Відома українська поетеса, шестидесятниця.
Народилась 19 березня 1930 року на Київщині у родині вчителів.
У 1936 батьки Костенко переїхали до Києва, де Ліна Василівна закінчила середню школу. Після цього вона навчалася у Київському педагогічному інституті, Московському літературному інституті імені Горького, який закінчила у 1956 році.
Перша збірка віршів Ліни Костенко – «Промені землі» – вийшла у 1957 році.
У 60-х роках поетеса була найбільш помітною у плеяді молодих українських авторів, що творили у той час. Костенко показала себе як митець нелояльний по відношенню до тодішнього режиму, через що тривалий час її вірші майже не виходили друком.
У 1987 році Костенко видала роман у віршах «Маруся Чурай», за який (і за збірку віршів «Неповторність») була удостоєна Шевченківської премії.
У тому ж році Ліна Костенко видала збірку віршів «Сад нетанучих скульптур» та збірку віршів для дітей «Бузиновий цар».
У 2010-му, після фактично двадцятирічної перерви, письменниця презентувала своїм читачам і шанувальникам прозову книжку «Записки українського самашедшего», яка є першої частиною запланованої трилогії. Відомо також, що на той час вона підготувала іще дві книги – другу частину «Записок» та збірку «Чорнобильські повісті».
Ліна Костенко є почесним професором Національного університету «Києво-Могилянська академія», почесним доктором Черновіцького університету, є лауреатом премії Петрарки (Італія, 1994 рік), лауреатом міжнародної літературно-художньої премії імені Олени Теліги (2000). Відома своєю публічною відмовою від звання Героя України і мотивацією цієї відмови – «політичної біжутерії не ношу».
Донька Ліни Костенко – Оксана Пахльовська – також є поетесою, а ще відомим культурологом і професором одного з римських університетів.
