Жили-були відсотки

Днями довелось натрапити на забавну переробку відомої різдвяної колядки. Там після слів «нова радість стала, яка не бувала» – замість традиційного продовження «над вертепом звізда ясна на весь світ засіяла» – йде рядок: «довгождана зірка волі в жовтні засіяла». Під «жовтнем», ясна річ, на увазі мається більшовицька революція 1917 року, а не українські вибори-2012. Але ідея симпатична.

Отже, що зійде над нашим загальнодержавним вертепом після того як «нова радість», чи то пак нова Рада постане вже за 4,5 місяці? Для початку годилось би відповісти на інше питання: а якою, власне, буде ця сама нова Рада? З партійною частиною парламенту розібратися простіше – адже існують соціологічні дослідження, які дозволяють з більшою або меншою долею вірогідності спрогнозувати кількість депутатів, котрих проведуть (або не проведуть) до ВР політичні партії.

Натомість депутатський «приріст» від мажоритарки обрахувати неможливо. Розмірковуючи на цю тему, експерт Центру Разумкова Андрій Биченкозазначив в коментарях «Обозревателю» наступне: «Що твориться у сільському округу – мало кому цікаво, і можливості влади там значно більші, ніж у загальнонаціональному. Хто де і скількох людей пройде – сказати неможливо.

Не думаю, щоб хто-небудь проводив таке дослідження – це навіть для однієї партії непідйомна робота. Ви навіть не уявляєте, скільки на це треба покласти сил і скільки б це коштувало. Ми цього точно робити не будемо. Якщо вам потрібні аналогії при моделюванні майбутньої парламентської більшості, то згадайте 2002 рік, коли провладні фракції набрали 20 відсотків голосів, але при цьому сформували парламентську більшість», – зауважує Биченко.

Отже, мажоритарна частина парламенту залишається terra incognita. Відтак повернемося до партійної. Вже згадуваний Центр Разумкова дає наступні рейтинги політичних партій у їх динаміці (згідно наведеної таблиці, станом на 1 квітня 2012 року рейтинг БЮТ становив 19,6%, Партії регіонів – 16,6%, Фронту змін – 9,%):

Як бачимо, ці дані іще не відображають сукупну підтримку БЮТ і ФЗ – єднання партій остаточно оформилось на з’їзді 12 травня 2012-го. Популярність обох гравців обрахувала соцгрупа «Рейтинг», за даними якої опозиційний дуумвірат обганяє провладну Партію регіонів на 3,6%.

Якби вибори до ВР проходили у травні цього року, за альянс БЮТ та ФЗ проголосувало б 25,6% виборців (від числа тих, хто прийняв би участь у виборах), на другому місці опинилась би Партія регіонів з результатом у 22%. Далі йде УДАР Віталія Кличка (його результат – 9,2%) та КПУ (7,6%). ВО «Свобода» 5-відсотковий бар’єр не долає, її рейтинг складає 4,4%. Те сама стосується і партії Наталії Королевської «Україна – вперед! (3,8%) та «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка (2,4%).

Найбільш вагомі електоральні втрати за два останні місяці зазнали, як не дивно, лідери електоральних симпатій – БЮТ та ФЗ, відзначає група «Рейтинг». Їхня сукупна популярність донедавна сягала 30%, стверджують експерти. При цьому рейтинг ПР практично не змінився, а кількість прихильників партії УДАР зросла на 2%, що дозволило цій політсилі випередити КПУ.

Враховуючи дані групи «Рейтинг», а також так званий «бонус» (додаткове розподілення місць у ВР між парламентськими партіями, яке проводиться таким чином, аби кількість набраних ними відсотків сягла 100), «Обозреватель» склав власне уявлення про те, як можуть бути розподілені місця у майбутній Верховній Раді. Мова, підкреслимо, йде лише про ті 225 місць, що належать до «партійної» частини парламенту.

Одначе розподілення мандатів – не кінець парламентської гри, а лише її початок. Бо Верховна Рада – це також і боротьба за парламентську більшість, за крісло спікерів та двох його заступників, за головування у комітетах тощо. Відносно майбутньої парламентської більшості ми вже проводили дослідження, тож з думками таких експертів, як Бала, Березовець, Гарань, Голобуцький, Луценко, Палій, читач мав нагоду ознайомитися.

Ще кілька тез з цього приводу для «Обозревателя» озвучив голова Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. Він, зокрема, зауважив, що «якою буде парламентська більшість, визначатимуть мажоритарники. Більшість з них демонструвати схильність співпрацювати з владою – на конструктивне співіснування з нею будуть налаштовані колишні місцеві чиновники, котрі після жовтня 2012 року пройдуть в депутати.

Партія регіонів набуде шанс створити провладну більшість, але вона не буде такою керованою, як нинішня. В парламенті-2012 по багатьох питаннях доведеться домовлятися, і чим ближче до президентських виборів, тим відчутнішим буде розшарування депутатів-мажоритарників на тих, хто ставитиме на майбутнього президента, і тих, хто підтримуватиме їх опонентів. Так формуватиметься більшість не постійна, а ситуативна», – говорить Фесенко.

Повертаючись до виборів як таких, він зауважує, що «зростання у рейтингах може бути і у Партії регіонів, і у опозиції. Зараз ще чимало виборців, які коливаються і остаточно не визначилися. Мовне питання якраз є тим моментом, котрий здатен мобілізувати виборців».

З таким висновком, до речі, абсолютно не погоджується колега Фесенка – директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов. «Ніякий мовний закон нічого не змінить у рейтингах. Він не є пріоритетом у нинішній кампанії, він важливий, але все таки знаходиться на периферії запитів виборців».

«Більшість, – додає Карасьов, – буде провладною, принаймні протягом першого року. Але через присутність мажоритарників більшість не буде такою монолітною, як нинішня. Тому у Чечетова буде криза диригентського жанру – він писатиме лібрето для нової опери деінде».

Відповідаючи на запитання «Обозревателя» відносно того, хто, власне, очолить Верховну Раду, експерт сказав таке: «Спікером, швидше за все, стане Лавринович. Він вже був заступником голови ВР, тому у нього значні шанси очолити її у майбутньому, до того ж, він має юридичну освіту, а це також важливо; має він і достатній досвід балансування між різними силами, до того ж, є одним з провідних ігреків провладної команди».

«Не будемо забігати наперед, – говорить з цього приводу Володимир Фесенко. – Ризикну припустити, що у нас буде новий спікер, хоча і у Володимира Михайловича також залишаються шанси. І Мороз був двічі спікером, і Плющ, і сам Литвин повертався в це крісло. Проте третій раз виглядає вже зайвим. «Регіонали», звісно, протягатимуть свою кандидатуру. Можливо, вони захочуть зробити ставку на якогось досвідченого мажоритарника. Але якщо так станеться, що влада і опозиція проведе приблизно однакове число депутатів, то не виключено, що нас вкотре очікуватиме довга та виснажлива спікеріада».

«Спікером може бути Литвин, – підтримує Фесенка політолог Віктор Небоженко. – Так, буде головою ВР в третій раз. Те, що він натворив із законом про мови, говорить про те, що він маніпулює і Партією регіонів, і опозицією. Як само він потрапить в Раду – я не знаю, не хочу вгадувати його політичне майбутнє, але без нього чимало людей у Верховній Раді відчують себе непотрібними.

Можливо, на цю посаду претендуватиме також і Клюєв. Єфремов?.. Ні, Єфремов не стане спікером. Мені тут колеги підказують, що спікером буде Чечетов, але ж ви самі все розумієте…», – жартує Небоженко. Більшість буде провладною, і саме зі свого середовища обиратиме спікера, додає він.