Василий Шкляр

Письменник та політичний діяч.

Народився 1951 року на Черкащині. Рішенням Комітету з Національної премії України визнаний лауреатом Шевченківської премії 2011 року (за роман «Залишенець. Чорний ворон» - про події 20-х років у Холодному Яру).

 Василь Шкляр став студентом Київського університету імені Шевченка у 1968 році, з якого мало не був відрахований. Перевівся до Єреванського університету, який закінчив у 1972 році.

Після отримання диплому працював у пресі, з 1986 року – перейшов на творчу роботу. Писав прозу, видав більше десятка книжок, зокрема, романи «Тінь сови», «Ностальгія», збірки повістей та оповідань «Сніг», «Живиця». Член Спілки письменників України з 1978 року. З 1988 року по 1998-ий займався політичною журналістикою, бував у «гарячих точках». Цей досвід потім відтворив у романі «Елементал». 

Політична кар’єра Шкляра почалася на зорі незалежності України – у 1991 році стає членом Проводу Української республіканської партії.

У березні 1998-го балотувався до Верховної Ради від виборчого блоку «Національний фронт». Популярність як письменника прийшла до нього з виходом роману «Ключ» (1999).

З 2000 по 2004 рік працював головним редактором видавництва «Дніпро».

Особливої відомості ім’я Василя Шкляра набуло у зв’язку з його демонстративною відмовою прийняти Шевченківську премію у 2011 році. Мотивом такого вчинку письменник зазначив те, що на посаді міністра науки, культури та освіти в Україні перебував Дмитро Табачник. Шкляр зауважив, що відмовляється від високої нагороди на той час, поки на цій посаді перебуває одіозний чиновник.