Перший тест Порошенка

Країні потрібні ще одні вибори, цього разу – парламентські. Це не лише інструмент одночасного реінвестування в економіку 1-1,5 млрд. дол. живих коштів, відсмоктаних з цієї економіки в політичні кишені. Сьогодні парламентські вибори – це своєрідний тест для новообраного президента Петра Порошенка щодо його майбутніх планів: чи збирається він просто змінити Віктора Януковича у зведеній "Батєй" ієрархії влади, чи налаштований перезавантажувати політичну систему, як то обіцяв у своїй виборчій програмі ("Жити по-новому").

Раду слід змінювати.

Депутатів ВР можна називати по-різному. У нашому контексті – це різного рівня та ґатунку еліти, котрі керують галузями економіки, цілими регіонами, рядками видаткової частини бюджету, кілометрами кордону чи просто отримали в управління певні міністерства, і заправляють там фінансовими потоками. Більшість цих депутатів гармонійно вписалися в систему цінностей Сім’ї Януковичів, і відсмоктували з економіки країни свій інтерес – окрім отих 30 чи 100 млрд дол. (які постфактум змогла порахувати "свободівська" Генеральна прокуратура). І, вочевидь, робила це достатньо успішно, оскільки час від часу здатна консолідовано викласти на вибори понад мільярд не останніх доларів.

Зі зникненням вождя і учителя значна частина "адептів злочинного режиму" інкорпорувалася в команду "тимчасового коаліційного уряду". Можна згадати бодай найодіозніші випадки, пов’язані, зокрема, з видатним "аграрієм" Ігорем Швайкою та "знаним" екологом Андрієм Мохником: вони не лише експлуатують схеми "папєрєднікаф", але й навіть залишили їх на посадах головних "схемотехніків". Можна не сумніватися, що ота гнучка більшість занурить новообраного президента у теплу ванну і обіцятиме будь-які реформи, з викоріненням корупції в тому числі. Свого часу на таку пастку попався наївний тодішній президент Віктор Ющенко, котрий 2005 року не зважився на перезавантаження ВР, і в результаті депутати радше керували ним, ніж навпаки. Такі правила гри: за умов парламентсько-президентської республіки глава держави або є владолюбивим гравцем, або керівником ритуальної служби, в сенсі – не похоронної, а там парад провести, вірчі грамоти прийняти, тобто керівником протокольного ритуалу.

Питання проголошення парламентських виборів – це фактично відповідь на запитання, - хто він, Президент Порошенко?

У виборчу ніч переможець кампанії вже заявив про те, що єдиним виходом з парламентської кризи є вибори. "По парламентських виборах я впевнений, - вони повинні відбутися цього року", - сказав Порошенко на брифінгові у своєму штабі у неділю. Підстав для розпуску ВР він назвав дві: фактична відсутність коаліції та необхідність понесення політичної відповідальності за спробу перетворення України в тоталітарну країну. Звісно, є і третя підстава: главі держави потрібна своя лояльна більшість, котра дозволить бути не декоративним, а впливовим керівником країни. Щоправда, чимало соратників пана Порошенка намагаються застерегти свого лідера від перезавантаження парламенту. Наші джерела в команді стверджують, що одні лякають можливістю утворення антипрезидентської коаліції, яка охопить усіх аутсайдерів – починаючи від комуністів та регіоналів й завершуючи "свободівцями", інші більше говорять про гроші, яких завжди шкода. Наприклад, Віталій Кличко однозначно підтримує ідею, а ось Віталій Ковальчук – скоріше ні, аніж так.

Важливо зауважити, що у таборі переможців побоюються, що до антипрезидентської коаліції приєднається і "Батьківщина" як партія із згасаючим трендом. Але днями голова одноіменної фракції Сергій Соболєв заявив, що "вимога суспільства №2 на сьогодні, після антитерористичної операції - це проведення дострокових парламентських виборів, оскільки існуючий парламент не відповідає розкладу політичної мапи країни".

Якщо "Батьківщина" виступає за перевибори Ради, то Порошенко як лідер народної довіри тим паче повинен сміливо наполягати на перезавантаженні. Йому навіть не потрібно самому розпускати "парламент Януковича", йому слід звернутися до Ради з вимогою саморозпуститися: мотивація вже озвучена і прийнятна – "за посібництво мародерському режимові". Проте депутати цієї каденції до розпуску повинні ухвалити новий виборчий алгоритм, що дозволить розвалити пост-комуністичний принцип демократичного централізму у партійному будівництві: коли вся організація тримається на рейтингові однієї людини, і водночас підкоряється волі цього вождя; на цьому рейтингові до ВР проникають діти, коханки, водії, охоронці, скарбники, юристи та комп’ютерники. Альтернатива – це вибори з відкритими списками, коли кожен кандидат у Раду повинен зібрати найбільший врожай симпатій в ході виборчої кампанії.

Запровадження такої виборчої моделі привнесе в українську політику ту додану якість, дефіцит якої особливо відчувався в часи Януковича – демократію. Адже звідки може взятися в суспільстві демократія, якщо її не було в самих партіях, і всі рішення були демократично централізовані? Звідки могла взятися в країні свобода слова, якщо вона присікалася навіть у парламентських фракціях? Коли Анатолій Гриценко почав говорити про загнивання "Батьківщини", його з ганьбою виключили в фракції, але минуло декілька місяців, і країна переконалася, що Гриценко був правий, а рейтинг довіри до нього уже рівняється з рівнем довіри до самої Тимошенко.

Країні потрібне повне перезавантаження влади. Але під ним мається на увазі не зміна прізвищ, не формальна ротація деградованої "Свободи" на зубожілих "радикалів", а зміна принципів. Це дійсно буде по-новому.