть особливо гостро, бо господарі земельної ділянки, якою колись володіло ДУС, здійснили намиви по всій території, черга лише за оазою, де проживають Хмелики.
Поки що родина тримає оборону завдяки неповнолітнім дітям, виселення, яких згідно законодавства – непроста процедура. Але навряд чи Хмелики протримаються довго… Адже ще в древньому Римі знали: що дозволено Юпітеру, не дозволено бику. Щоправда, завдання правової держави – мінімізувати поділ громадян на небожителів та биків. Але, на жаль, ми маємо державу, де наші патологічно жадібні юпітери стоять понад законом.