Путін - ГАЗло

Все, що важливо знати про взаємини з РФ: коли Путін припинить підтримувати терористів, і як війна на Донбасі залежить від газових переговорів з Єврокомісією. А також, чи повернеться Янукович.

Автомат та ПЗРК з одного боку та газовий кран з іншого – ось ключові інструменти сучасної російської дипломатії щодо України. І в ці дні всі вони задіяні одночасно.

Переговори про припинення вогню: вони зараз відбуваються у Києві під керівництвом Петра Порошенка, до складу тристоронньої контактної групи також входять представники РФ та ОБСЄ. Український МЗС, єдиний публічний ньюзмейкер з цієї теми, за результатами трьох зустрічей, оприлюднив декілька оптимістичних меседжів:

- сформовано перелік першочергових задач з деескалації конфлікту в Донецькій та Луганській областях;

- сторони дійшли спільного розуміння з виконання плану (переліку першочергових задач);

- Павло Клімкін, посол України в Німеччини (претендент на посаду глави МЗС) також додав, що поточного тижня сторони повинні припинити вогонь та закрити державний кордон.

Наскільки відомо "Обозревателю", ці переговори радше демонструють наміри сторін, але не дозволять вирішити проблему по суті. Бо в російського президента є щонайменше дві умови для припинення вогню на Донбасі:

- Україна відмовляється від територіальних претензій, зокрема повернення Криму;

- Путін виходить з цієї історії переможцем. Саме так, не ватажком терористів, а миротворцем, який примирив українську владу з "мирними громадянами" на Сході. При цьому Путін перестане засилати до України чергові КамАЗи, переповнені озброєними до зубів "мирними громадянами", і йому не доведеться забирати їх до РФ, упакованих у домовини.

Проте є ще один, невидимий чинник переговорів – газовий.

Ще одні тристоронні переговори відбуваються в Брюсселі, де модератором для української та російської делегацій виступає Єврокомісія. Формальна суть суперечки зводиться до ціни: Київ наполягає на справедливій ціні в $268 за 1 тис. кубометрів, а Москва стоїть на праві продавати паливо "за ціною Тимошенко", тобто - за $485.

Варто зауважити, що для Путіна давно вже минули ті часи, коли він міг вести переговори лише з Україною. Фактично будь-який діалог з Києвом тепер відбувається в міжнародному контексті, особливо діалог газовий. Тут позиція ЄС однозначна: Старий Cвіт не хоче мати стратегічної енергетичної залежності від неадекватного партнера, тоді як військова поведінка Кремля, його постійні наміри шантажувати Україну – це прояв неадекватності. Тому зниження споживання російського газу, налагодження альтернативних "газпромівським" поставок сланцевого палива, і тотальні програми енергозбереження – тренд цього політичного сезону в Євросоюзі. ЄС навіть готовий допомогти Україні зменшити енергетичну залежність від РФ, через що Путін почав шантажувати і Європу.

Газ – не ікра, і енергетичні санкції євроспільноти матимуть для російської влади та російської економіки значно гірші наслідки, аніж скорочення споживання газу однією маленькою країною. Зокрема, міжнародне рейтингове агентство Standard & Poor's оприлюднило обсяги використання газу різними споживачами: з виходом на повну потужність обсяг поставок газу до Китаю становитиме 38 млрд кубометрів на рік, тоді як поставки до Європи 2013 року становили 174,3 млрд кубометрів (для порівняння, продажі на російському ринкові складають 243,3 млрд кубометрів). Ці цифри говорять про те, що РФ стратегічно важливо не втрачати європейські ринки.

Єврокомісія завдала ще одного болючого удару "під дих", вимагаючи у Болгарії, Австрії, Угрощини та Сербії призупинити реалізацію російського газового проекту "Південний потік".

Формальною причиною заморозки проекту є його невідповідність європейському законодавству: по-перше, одна і та ж компанія не може займатися постачанням і транспортуванням газу; по-друге, "Газпром" повинен пустити в трубу й інших постачальників. Оскільки, окрім Сербії, всі інші країни або підтримали вимогу Єврокомісії, або зроблять це найближчим часом, то російські політики вже починають кричати про газовий шантаж у зв’язку з російсько-українським енергетичним конфліктом.

Ще ніколи Україна не була настільки потужною на переговорах з РФ, як сьогодні: ми чекали негайної військової допомоги від ЄС, а вона надійшла в енергетичній сфері. Тому стратегічне завдання для нової влади – використати поточну ситуацію на свою користь: тобто або добитися бажаних цін на газ, або повністю відмовитися від прямих поставок від "Газпрому", отримуючи паливо з Європи. Це тривала гра, але вона варта свічок.

Щоправда, Кремль, докладає чималих зусиль, аби вибити Україну з програми довгострокових енергетичних переговорів на європейському рівні. Зокрема, вже 11 червня російські енергетики обіцяють припинити постачання газу для українських споживачів, оскільки 10 червня вибігає останній термін, коли росіяни очікують від Києва 1 млрд. дол. в рахунок погашення боргу. Повторюся: тут важливо вистояти...

Отже, резюме про можливе завершення війни, плани Путіна і подальші двосторонні взаємини:

Бойові дії на Сході країни можуть завершитися цього тижня, як обіцяв Петро Порошенко… Але якщо це справді станеться на цьому тижні, то виключно завдяки силам АТО, оскільки російський президент не погодиться йти на поступки, не розв’язавши для себе питань:

- статусу Криму;

- невтручання європейців у російсько-українські газові взаємини;

- відмова ЄС від енергетичних санкції та диверсифікації газопостачання.

Крім того, Петро Порошенко повинен поставити ще одне питання на порядок денний російсько-українських взаємин – це повернення до України Віктора Януковича, а також його челяді та контейнерів з грішми, і ця проблема для глави російської держави – теж наче шило в задниці, бо до "очільника терористів" Путін отримає ще й титул тримача притулку для корумпованих диктаторів.

Здаватися Путіну не хочеться. Перемагати наразі не вдається. Тому війна на сході – це його фактор впливу. Наш – АТО і переговори у складі Єврокомісії про енергополітику. Судячи з усього, наші, європейські позиції значно сильніші.