УкрРус

День великих протистоянь

Читати українською
  • День великих протистоянь

1 грудня – символічна дата в історії України. У 1991 році в цей день українці проголосували за суверенітет і остаточне виокремлення незалежної України з СРСР чи будь-яких інших державних новоутворень, що мали б "продублювати" Радянський Союз.

Намічаючи на перший день зими грандіозний мітинг опозиції, її лідери хотіли, аби певний зв'язок між цими двома датами прослідковувався. Одначе це було ще до розгону Євромайдану "Беркутом", який стався в ніч з 29 на 30 листопада.

Після цієї події було вже не до історичних ретроспекцій. День сьогоднішній мав був логічним продовженням дня вчорашнього – дуже драйвового та насиченого подіями.

Збір прихильників євроінтеграції було призначено на 12 годину в парку біля червоного корпусу університету. Підходити туди почали ще задовго до полудня.

З усіх прилеглих вулиць підтягувались колони мітингувальників. Вони йшли вздовж Ботанічного саду, по бульвару Шевченка, по вулиці Володимирській.

"Діджеї" мітингу, стоячи на дахах машин з озвучкою, щохвилини повідомляли останні новини: прибув потужний "десант" зі Львова, ближче до Хрещатику та Майдану передислоковуються ті маніфестанти, що провели ніч на Михайлівській площі тощо.

Ближче до дванадцятої весь університетський парк, вся Володимирська і бульвар Шевченка були зайняті людьми. Тролейбуси і маршрутки якийсь час ще пробиралися між мітингувальниками, але потім рух транспорту зупинився остаточно.

Колона почала дуже повільно рухатись вниз, в напрямку Бессарабки. Прозвучало оголошення, що всі йдуть на Майдан Незалежності – туди, звідки ще пару днів тому "Беркут" так брутально і жорстоко витіснив євроінтеграторів.

Рух колони був спокійним, й, лише побачивши, яким щільним кільцем оточили міліціонери пам’ятник Леніну, маніфестанти вибухнули криками "Ганьба!". Дійсно, було доволі дивно бачити, що саме так ретельно охороняє влада.

Знадобилось не менше години, аби та колона, в якій була авторка цих рядків, дісталася Майдану Незалежності, де всіх чекала несподіванка.

На центральній площі міста і країни вже не було жодного правоохоронця. Майдан був відкритий для всіх бажаючих, і бажаючі не забарилися.

Молоді хлопці й дівчата видряпались на металевий каркас, приготовлений під майбутню "ялину", на підйомний кран, на "будиночки", в яких ближче до кінця грудня розміститься новорічний ярмарок. "Ялину" було прикрашено прапором України та Євросоюзу, партійними прапорами.

А навпроти неї виросла імпровізована трибуна, з якої почали виступати оратори. Першим своє слово виголосив Блаженнійший Любомир Гузар, архієпископ Києво-галицький та колишній очільник греко-католицької церкви. Він благословив Майдан і закликав усіх "не мати страху та творити добро".

За Гузаром настала черга політиків. Вони підходили до мікрофону, а слухали їх – за різними підрахунками – від 700 тисяч до 1,5 мільйона осіб.

Арсеній Яценюк порівняв теперішню Україну з Білоруссю і пообіцяв, що Майдан стоятиме доти, доки не будуть виконані основні вимоги опозиції: дострокові парламентські та президентські вибори, відставка прем’єра Азарова і всього уряду та притягнення до відповідальності міністра МВС Захарченка.

Лідер УДАРу Віталій Кличко закликав присутніх стояти до кінця. Звертаючись до "Беркуту", просив спецпризначенців не бити людей. А ще повідав маніфестантам, що опозиція має чіткий план дій. Проте його, на жаль, не озвучив.

Припідняв завісу таємниці інший опозиційний лідер – очільник "Свободи" Олег Тягнибок. За словами Тягнибока, частиною плану є загальнонаціональний страйк.

Саме з його виступу учасники мітингу дізнались й про те, що опозицією захоплено Будинок профспілок – Тягнибок закликав організувати там координаційний центр.

Він також додав, що розраховує побачити таку саму кількість прихильників опозиції під Верховною Радою (найближчий пленарний тиждень починається у вівторок).

Тим часом Юрій Луценко також закликав українців до загальнонаціонального страйку, а депутатів ВР – до блокування парламенту ("П’ять днів блокування Ради – і буде нова більшість, п’ять днів з Майдану – ані кроку", - наполягав він).

Між тим мітинг розгортався і діяв за своїми власними законами. Окрім самого Майдану Незалежності та Будинку профспілокбуло захоплено ще й київську мерію. За словами опозиціонерів, там також розміститься революційний штаб.

Але головні і вельми тривожні події розгортались трохи далі від Хрещатику та Майдану. Вочевидь, не дарма на мітингу гарячі голови скандували "Треба діяти!" та "На Банкову!". Було це співпадінням чи частиною спланованої акції, але невдовзі після таких закликів (а саме біля третьої години) під адміністрацією президента почалися перші сутички.

На Банкову вирулив невідомо відкіль взятий бульдозер, який пішов тараном на ряди "беркутівців".

Невдовзі по тому на бульдозер заліз позафракційний депутат Петро Порошенко, котрий намагався звернутися до обох сторін з якимсь посланням. Говорити Порошенку не дали. А в бік АП полетіли перші димові шашки.

Все, що сталося на Банковій, опозиція розцінила як відверту провокацію. Відтак мітингувальники розділилися на два табори, які почали бурхливу дискусію вже між собою. Одні говорили, що треба негайно покласти край спробам штурмувати АП, інші висловлювались за те, щоб їх продовжувати.

Втихомирити радикалів намагався співак Сашко Положинський, але його зусилля пропало марно. Прихильники штурму почали розбирати бруківку на Банковій і кидати її в лави "Беркуту". Звідти відповідали сльозогінним газом.

В цілому були три спроби прорвати кордон спецпризначенців і потрапити до будівлі АП. Натовп подібно морській хвилі накочував на ряди "Беркуту", який потім відкидав протестантів назад, до вулиці Інститутської.

Правоохоронці застосовували світло-шумові гранати, полилася перша кров. На Банкову стали прибувати "Швидкі" і від’їздити, прийнявши "на борт" поранених.

Із запізненням, але лідери опозиції все таки з’явились на Банковій. Втім, поява Яценюка, Кличка і Тягнибока не внесла ясність у ситуацію і не надто вплинула на конфлікт. Кличко закликав усіх повернутися на Майдан і продовжувати мітинг там, однак до його слів не дослухались.

Тимчасовим перемир’ям ситуація завершилась тоді, коли на Банковій з’явились колишні "афганці" і стали живим кордоном між "Беркутом", та тими, хто намагався нападати на правоохоронців, станом АП шосту вечора під АП іще лишалися пару сотень людей. Щодо того, хто й навіщо почав потасовку на Банковій, версії висловлюються різні. В офіційному повідомленні МВС винуватцями вечірньої драми названо молодчиків Корчинського.

А тривожний день перейшов у тривожний вечір...

Фото Наталії Лебідь та Анни Молчанової.

Наши блоги