Депутати і Рада: хроніка попередніх пестощів

Обрати нову Верховну Раду – це лише пів-завдання. Друга половина полягає у спробах запустити неповороткий і негнучкий механізм під назвою "український парламент". Здавалось би, місія здійсненна: досить зібрати підготовчу депутатську групу (з числа представників різних політсил) і доручити їй "прелюдію" – перші організаційні кроки з наближення чергової сесії.

"Молоді пасії" Литвина

Але диявол, як завжди, ховається в деталях. Навіть підготовча група (у складі 28 осіб, 12 з яких представляють опозицію) наразі не може дійти згоди стосовно порядку денного, і вже було так, що опозиційні депутати покидали засідання на знак протесту. Проти чого протестуємо? – запитає читач. Передусім проти "ігнору" провладними парламентарями ідеї, на якій наполягає опозиція – запровадити персональне голосування депутатів. Але про це – згодом. Адже один з конфліктів торкався і головування у групі Володимира Литвина.

З приводу цього інциденту прес-служба апарату Верховної Ради навіть розповсюдила заяву, якою звинуватила ЗМІ у появі коментарів "наклепницького характеру" і наголосила, що голова ВР очолює підготовчу групу "згідно закону". Ніхто не заперечує проти букви закону, одначе колегам Литвина не надто припало до душі, що спікер парламенту VI скликання пройшов до підготовчої групи за квотою Партії регіонів.

У підсумку парламентські речники зовсім пустилися берегів і включили у заяву неоціненну пораду: "Рекомендуємо цим діячам, зокрема й тим, які раптово прийшли до тями і відірвалися від своїх молодих пасій, аби виступити з "викриттям", заспокоїтися і повернутися у звичний для себе стан". Нетипова для прес-служби ВР "фривольність"викладу таки дійсно свідчить про те, що боротьба за крісла спікера "вступила у вирішальну фазу".

Сторінка "Голосу України", яку цитує "Обозреватель"

Втім, причин для розбрату у підготовчої групи не бракує і без спікерського крісла. Той таки Литвин заявляє, що підготовча група може виконати функції профільного комітету ВР, розглянувши подання президента про призначення нового прем’єр-міністра і оновленого складу Кабміну. Нагадаємо, що уряд – як і Верховна Рада – вважаються чинними, якщо працює 2/3 від їхнього складу.

А оскільки ряд чиновників вже зараз заявляють про готовність проміняти крісло в уряді на депутатський мандат (в числі останніх і очільник Кабміну Микола Азаров), зрозуміло, що пертурбації будуть. За них свого часу голосуватиме Верховна Рада, але підготовча група (за твердженням Литвина) може прийняти відповідне подання президента.

І хоч всі ясно, що остаточне розв’язання кадрового питання – аж ніяк не за групою, а за парламентською більшістю, депутати від опозиції образились на своїх візаві і на Володимира Литвина зокрема. Те, що пропонує Литвин, є порушенням Регламенту Верховної Ради, говорить бютівець Сергій Сас.

Він підкреслює, що підготовча група готує грунт для перших засідань ВР, вирішує питання, пов’язані з формуванням фракцій та комітетів, а не займається відставками уряду. Тому що до складу групи входять особи, які отримають право законодавчої ініціативи лише після складання ними депутатської присяги. А тепер, мовляв, іще зарано "перезавантажувати" склад Кабміну.

Може, за круглим столом їм би сиділось краще?..

Іще один камінь спотикання торкається запровадження персонального голосування. 22 листопада, на попередньому засіданні групи, бютівець Андрій Кожем`якін пригрозив, що опозиційна частина групи більше не братиме участь у її роботі, якщо не буде ухвалене принципове рішення з цього питання. "Регіони" в особі Олександра Єфремова пропозицію опонентів підтримали, запропонувавши зайнятися розробкою відповідного рішення одній з підгруп.

Все нормально – заспокоїв Єфремов медійників, бували "і більш емоційні засідання підготовчих груп". Щоправда, він тут же додав, що вимога опозиції – не більш ніж запланована акція для зриву роботи. "Я відчув вже у середині засідання, що персональне голосування– не головна мета, головна мета – створити прецедент з цього питання і дати новинний матеріал", – сказав Єфремов.

Опозиція на засіданні 28 листопада: прийшли, побачили, пішли

І ось прийшов час наступного засідання підготовчої групи, і з’ясувалось, що Єфремов як у воду дивився: новинного матеріалу для ЗМІ було предостатньо. Роботи, як завжди, – нуль. Опозиція зайшла до зали, де проходили збори підготовчої групи, щоб залишити її буквально за чверть години.

Опозиція входить. І виходить...

Андрій Кожем’якін, один зі спікерів об’єднаної опозиції, передав слово "свободівцю" Руслану Кошулинському, котрий почав з наболілого: запропонував розглянути постанову про персональне голосування депутатів.

(Дослівно це звучало так: "впровадити спеціалізований програмно-технічний комплекс – електронну систему "Рада-3", що передбачає реєстрацію та голосування народних депутатів України виключно за допомогою сенсорної клавіші").

Для розгляду та обговорення проекту постанови, що складалося з двох абзаців тексту, опозиція зажадала півгодинну перерву. Голова групи Володимир Литвин зреагував на виступ Кошулинського болісно-нервово: "Якщо документ підготовлено – давайте його сюди – зареєструємо". Прозвучало це майже як репліка Прокопа Свиридовича з фінальних кадрів фільму "За двома зайцями": "Дайте мені його хоч за горло потримати"…

Але постанову Литвину ніхто не дав, і після короткого обміну словесними пінками (опозиція встигла поцікавитись, хто ті депутати-самовисуванці, котрі делегували Давида Жванію представляти їх інтереси?), зі стільця рвучко підвівся Кожем’якін, а за ним до виходу потяглися вервечкою і решта опозиціонерів.

Найближчі до читача - тезки-Кириленки - В`ячеслав та Іван, далі - суворий Андрій Кожем`якін і задуманий Борис Тарасюк

"Ми ж домовлялися говорити про майбутнє", – волав Литвин, але головуючого вже ніхто не слухав. Без опозиції решта групи проголосувала за дату першого пленарного засідання нової Ради – 12 грудня, а відтак розійшлася до наступного понеділка.

"Наступного разу підготовча група збереться у понеділок, о третій годині, – повідомив в кулуарах представник президента в парламенті "регіонал" Юрій Мірошніченко. – Думаю, до того моменту вже буде зареєстрований проект постанови, на якій наполягає опозиція. Але говорити про те, що вона буде розглядатися, ще зарано. В понеділок інформація з цього приводу буде вже відома, тоді вже і будемо визначатися, яким шляхом піде Верховна Рада – чи то шляхом персонального зобов’язання кожного депутата, чи шляхом декларативного документу, яким є ця постанова".

Кулуари Ради: кому – "хана", кому – шана

В кулуарах Ради між тим було весело. Журналісти довго не розходились, беручи у кільце то одного, то іншого депутата. Всіх розсмішив (та й сам розсміявся) Давид Жванія, якій для початку почав відповідати на закиди щодо того, чи має він право представляти інтереси самовисуванців.

"Было 43 самовыдвиженца. 15 из них подписались под группой Жвании, 16 – под группой Калетника. Никаких обязательств в дальнейшем это не означает. Эти люди просто делегировали мне право представлять их интересы в рабочей группе", – говорив Жванія, демонструючи журналістам підписи тих самих 15 осіб. ("Обозу" вдалося зазняти цей документ).

Ті, хто підписався "за Жванію"

Відтак депутат прокоментував новий регламент Верховної Ради, який позбавляє комуністів права сформувати власну фракцію (детальніше про це дивіться тут). "У коммунистов нет самовыдвиженцев, и даже если кто-то зайдет в их фракцию, коллизию эту не снимает. Их мажоритарщики должны были быть выдвинуты от партии", – коментував Жванія. А відповідаючи на запитання журналіста, чи означає це, що "Компартії – хана?", політик розвеселився і сказав таке: "Я – за. Ну, не так грубо – "хана"… Но если не будет фракции, сбудется моя мечта, что коммунистов не будет в парламенте. То есть они будут, конечно, но каждый сам по себе, мы их перевоспитаем".

Торкнувся Давид Важаевич і топового питання – персонального голосування, зазначивши таке: "Есть всего три типа голосования: тип номер один – "против", тип номер два – "воздержался", тип номер три – "за". Не голосовать – такой формы вообще не существует. Потому не приход в зал, неучастие в работе Рады такое же нарушение, как и неперсональное голосование".

Тим часом з цього самого питання інша група медійників терзала Юрія Мірошниченка. "Правової бази для персонального голосування в Україні достатньо – про це говорять всі експерти. Є і Конституція, і регламент Верховної Ради. То річ тут не у відсутності правових підстав, а у невиконанні законів депутатами. Оце і стане головним викликом для нової Верховної Ради", – зазначив Мірошніченко. (Детальніше про його позицію дізнайтесь з нашої новини).

На питання журналістів, хто може бути новим спікером ВР, Мірошниченко відповів так: "Це вирішуватиме Верховна Рада. Думаю, що процес обрання спікера почнеться після відкриття першої сесії ВР нового скликання. Я не уповноважений заявляти щось з цього приводу від імені всієї Верховної Ради, тим більше, що вона іще не зібралась на своє засідання. Я поважаю право депутатів запропонувати й обирати кращого з кращих".

Торкнувся Мірошниченко і складу фракції Партії регіонів: "Склад фракції іще не оприлюднений, це буде зроблено на першому засіданні Верховної Ради". Говорячи про можливе входження до фракції ПР Володимира Литвина, депутат зауважив: "Володимир Михайлович як відповідальний політик буде робити дуже виважені і правильні висновки щодо своєї участі у роботі тієї чи іншої фракції. Ми би пишалися, якби він був у нашій фракції".

А на запитання, чи висуватиме його фракція Литвина на посаду голови Верховної Ради, Мірошниченко прямо все таки не відповів. "Думаю, що Володимир Литвин – хороший спікер", – сказав він.

Діагноз для "регіоналів": консерватори, відзначені гординею

Кошулинський у доброму гуморі

Поспілкувався "Обозреватель" і з представником "конкуруючої фірми": "свободівець" Руслан Кошулинський розказав анекдот про хитрого чоловіка, який почувши, що дружина хоче шубу, пішов на базар і купив овочі та оселедець на салат. Так, мовляв, і "регіонами": тільки роблять вигляд, що не розуміють, про що мова. Розмова ж з Кошулинським між тим вийшла така:

- Пане Руслане, чому опозиція пішла з засідання ВР?

- Після того, як минуле засідання нічим не завершилось, ми запропонували дієвий механізм, аби вирішити питання, яке турбує все суспільство – щоб було чесне і відкрите персональне голосування кожного народного депутата. Для цього ми звертаємось до Верховної Ради цієї каденції з пропозицією підтримати відповідну постанову, аби наступний склад парламенту розпочав свою роботу з чистого листа.

Ми підготували такий документ і представили його від трьох фракцій, пропонуючи вже 4 грудня внести постанову на розгляд ВР і проголосувати за неї. На превеликий жаль, пан Литвин не дослухався до нашої пропозиції, не підтримала її і Партія регіонів – вони почали і надалі працювати у своєму режимі.

- Ви не повернетесь на засідання?

- Ми в очікуванні, ми надали якісний дієвий інструмент щодо того, як запровадити персональне голосування. Всі нібито "за", всі готові виконувати Конституцію, але зголоситися на таке і проголосувати за постанову – це дві різні речі. Наша принципова позиція лишається незмінною: якщо не буде персонального голосування, все решта є нецікавим.

- Чи пристане Партія регіонів на вашу пропозицію?

- Ми б дуже хотіли на це сподіватися. Тим паче, що у приватних розмовах ніхто з представників цієї партії не був проти персонального голосування. Але, на превеликий жаль, тут спрацьовує механізм гордині – як це так, щоб їм хтось вказував? Або вони вже звикли до інструменту піднятої руки і розуміють, що персональне голосування – це вже зовсім інший стиль роботи Верховної Ради. Можливо, це консерватизм, який треба ламати внутрішньо.

- Чи відповідає дійсності інформація про те, що Ірина Фаріон очолить комітет з питань свободи слова та інформації?

- Жодних рішень фракції щодо членства будь-кого у комітетах чи очолювання їх не ухвалювалось. Але ми послуговуємось принципом Сковороди щодо спорідненості душі – якщо пані Ірина висловить своє бачення того, в якому комітеті їй буде комфортніше (з огляду на її фахові знання та бажання займатися законотворчою діяльністю), то ми будемо до цього дослуховуватися.

- Про розподіл інших комітетів йшла мова?

- Ні, поки ми не вирішимо принципових питань, не будемо порушувати й питання розподілу. Але, згідно Конституції, ми можемо говорити про право меншості – право на ключові комітети задля балансу влади. Партія регіонів тримає зараз президентську вертикаль, виконавчу гілку влади, може мати також і більшість у Верховній Раді. Якщо вона матиме ще й контролюючі комітети у ВР, це вже вийде за межі демократії.

- А про здачу мандатів мова вже не йде?

- Ми говоримо не про здачу мандатів, а про якісну роботу Верховної Ради, про персональне голосування.

- Але 12 грудня – вже не за горами. Якщо постанова, на якій ви наполягаєте, так і не буде прийнята, ви увійдете до Ради, складете присягу і будете працювати?

- А тут вже дозвольте лишити інтригу, щоб ми могли діяти у достатньо цікавий спосіб, зокрема, і для вас.

P.S. …А по дорозі в редакцію з голови не йшов такий собі дріб’язок: на шляху до підготовчої групи кореспондента "Обозревателя" міліція завернула з-під першого під’їзду Верховної Ради (через який завжди заходить преса), змусила переходити дорогу і заходити через іншу будівлю, аби пройти шлях до першого під’їзду через підземний хід, спуститись-піднятись, тричі (ТРИЧІ!) пред’явити документи і один раз – розкрити сумку. При цьому "на вихід" перший під’їзд працював, а "на вхід" – ні. Щоб дійти до входу, треба було навіщось лізти через те саме цікаве місце, через яке у цій країні робиться буквально все. Дрібниця, скажете ви… Звісно, дрібниця. Особливо порівняно із персональним голосуванням (кажу це без жодної іронії). От тільки не дає спокою питання: навіщо робити все так по-дурному, якщо є й інші варіанти? Очевидно, прості шляхи – не для нас…