УкрРус

"Преступления Путина начались не с Украины": соцсети о годовщине российского вторжения в Грузию

обновлено от 10:30Читати українською
  • Иллюстрация
    Иллюстрация
    informnapalm.org

8 августа исполняется восемь лет с начала вторжения российской армии в Грузию.

Пользователи соцсетей вспоминают трагические события пятидневной войны, завершившейся болезненным поражением Тбилиси, и проводят параллели с нынешними украинскими событиями.

"Обозреватель" предлагает читателям подборку отзывов из интернета:

Бачо Корчилава:

"Ровно 8 лет прошло с того дня когда Россия окончательно сбросила с себя маску и ввела более чем 80-ти тысячную группировку войск в Грузию, окончательно аннексировав Грузинские автономии - Абхазию и Южную Осетию.

Фактически РФ тогда окончательно показала миру, своё лицо. Тогда война продлилась ровно 5 дней, и Российские пропагандисты объявили себя безусловными победителями. Самую большую поддержку в те дни нам оказали Польша и Украина. Даже сейчас об этом говорить и рано и нельзя. Через годы я расскажу, что делала и как сильно поддерживала нас тогда Украина. Единственное что тогда вызывало мою боль и обиду, никто из моих украинских друзей мне не верил, когда я говорил, что если мы не начнём готовиться сейчас, Россия следующей жертвой выберет Украину.

Сейчас у нас в Украине идут события наподобие тех, которые Грузия пережила в начале 90-х и тогда тоже выжила во многом благодаря Украине. Но август 2008 во многом сыграл свою роль, что мир жёстче отреагировал на события в Украине и ввёл санкции против России.

А знаете, что в итоге смогла добиться Россия? Вокруг неё врагов конечно не стало больше, но друзей теперь у России ещё меньше чем было когда-либо.

Надеюсь когда-нибудь России придется ответить за Грузию, Украину, Молдову, Карабах. В общем за все войны и депрессии которые они посеяли".

Iryna Gerashchenko:

"8 років тому РФ напала на Грузію і окупувала частину теритрііі цієі краіни. З украінського політикуму тоді тільки президент Ющенко жорстко засудив агресію проти наших сусідів. Наша фракція НУ вимагала негайного скликання позачергового засідання ВР Украіни і прийняття заяви проти агресіі та звільнення до світу. В моіх архівах й досі є напрацьовані проекти заяви і заернення до парламентів світу, які ми готували разом з колегами, в т ч Б. Тарасюком, іншими, хто чудово усвідомлював, що ця агресія , якщо світ іі проковтне, буде не останньою.

Але.. Нас не підтримала жодна інша фракція ВР, в т тники по коаліціі... Також промовчав і сховалася тодішній прем'єр- міністр.

Що було далі- ви всі знаєте. Мовчання украінських політичних еліт не врятувало Украіну від погіршення взаємин з РФ і потім від війни. Світ політикою умиротворення сприяв розв'язанню рук агресору.... Уроки поки що ніхто не робить, в т ч в Європі, де щиро вважають, що діалог з агресором і посмішки йому можуть його перекувать і облагородити.

Вибачте нас, брати - грузини, що були не дуже наполегливими в 2008..."

Сергей Шульженко:

"8 серпня - 8 років російського нападу на Грузію.

Ми пам'ятаємо!"

Аркадий Бабченко:

Ноль восемь ноль восемь ноль восемь. Восемь лет... Черт, уже почти десятилетие. А как вчера. И этот запах горелых человеческих тел в жару... Я до сих пор его чувствую. И эту жажду. Разбитый город. Жирный дым горящих танков. Горящие люди в этих горящих танках. Накрытая плащ-палаткой головешка с белыми-белыми зубами. Остатки двух тел в двух наволочках от подушек. мозги грузинского танкиста в каске. Грузинский солдат на обочине в позе игрушечного солдатика - совсем молодой еще парнишка. Колышащиеся на броне берцы из-под плащ-палатки. Олимпиада по телевизору в разрушенном городе...

И опять Олимпиада. И опять новая война. И опять смерти. И опять подбитые танки и горелые люди в жару. Чертово дежа-вю. Когда ж вы уже наиграетесь, суки. Гореть в аду. Гореть вам всем, суки, в аду. Всем, кто это развязывает. Кто поддерживает. Кто пропагандирует. Кто засирает мозги. Кто позволяет их себе засирать. Со всеми вашими сраными величиями, геополитикой, стратегическим влиянием, имперством, шовинизмом, скрепами и новороссиями.

Осторожно, по ссылкам много фотографий убитых, разорванных, сгоревших людей.

Но помнить это надо. И, черт возьми, надо как-то делать, чтобы это дерьмо уже заканчивалось в мире и не повторялось больше. Нигде. И никогда.

http://starshinazapasa.livejournal.com/438748.html

http://starshinazapasa.livejournal.com/440020.html

http://starshinazapasa.livejournal.com/445358.html

http://starshinazapasa.livejournal.com/462492.html

Khatia Dekanoidze:

"Для мене війна Росії і Грузії почалася давно, з окупації Аджарії та Південної Осетії ...

Дві війни на початку 90-х задушили наше покоління.

Для мене серпнева війна 2008 року розпочалася давно, коли постійно обстрілювали грузинські села, коли весь світ знав, що 58 армія стоїть близько.

Для мене війна в Україні почалася теж давно, а саме в 2008, коли ми кричали на весь світ, що Путін не зупиниться і не захоче бачити вільну Україну!

Мене війна 2008 року застала в іншій країні, коли по телевізору я побачила, що російські МІГи бомблять мою Батьківщину.

Танки за 15 км від Тбілісі і голос Героя Грузії Георгія Анцухелідзе.

Путін не зупинився, і наші хлопці досі відстоюють свободу України ...

8 серпня 2008 року Росія офіційно почала війну з Грузією.

Але, ми у війні все наше свідоме життя.

P.S. на фото Георгій Анцухелідзе, його мучили кілька днів, після чого розстріляли. Не здав своїх і не наступив на грузинський прапор!!!

Він - моя Грузія.

Наші загиблі хлопці - наша Україна".

Айдер Муждабаев:

"Преступления нынешнего режима РФ начались не с Крыма и Донбасса. Надо помнить".

Василь Філіпчук:

"Вісім років тому почалась не просто російсько-грузинська війна. 08.08.08 розпочалась практична фаза реалізації плану РФ по відновленню геополітичної рівноваги з Заходом. А зелене світло перед російськими танками по дорозі на Грузію включили безвідповідальні рішення щодо проголошення незалежності Косово та відмови Україні та Грузії у ПДЧ.

Можна звичайно згадати і безвідповідального Міхо з бажанням силовими методами відновити територіальну цілісність своєї країни та сліпою вірою у те, що американці підтримають, якщо щось... Але це деталі, які не змінюють у цілому картину.

Росію, як і інші частини пострадянського простору, принаймні тих, хто цього хотів, потрібно було в 1990-х спробувати інтегрувати у європейські і євроатлантичні структури. Україні найпізніше потрібно було подавати заявки на вступ в ЄС і НАТО одразу після Помаранчевої революції.

З одного боку небажання Заходу заглиблюватись у "постсовок" і забезпечувати дотримання міжнародного права усіма гравцями, з іншого - зміцніла на нафто- і газодоларах Росія, якій Захід до того ж "подарував" власні порушення міжнародного права в Іраку та Косово, - все це і призвело до російської агресії спочатку щодо Грузії, а потім і щодо України.

Грузію відділяє вже вісім років від тих жахливих серпневих днів. Нас - два з половиною роки з часу анексії Криму і початку війни на сході. Досвід Грузії показує, що легкого вирішення не існує, що найкраще, що за цих умов може зробити уряд країни у стані постійної загрози і конфлікту низької інтенсивності - це реформи і внутрішня консолідація на основі принципів справедливості, відкритості, свободи...

А найгірше за цих умов - це дозволити, щоб війна і конфлікт стали нормою життя і навіть засобом для заробітку для багатьох. В Африці чи Латинській Америці достатньо прикладів того, на що стають схожі подібні країни. Тому коли країна в такому конфлікті яку ми зараз, то уряд, парламент, політичне керівництво мали би працювати день і ніч для виведення країни з цього тупика. Щоб тупик не став способом існування".

Мамука Далакишвили:

"Символ Российской Оккупаций "Русского Мира" (Фото снято самими военными в Цхинвальском регионе при очередном марадерном набеге)".

Pavlo Nuss:

"Росію буде покарано!

За Грузинську та Українську кров. За синів наших країн агресора буде повалено!"

Саша Сотник:

"Восемь лет назад Путин, прикрывшись мордочкой Медведева, начал войну с Грузией. Я хорошо помню этот день. Помню, скольких друзей я потерял тогда - тех, кто поддержал войну и верещал: "Грызуны! Мочи их, мочи!.."

Помню, что на следующий день я стал вести скайп-конференции (тогда они еще были возможны, 1 сентября их прикрыли, и одному Путину известно, сколько он заплатил, чтобы их прикрыть). У нас в прямом эфире грузины рассказывали о том, что происходит, как бомбят аэропорт, куда движутся колонны российской бронетехники...

Помню, тогда я сказал одному украинцу: "Вы - на очереди", и меня буквально заплевали...

Нет, не обо мне сейчас речь.

Речь - о Путине, о его системе, о гибридных войнах, которые обкатывались на территории Грузии 8 лет назад...

А вы как думаете: какой будет очередная мировая война - чтобы встряхнуть накалившийся "градусник"?

Она будет именно - гибридной. Кто-то где-то будет умирать, а вы будете сидеть за компьютером и смотреть на это. Красиво, да?

Но от этого смерть не перестанет быть смертью, а подлость - подлостью.

Прости меня, Грузия. Я никогда не был в Тбилиси, хотя меня и звали. Просто- прости.

Я помню каждую подлость, которую совершила моя страна по отношению к тебе.

И Украина - тоже прости. Это, конечно, был не я, но поскольку от моего имени велась и ведется эта война - наверное, я тоже - соучастник.

Нет больше слов. Да и нужны ли они?

Простите..."

Место:
Наши блоги