Шкляр: тепер напишу про отаманшу Марусю
Як писала Анна Ахматова, «а на утро притащится слава – погремушкой над ухом трещать»… От так слава «притащилась» до Василя Шкляра, причому вже не вперше за певний проміжок часу. Останній привід – видача Шкляру «народної премії», тобто коштів, зібраних усією громадою – замість тих грошей, які письменник міг би отримати від Шевченківського комітету, якби не відмовився від премії офіційної, поставивши умовою її одержання відставку Дмитра Табачника («Обозреватель» переконаний, що наш читач добре пам’ятає увесь «бекграунд», тому повторюватися не будемо).
Черговий візит слави явно утомив Василя Шкляра. Наш співрозмовник відповідав нам коротко і емоційно стримано. До того ж, ми застали його у дорозі – тепер для Шкляра починається ера презентацій і поїздок по країні. «Обозреватель» між тим вирішив пост фактум приєднатися до вчорашніх урочистостей в Холодному Яру, де письменнику вручили сертифікат на 255 тисяч гривень, зібраних меценатами та простими громадянами. У такий спосіб читацька спільнота відзначила вихід роману Шкляра «Залишенець» («Чорний ворон»), а також його вчинок – демонстративну відмову від лауреатства. Пропонуємо увазі наших читачів короткий бліц, який ми записали:
- Пане Василю, отже, «народну премію» ви таки отримали. Знаєте поіменно всіх своїх дарителів?
- Звісно. Дуже багато людей долучилось, і митці, і народні депутати. Причому не тільки з України, а й з Росії перекази є. Запам’ятав одного чоловіка – Вадим Шмирьов, професор економіки Новосибірського університету, він прислав вісім тисяч російських рублів… Так що премія вийшла й справді народна.
- Щиро вітаю вас від імені всього «Обозревателя». Отже, гроші ви витратите, як говорили нам раніше, на екранізацію роману?
- Так.
- Режисером буде Єжи Гофман?
- З ними були перемовини. Він сказав, що його ця тема цікавить. На жаль, сценарію готового не було, тож він почав читати роман і пообіцяв, що, хоч це йде поволі, але книжку він таки прочитає…
- Тобто я правильно зрозуміла: Гофман читає «Чорного ворона» в оригіналі? Українською мовою?
- Саме так.
- І лише потім він дасть конкретну відповідь: чи береться він за екранізацію, чи ні?
- Звичайно. Поки він не знайомий з текстом, поки книжку не прочитав, про що можна вести мову?.. Я вже казав, що дуже хотів, аби фільм знімав український режисер, тому й не поспішав робити сценарій, бо сподівався, що ми з режисером визначимось концептуально із тим, що ми хочемо. Але цей, так би мовити, творчий конкурс не дав ніяких результатів, бо українці нічого не знімають масштабного – скрізь або короткий метр, або документалістика… Тому це дуже ризиковано – зібрати з усього народу гроші, а у підсумку зробити щось посереднє…
- А до Мела Гібсона ви не зверталися?
- Ні, з ним розмови не було, хоч дуже відомі люди мені пропонують звернутися до Гібсона. Я цього не роблю, бо розмовляти на ту саму тему з кількома відомими людьми було б неетично…
- Окей, але хіба цих грошей вистачить на фільм? Що таке 250 тисяч гривень? Крапля в морі…
- Та ні, звичайно, про що мова… Звісно, не вистачить. Хіба що оплатити сценариста, та й те, за українськими мірками… От коли ми визначимось зі сценаристом, тоді будемо шукати іще грошей, бо ж кошти дають під ім’я… Але мова тут мусить йти не про спонсорські внески, а про інвестиції, які потім повернуться…
- Який у вас зараз настрій, що ви відчуваєте після вчорашнього дня? Голос у вас, даруйте, нерадісний. Чи, може, втомлений…
- Втомлений. Бо я мав презентацію в Черкасах, там (несподівано для мене!) було чимало народу, а потім відразу – у Холодному Яру, де взагалі зібрались тисячі й тисячі людей… Багато з них підходили до мене і казали, що приїхали до Холодного Яру завдяки моєму роману, і це було надзвичайно приємно. Що я можу додати? Я втішений…
- Робота по просуванню роману не заважатиме творчому процесу? Ви вже маєте задум наступної книжки? Працюєте над нею?
- Я мушу написати роман про отаманшу Марусю, але зараз доводиться багато їздити, хоч я і не люблю всі ці виступи – вони дуже виснажують… Після Великодня у мене будуть поїздки у Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Одесу, будуть зустрічі на сході та півдні. Мушу бути там…