Леся Гонгадзе: Я не вірю у самогубство Кравченка

Фрагменти інтерв’ю з матір’ю Георгія Гонгадзе студія «Кримінал. ТВ» починають серію публікацій, які повинні надати відповідь на тайну так і не з’ясованих донині обставини загибелі колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка. Наступними інтерв’юерами будуть Леонід Кучма, Микола Джига та Микола Мельниченко. Стилістика відповідей Л. Гонгадзе максимально збережена.

- На Вашу думку, розслідування справи при «помаранчевій» владі стало динамічнішим і об’єктивнішим?

- Якщо чесно вам сказати, дуже чесно, положачи руку на серце – після того як засудили Костенка, Протасова і було 120 засідань суду, на яких я була кілька разів присутня, і я наводила аргументи – що це Таращанське тіло не належало моєму сину. Мої аргументи не були прийняті судом взагалі. Тому я зробила висновок – що комусь треба узаконити всю ту неправду, яка робилася роками.

- Пані Лесю, а Ви особисто вірите у самогубство Юрія Кравченка?

- Якщо нам всім, всьому світові, українському народу говорять, що генерал Кравченко, стрілив собі один раз сюди (показує у район скроні – кор.), потім подумав – ні, я ще не вмер, потім другий раз стрілив собі сюди. І ми в це маємо повірити? І що родина Кравченка не може досі найти правди, бо справу закрили…?

- Юрія Кравченка називають головним організатором вбивства Георгія, Ваша особиста думка дещо відрізняється…

- Як я була в парламенті, на слуханнях, я його бачила – він доповідав по справі мого сина, зустрічалася на похороні у Чорновола. Надзвичайно шляхетний, гарний, пристойний мужчина, прекрасно одягнений, пасувала йому генеральська форма, зовнішність така не стандартна – гарна. І як на мене, людина, яка має таку здольну красу – вона не є схильна до таких дрібних злочинів. Коли я довідалася, що він нібито застрелився – мені було його шкода, бо дуже був гарний мужчина.

- Тим не менш, у Вас є підстави вважати Кравченка не винним у зникненні Вашого сина?

- Немає людини, немає проблем. Всім же відомо, що його викликали в прокуратуру в п’ятницю. Він мав іти в прокуратуру і раптом о 8-й годині таке стається. Ще й така смерть дуже дивна. Наскільки я знаю, він мав іти в прокуратуру аби сказати правду про «таращанське тіло». Тобто у нього була велика кількість матеріалів по цьому ділі, де вони ділися - ніхто й донині не знає. Але це дуже показово у наші державі, що жодна справа не була доведена до логічного закінчення. Бо людей вважають лохами, справжніми лохами, що можна будь що «повісити».

- Значить і Кучму Ви теж не звинувачуєте?

- Я як мама, спочатку бурно зреагувала. Бо я казала сину – не лізь туди, куди тебе не просять. Особисто я до пана Кучми не маю жодних претензій, я перед Кучмою вибачилася, може я щось погане сказала, може щось погане про нього подумала – бо як людина маючи таку посаду таке становище може спуститися до такого? В кінець кінцем мого сина можна було і просто знищити. Він же без охорони.

Можна було і аварію зробити, і у темноті просто прибити. А це просто треба було комусь розкрутити цю справу, зробити – щоб підняти шум на весь світ. І це ж треба якось закінчувати, бо всюди вже стоять пам’ятники Гонгадзе – в Америці, в Києві, на місці нібито вбивства теж пам’ятник – і туди приходять вищі посадовці держави ложать квіти.
Такого не можна робити поки тіло не поховане. Тим не менш, хтось добре на цьому розкрутився. Я це все зрозуміла. Тому я прийшла особисто до пана Кучми і попросила у нього вибачення, і не маю до нього як мама жодних претензій.

- Значить, Ви вважаєте, що під записані розмови вищих посадовців, підкинули стороннє тіло, і власне, розробили «Гонгадзегейт»?

- Я коли була в морзі в листопаді 2001 року перший раз – побачила, що то не мій син. Стопа не мого сина, і все не мого сина... Я сказала: дайте я його поховаю як невпізнану людину, я буду доглядати за могилою… От якби поховали, ви б тоді побачили через деякий час це тіло б зникло, його б викопали…

Ющенко будучи президентом заявив, що Костенко і Протасов покарані, і що це є правильне покарання. Я була у нього особисто на прийомі, і я все розказала. Я сказала, що нога була не його, і то не було його…

- А як же тоді бути зі свідченнями О.Пукача, який вказав на місце захоронення черепа?

- Я мама. Я зробила свої висновки, бо з самого початку як тільки сказали, що в черепі найдений осколок, я відразу сказала – в голові сина осколку не було. І я навіть написала в Генпрокуратуру, що категорично заявляю, що в голові сина осколку не було. Після того як я зайшла в морг і побачила цей череп, я його обдивилася з усіх сторін і побачила круглу дірку в лобі – я прийшла до висновку, це не те, за що його видають.