Російському феодалу треба тупого українського раба

Іван Ющук, Володимир Цибулько: Право російськомовної меншості утискає україномовну більшість. Нав’язування українцям російської мови – ознака приниження

За три останніх дні сталися досить знакові події щодо мовного питання в Україні. Так, 17 серпня Донецький апеляційний адміністративний суд скасував рішення обласної ради 2006 року про вільний розвиток і використання російської мови області. Разом з тим, вчора міністр освіти і науки України Дмитро Табачник доручив відкрити в двох україномовних школах - у Горлівці та Луганську - класи з російською мовою викладання.

У прес-центрі «Обозревателя» відбулась дискусія щодо того, чи варто розвивати в Україні російську мову. Своїми думками із читачами сайту та журналістами поділилися: завідувач кафедри слов'янської філології та загального мовознавства Київського міжнародного університету, автор багатьох підручників з української мови, затверджених Міністерством освіти і науки, Заслужений діяч науки і техніки України Іван Ющук та політичний експерт, письменник Володимир Цибулько.

«Обозреватель»: Чи доцільно розвивати в Україні російську мову?

Іван Ющук: Російська мова має право на існування, як і будь-яка інша мова, але виділяти якусь одну мову, ігноруючи державну, виглядає дуже сумно. Але треба враховувати і реальні обставини: українська мова досі не зайняла свого належного місця, яке їй визначено в українській державі.

Володимир Цибулько: Зараз постійно експлуатується тема не стільки розвитку російської мови, скільки Європейської хартії регіональних мов та мов національних меншин. Насправді, Хартія захищає мови, які не мають інших батьківщин і яким загрожує реальне зникнення. І спекулювати на застосуванні положень Хартії саме щодо російської мови – відвертий цинізм.

Коли говориться про російську мову, не треба її виривати із контексту мов інших народів, що населяють Україну. В Україні живуть азовські греки, мову яких треба захищати. Є лемки і гуцули, які мають власний фольклор. Є кримськотатарська мова, яка не має іншого ареалу поширення, ніж Україна.

В політичному сенсі треба говорити про реабілітацію української мови, тому що триста років імперського існування підірвали не стільки функціональність мови – повнокровної, потужної, - скільки витіснили українську мову переважно в ареал освітній і культурний, хоча ця мова цілком повноцінна для технічного застосування. Коли починають діяти закони не ідентифікаційні, а економічні, варто говорити, окрім захисту російської мови, про активне паралельне вивчення англійської мови.

Іван Ющук: Але, насамперед, треба, щоб українці вивчали українську мову. Українська мова пристосована до нашого менталітету, до нашого мислення. Вона підсилює наше мислення.

Володимир Цибулько: Тому варто акцентувати на повній реабілітації української мови. Держава повинна забезпечити застосування української мови, принаймні в етнічному співвідношенні. В Україні 78% українців. Що таке демократія? Це гарантоване право меншості, але в нашому випадку право меншості утискає більшість.

Треба повернути українську мову у всі галузі повнокровного функціонування.

Іван Ющук: Я займався загальним мовознавством, вивчав функціонування різних мов. І саме на тому етапі, коли в якогось народу відбирають мову і нав’язують йому чужу мову, цей народ починає відставати в своєму розвиткові. Я вбачаю у нав’язуванні українцям російської мови приниження українського інтелекту, щоб український інтелект не конкурував з іншими інтелектами.

«Обозреватель»: Чи варто вивчати російську мову в українських школах?

Володимир Цибулько: По-перше, держава має забезпечити функціонування російської мови для етнічних росіян. Вони платники податків цієї держави, і тому вони мусять отримати від держави повний гарантований сервіс. Але Росія як носій інформації, як носій культури і як джерело потужної економіки випромінює на Україну. І не враховувати цього сусідства, не вивчати його, не знати задля розумного прагматичного використання, звичайно, ми не можемо. Хоча ми маємо обов’язково вивчати і румунів, і угорців, і поляків.

Іван Ющук: Але змушувати дітей вивчати російську мову немає потреби. Ми всі, українці, розуміємо російську мову, тому що українська мова має властивості всіх інших слов’янських мов. І спеціально нав’язувати дітям ще й російську мову – це страшенне перевантаження.

Щодо англійської мови – так. Це потрібно з погляду інформаційного. Отже, треба зосереджуватися на тому, що найважливіше.

Володимир Цибулько: Для філософа необхідно знати німецьку мову, для дипломата – французьку, для літератора, очевидно, не зашкодить російська, тому що російська ідентичність робилась саме на літературі, як це не дивно. Є професійні ніші, в яких хтось буде зацікавлений.

Іван Ющук: Хтось також має знати китайську, індійську…

Володимир Цибулько: Китайська мова стає другою мовою в світі.

Іван Ющук: Подивіться, як стрімко розвивається Китай. Чому? Бо він є китайський в усіх відношеннях!

«Обозреватель»: Яка мова як друга є для українців більш важливою: російська, англійська, китайська?

Володимир Цибулько: Англійська. Арабську і китайську також не варто забувати, тому що арабські країни і Китай – це наші ринки. Освітня сфера здатна відповісти на виклики, але є пострадянський феодалізм – феодали найменш зацікавлені в якісній освіті. Феодалу треба тупого раба. А коли ми не матимемо якісної освіти, ми ніколи не вирвемося.

Іван Ющук: Звичайно, англійська мова. Тому що треба виходити у весь світ, а не замикатися в Євразії. Але я не заперечую того, що ми повинні знати й російську мову. Це досить близька мова для нас. Приклад: мій син за два вечори опанував основи польської мови. Для українця проблеми порозуміння з іншими слов’янами немає.

«Обозреватель»: Можливо, варто Російській Федерації фінансувати розвиток російської мови в України, а кримськотатарській громаді – розвиток кримськотатарської мови?

Володимир Цибулько: Це не порівнювані ситуації, тому що у російськомовних громадян України є держава з російської ідентичністю, але у кримських татар немає іншого ареалу проживання. Тому українська держава має плекати і боронити їхню ідентичність.

Для українців ворота через Москву у світ не потрібні. Нащо нам їздити через Владивосток у Лондон? В Мадрид треба їздити прямо, а не через Хабаровськ.

Читач сайту «Обозреватель» Ибрагим: Сейчас большинство школьников не говорят ни на русском, ни на украинском. Говорят на неграмотном суржике. Может, это и есть выход для нашего дебильного общества?

(сміються)

Іван Ющук: Щоб в нас ще більше стало дебільних? Звичайно, це не вихід. Наші діти повинні оволодівати літературною мовою. Я підкреслюю: українська літературна мова – багатша, ніж російська. Синонімічні ряди такі здоровенні! Чим багатша мова, тим багатше і тонше мислення.

Володимир Цибулько: Час придвидшується. І частина людей вважає, що достатньо комунікативного мінімуму Елочки-людоїдки. Але Європа саме тому і Європа, що в кожній країні говорять своїм суржиком. Італійці ще й досі складають свою мову, німці складають свою мову. Але ми від суржику ніде не дінемось, тому що є мова простої людини, є мова вжиткова, побутова. Це схоже на звичку, на інстинкт. А цивілізація – там, де переборюється інстинкт.

Іван Ющук: Кожна літературна мова є основою кількох діалектів. Будемо вважати, що суржик – це теж різновид певного діалекту.

Читачка сайту «Обозреватель»: Мне 64 года, родилась в Москве, жила в России, в Белоруссии, в Украине. Хочу сказать- нет, абсолютно не существует проблемы языка. Проблема создана искусственно, поддерживается и раздувается политиками и политологами в целях самосохранения. Защищайте официальный язык страны - украинский, а то за балачками потеряем страну, нас проглотит более сильный сосед и даже не подавится. Украинский сейчас в таком состоянии, что нужна власть и закон, чтобы его сохранить. Назойливая опека о нас уже раздражает- мы и фильм посмотрим на украинском, и рецепт прочитаем.

Іван Ющук: Має велику рацію ця слухачка, але кожне суспільство характеризується двома аспектами: економічним і духовним. Мова пов’язана саме з духовністю. Якщо ми будемо думати лише про економічне, ми втратимо і своє обличчя, і економіка не буде розвиватися, тому що економіка має бути духовна.

Франція. Під час революції прийшла до влади буржуазія. Вона не тільки дбала про розвиток економіки, а й про розвиток культури, мови. Це дало змогу відразу вирватися вперед. Італія, 1861 рік. Країна звільняється від австрійського панування. Італійською мовою розмовляє тільки 600 тисяч із 25 мільйонів. Вони все кинули на те, щоб утвердити італійську мову – інакше не було б консолідованого суспільства. В нас зараз майже так і є.

Володимир Цибулько: Згадайте феноменальний випадок із Чехією, коли чеською мовою говорило менше 5% громадян. Мова фактично була створена інтелігенцією.

Іван Ющук: 1848 року історик Палацький писав історію Чехії німецькою. У листі він скаржився: «Мабуть, загине наше останнє чеське слово». Але після національного пробудження Палацький наступні томи історії написав чеською мовою. Дивіться, як чехи рванули вперед саме тому, що вони базуються на своєму, на національному.

Володимир Цибулько: Є така формула: якщо громадянин не має чим пишатися в своїй країні, ця країна приречена. Слава Богу, що українцям є чим пишатися. Українці за 20 років незалежності, крім відмови від ядерної зброї, подарували світові ще дуже багато звитяжних речей. Згадаймо, як українські миротворці працювали на Балканах. Українці показали, що вони прийшли у світ з добрими намірами. Українська мова не ідентифікується із злом і приниженням. Це не мова окупанта, це не мова репресій. Можливо, саме це і робить нас такими конкурентоздатними.

Відповіді на запитання читачів дивіться тут

Читайте новини за результатами прес-конференції:

Украинцам нужен английский, а не русский язык

Надо защищать не русский язык, а язык лемков и гуцулов

Русский язык делает украинцев умственно отсталыми

Дивіться тематичні відеосюжети:

Кто должен финансировать изучение русского языка в Украине

Второй язык для Украины - английский, а не русский

Вивчати російську мову в Україні немає потреби