"ОБОЗРЕВАТЕЛЬ"

Про контрольний візит Володимира Путіна, який провідував свого підконтрольного Віктора Януковича

Минулої суботи, 24 липня, в Криму відбулась зустріч президента України Віктора Януковича з прем’єр-міністром Російської Федерації Володимиром Путіним. Мета зустрічі офіційно не оприлюднювалася, однак було зазначено, що керівники країн планували обговорити питання, що становлять взаємний інтерес. Разом з тим, за наслідками зустрічі з’явилося лише два повідомлення: про те, що російський прем’єр поговорив із українським президентом про обсяги закупівлі Росією українських труб, а також взяв участь у байк-шоу.

Своїми думками про те, в чому полягала мета візиту, про його підсумки, а також про те, чому українське і російське керівництво обрали для офіційних зустрічей Крим, із «Обозревателем» на його читачами поділилися: директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик, політтехнолог, директор компанії «Berta Communication» Тарас Березовець та політичний аналітик Інституту Євро-Атлантичного співробітництва Володимир Горбач.

Віталій Кулик: Путін сумістив корисне із приємним: поговорив про труби і попіарився на байк-шоу

«Мета приїзду Володимира Путіна – сумістити корисне із приємним. Корисне – це комплекс питань, пов’язаних з економічною співпрацею України і Росії, а також політичні питання діалогу. Готується великий саміт Україна-Росія на осінь. Наскільки відомо, на нього виноситься близько двадцяти важливих питань. Але основні питання, які потребують підготовки – визначення алгоритму співпраці, можливих об’єднань компаній, спосіб кооперації. Навколо цих алгоритмів до цього часу немає чіткої єдності позиції Росії і України. Володимир Путін вже підкреслив, що протиріччя між ним і керівництвом України носять «побутово-сімейний» характер, хоча, з іншого боку, є інформація з уряду про те, що переговори проходили достатньо складно.

Можна говорити про те, що певний «медовий місяць» у відносинах Росії і України завершується і переходить в етап достатньо складних переговорів, які потребують постійної динаміки. Для того, щоб створити необхідний клімат довіри і відбувся візит Путіна в Україну.

Питання, які обговорювалися, звичайно, не лише питання труб, хоча і труб теж. Українські компанії, які виробляють труби, наближені до Банкової, вони мають вплив на вироблення державного курсу, державної політики, і очевидно, що вони потребують ринку збуту. […] Але були й інші питання. Мова йшла про газове співробітництво, оскільки наші підприємці і потужні промислові групи піднімають питання необхідності прямих поставок газу з південної Азії до України. це питання вже піднімалося під час українсько-російського енергетичного саміту під час візиту президента Медведєва в Україну і знову було поставлено президентом Януковичем перед прем’єром Путіним. Також це питання було пов’язано з остаточним зняттям митних обмежень і податкового навантаження, в першу чергу, українських компаній, що працюють на російському ринку. Не дивлячись на те, що Україна і Росія підписали спільні багатосторонні домовленості в рамках зони вільної торгівлі СНД, залишається близько сорока пунктів, де є питання митних обмежень і певних штучних перешкод на шляху руху українських товарів на російських ринках.

Президент і прем’єр також торкнулися внутрішньополітичних питань – мова йде про те, що, очевидно, восени цього року в Україні відбудеться переформатування уряду України і очевидно, що Росія має певні інтереси у внутрішній політиці. Потрібно було «звірити годинники», принаймні, щоб у Москві розуміли наш майбутній політичний курс.

І останнє питання – зовнішньополітичне. Це питання формування «поясу безпеки» для Росії, реформування ОБСЄ і питання нової архітектури безпеки, яка будується від Ванкуверу до Тихого океану. Новий діалог між Німеччиною та РФ хвилює Україну, оскільки в цьому діалозі Україні не має місця. […] Це той можливий набір питань, які обговорювалися президентом і прем’єром.

Корисне – це участь Володимира Путіна у байк-шоу, вивчення української мови і приємне проведення часу під час святкування дня російського флоту в українському Криму».

Тарас Березовець: Триголовий Змій-Горинич російської ідеології: дві голови радикальних, одна - поміркована

«Безперечно, зустріч російського прем’єра і українського президента мала взаємний прагматичний інтерес. Інтерес українського глави держави полягає в тому, що за три місяці відбуватимуться місцеві вибори. Відповідно, після достатньо незрозумілої політики і кількох програшів на американському і європейському напрямках, Янукович потребує зовнішньополітичних перемог – перемог, які він сподівається конвертувати у голоси виборців 31 жовтня. Відповідно, виборці люблять не лише декларації на рівні президента України і російського керівництва – вони так само люблять, коли йдеться про реалізацію спільних проектів, створення нових робочих місць.

В цьому випадку російський прем’єр дав кілька влучних пасів українському президентові, хоча зрозуміло, що всі – на свій цілком зрозумілий інтерес, який, насамперед, стосується реалізації російських зовнішньоекономічних інтересів не лише в Криму, але й на півдні України. Як відомо, нещодавно Росія задекларувала наміри стосовно придбання п’яти найбільших суднобудівельних підприємств в Україні. Хоча це, звичайно, не єдині сфери, про які йдеться. Йдеться так само про авіабудівельну галузь, про трубну і про реалізацію подальших планів стосовно розгортання Чорноморського Флоту у Севастополі і інших баз на території України. Як відомо, Росія задекларувала наміри модернізації своєї військової присутності в Севастополі. Йдеться про появу там шести нових кораблів, хоча попереднє керівництво України ставилося достатньо скептично стосовно збільшення російської військової присутності. Більше того, взаємний договір між Україною і Росією вимагає щоразового підписання додаткових протоколів і узгодження по лінії МЗС і Міністерства оборони стосовно появи там нових російських озброєнь.

Інший аспект – це те, що в Україні одночасно з’явилося три російські чинники: йдеться, крім російського прем’єра Путіна, про мера Москви Лужкова і Патріарха Кирила. Всі вони перебували, нібито, з різними візитами, але я би порівняв появу цих трьох діячів з появою міфічного Змія-Горинича, в якого три голови нинішньої російської ідеології, яка, з одного боку, в особі російського Патріарха об’єднує імперіалістичні ідеї створення «Русского мира», які будуть ґрунтуватися на абсолютній перевазі РПЦ; мер Москви пан Лужков виступає з ще більш радикальних позицій – він озвучив ідею того, що Севастополь і Крим є навічно частиною Росії. Ці дві голови являють абсолютно неприховані імперіалістичні плани. Путін, як третя голова цього Горинича, більш поміркований, він говорить про те, що нас об’єднує не стільки ідеологія, скільки економіка. Цей візит повинен був згладити певні проблемні моменти і переконати в цьому.

Безперечно, ці візити достатньо різні за своїми підсумками, але головна мета візиту Володимира Путіна полягає в тому, що він мав як внутрішньоукраїнське, так і внутрішньоросійське забарвлення. Росія зараз переживає складні часи: чергові терористичні атаки, чергові проблеми з адміністрацією США. Тому російське керівництво зараз працює над тим, щоб відволікти своїх громадян від низки цих поразок і запропонувати новий порядок денний. Українське керівництво, з свого боку, віддає паси у відповідь росіянам і дає їм можливість піаритися».

Володимир Горбач: Це був контрольний візит Володимира Путіна, який провідував свого підконтрольного Віктора Януковича

«Очевидно, Ялта зараз стала літньою політичною столицею України, оскільки всі політичні події, заходи, зустрічі відбуваються саме там. Відповідно, Крим став, сподіваюсь, тимчасово, столичним регіоном. Бувало, що й попередні президенти відпочивали у Криму, але так, щоб на півтора місяці брати відпустку і фактично працювати…

Треба зазначити, що фінал «медового місяця» в українсько-російських стосунках співпав з ювілеєм Януковича. Я так розумію, що тепер не до медового місяця. Складні часи зараз настають, оскільки українське керівництво змушене протверезіти у відносинах з російською владою, наскільки далеко воно зайшло і фактично пройшло точку неповернення у багатьох моментах.

Оцінюючи візит Путіна в Крим, можна сказати, що фактично візит не був робочим – він, по великому рахунку, не приніс ніяких результатів. Це був контрольний візит Володимира Путіна, який провідував свого підконтрольного Віктора Януковича, оскільки треба спостерігати, як змінюється стан піддоглядного чи піддослідного.

Додам до слів Тараса Березовця, що це не триголова гідра, а чотириголова, оскільки ще є Дмитро Медведєв. Медведєв, Путін, Кирило і Лужков – це чотири російських політики, які практикуються в Україні і практикують контроль над Україною. Якщо їхні візити сприймати як політичний туризм, оскільки великих результатів вони не дають, то це внутрішньополітичний туризм. Вони поводяться як у себе вдома. Їм тут комфортно і вони сюди люблять приїжджати. Українська влада робить все для того, щоб їм було сухо і комфортно.

Вся їхня діяльність, за великим рахунком, зводиться до піар-заходів. Путін на байку – це дуже привабливо, може, навіть, сексуально. В такий спосіб всі ці люди нарощують свій рейтинг всередині України. Згадуючи, що були часи, коли московський Патріарх Кирил просив у українського керівництва українське громадянство – може дійти до того, що і Путін попросить українське громадянство, потім стане українським президентом. Це те, до чого веде такого роду дружба і такого роду «медовий місяць» - партнери поміняються місцями. Не знаю, чи Януковичу вдасться, а Путіну в Україні цілком можливо.

Тобто ми зараз на такому етапі, коли нас контролюють через обійми. Нам ніхто не погрожує, інформаційна війна проти України давним-давно закінчилась, у кремлівської пропаганди з’явилися нові цілі – Білорусь і Грузія. З Україною не ведуть інформаційну війну – ведуть інформаційну політику. Для того, щоб утримувати підкорену Україну, її потрібно обіймати, задобрювати, брататися і т.д. Що зараз і відбувається. Тобто зараз практикується контроль через обійми. І якось незручно і не політкоректно нинішньому українському керівництву пручатися від цих обійм, бо вони ж за це боролися, вони ж за це страждали, коли були в опозиції, кульки надували в парламенті, а тут – можуть потонути і розчинитися в чужих обіймах, втративши власну суб’єктність і самостійність.

Остання теза про зовнішню політику. Так, якщо раніше Україна координувала свою зовнішню політику з Євросоюзом, приєднувалась до їхніх заяв, підтримувала абсолютну більшість зовнішньополітичних кроків ЄС, то Україна Януковича підтримує всі зовнішньополітичні ініціативи РФ. Це є для неї пріоритетом. І вона сама себе прирекла бути буферною зоною – не «поясом безпеки» - для РФ, коли проголосила курс на так звану позаблоковість, чим спричинила дуже серйозні зрушення, в тому числі у німецько-російських переговорах. Але я не думаю, що так далеко все зайде. Геополітичні реалії будуть ставити все на місце».

«Обозреватель»: Ви згадали про те, що російські політичні діячі останнім часом віддають перевагу Криму. Чи можна теоретично припустити, що під час зустрічі Янукович-Путін обговорювалися не лише питання Чорноморського Флоту РФ у Севастополі, а й долі півострову як такого?

Віталій Кулик: Прем’єр Путін і президент Янукович не ставлять під сумнів, кому належить Крим і Севастополь. Питання у вкладанні грошей в рекреаційну зону, інвестиції РФ в Крим очевидні, оскільки є потужні лобістські угрупування в Москві, наближені до адміністрації президента РФ, уряду. Очевидно, що їх інтереси захищає в тому числі прем’єр Путін.

Стосовно експансії – мої колеги намалювали такого страшенного дракона, який намагається захопити Україну. Я не підтримую таких «ужастиків». Ці «голови» між собою постійно сваряться, в них є протиріччя, які постійно поглиблюються. Це конкуренція трьох концепцій стосовно України.

А стосовно Криму – очевидно, що є тенденція посилення російського впливу, цей вплив не має з ким конкурувати, оскільки обіцянки інвестицій ЄС, чи США, чи Туреччини не виправдалися – ми не отримали жодної копійки від цих інвесторів в рекреаційну зону. Очевидно, левова частка коштів, які вкладаються в Крим, належить саме росіянам. І ця левова частка не збалансована українськими внутрішніми інвестиціями.

Тарас Березовець: Насправді, ситуація трошки змінилася. Інвестиції, які можуть піти під офшорні компанії, українські. Це почалося ще до того, як головою Ради Міністрів Криму став Василь Джарти. Порівняйте: де в Україні найменший обсяг російських інвестицій? В Донецькій області. А найвищий? В Івано-Франківській. Тому Джарти зараз буде робити все можливе для того, щоб російських інвестицій у Крим було якнайменше. Що стосується здравниць, то основні кошти інвестицій, які вкладаються в туристичну галузь Криму, українські.

Володимир Горбач: Про які «ужастики» може йтися? Я не стверджую, що Росія хоче захопити Україну. Я говорю, що вона її контролює. І це не колись станеться – це вже сталося. Це сталося навесні. Цей контроль не лише через капітал, а й через кадрові призначення. Це не «ужастіки». Це реальність.

Читайте новини за підсумками прес-конференції:

Трехглавый Змей-Горыныч России: Путин, Лужков, Кирилл

Ревность погубит счастливый украино-российский брак

Путин может стать президентом Украины