За шість тижнів до виборів…

Якби не дії влади, то кампанія-2012 виглядала б зовсім млявою, заявив в інтерв`ю "Обозревателю"політолог Сергій Таран. А так опозиціонерам бодай час від часу підкидаються хоч якісь ідеї для інтелектуального жування – то закон про мови, то ситуація довкола телеканалів тощо. Це мобілізує опозиію, вважає Таран, хоча з подібним твердженням можна було б й посперечатися.

Ну і плюс драми на мажоритарних округах, додає Таран. Там увесь драматизм упирається в гроші – вкрадені або надані спонорами (уточнює експерт), якими на власний розсуд розпоряджаються кандидати. У мажоритаників немає можливості заховатися у списку чи спертися на бренд партії. Це той випадок, коли один – у полі воїн. Правда, цей "один" за визначенням людина заможна, адже закон про вибори написаний так, що взяти участь у перегонах може виключно небідна особа.

Втім, не будемо про гроші. Це надто "загальне місце" усіх міркувань про те, якими брудними є вибори в Україні. Що іще відзначає перебіг цьогорічної кампанії? Занятну думку висловив керівник Центру соціологічних досліджень "Український барометр" Віктор Небоженко. Він вважає, що всі сили учасників виборів нині сконцентровані або на майбутніх фальсифікаціях виборів, або на на захисті їх результатів. Чому? Та тому, що нині здійнято небувалий ажіотаж довкола формування окружних виборчих комісій. З цього ми, мабуть, і почнемо.

Формування ОВК: перехопити ініціативу

Вибори 2012 року є не першими виборами в Україні, що проходять за змішаною системою. Проте це перші пропорційно-мажоритарні вибори, на яких діє новий принцип формування окружних виборчих комісій. Детальніше про нього йшлося в інтерв`ю "Обозревателя" з членом ЦВК Андрієм Магерою. Нагадаємо, що право бути представленими у складі ОВК гарантовано мають лише парламентські партії. Решта політсил потрапляє туди (або не потрапляє) тільки після жеребкування.

Це, безумовно, ноненс, адже, приміром, у "Нашої України" на наступних виборах – нульові шанси, проте преференції щодо членства в ОВК ця партія має. Далі – ще більш абсурдно. Після жеребкування право контролювати вибори отримали партії, чиї назви, за зізнанням того ж таки Магери, навіть він чує вперше. Натомість стовідсотково прохідний УДАР Віталія Кличка і ВО "Свобода" Олега Тягнибока лишились поза грою: виборче щастя відвернулось від них вже на етапі формування ОВК.

Зате маргінальні партії і партійки отримали представництво в комісіях. При цьому, як каже Магера, вони могли висунути лише одного кандидата в народні депутати, але мали готовий список з 225 охочих попрацювати в ОВК. Для чого їм це потрібно – здогадатись неважко. Одна з особливостей цьогорічної кампанії полягатиме в тому, що "співпрацею" членів ОВК з кандидатами, які балотуватимуться по тому чи іншому округу, активно торгуватимуть. Ще один вигідний для дрібних і крупних риб гешефт.

"Высокие отношения"

Інша цікава деталь: "вміння" опозиційних сил домовлятися між собою. Десять років назад, під час останньої мажоритарної кампанії, опозиція, буцімто зцементована боротьбою з Леонідом Кучмою, також укладала негласний пакт про те, аби не надто шкодити один одному на одномандатних округах. Як і зараз, цього правила не скрізь дотримувались, але тоді, принаймні, ніхто не говорив таких красивих і складних у вимові слів, як "взаємнепоборювання".

Як, вочевидь, пам`ятає наш читач, "взаємонепоборюватись" опозиціонери клялись іще в День соборності України, 22 січня. Благі наміри розтанули як роса на сонці, коли справа дійшла до дільожки округів. Не далі, як позавчора на прес-конференції "свободівець" Андрій Іллєнко пожалівся на лідера УДАРу Кличка, бо той так і не відгукнувся на заклик до єднання зусиль на виборах у Києві.

Власне, це правда. "УДАРниця" Рена Назарова конкурує у 222-му виборчому округу зі своїм ідеологічним "побратимом" Дмитром Андрієвським, котрого висунула об`єднана опозиція. Відтак персональний сайт Назарової, на якому вона раз у раз відправляє в нокаут Андрієвського, став доволі цікавим чтивом. На світ божий витягнуто усе: дорогущі іномарки Андрієвського, його мільйонні статки, підкуп виборів et cetera. Рена Назарова не рекомендує голосувати за Андрієвського, і робить це в такому стилі, що мимоволі спадає на думку Кіплінг з його "а ще бандар-логи називали тебе ловцем жаб і жовтим земляним черв`яком…".

Рейтинги

З такими настроями, як говориться в анекдоті, слона не продасиш. А інших у опозиції просто немає. Тема Межигір`я та української мови вже безкінечно набридла. Про "харківські угоди" 2010 року та Чорноморський флот згадувати нині просто невигідно, бо це тягне за собою неприємний ланцюжок асоціацій, пов`язаний з іншим газом – боргами ЕЄСУ. Лишається одне безкінечне "юзання" Юлії Володимирівни, а точніше, її перебування за гратами, чи то пак у надрах Харківської лікарні.

Але ця тюремно-лікаряна "санта-барбара" з синцями-невидимками вже теж порядком піднабридла обивателю. Сюжет не викликає того співчуття, яке, приміром, десять років тому отримав відставлений з посади прем`єра і тим самим вкинутий у опозиційне середовище Віктор Ющенко. Загальне божевілля довкола ВАЮ дозволило "Нашій Україні" на виборах 2002 року провести до парламенту чималеньку фракцію.

Наразі ж нічого подібного не відбувається. Рейтинги опозиційних сил не тільки не зросли завдяки: 1) злиттю "Батьківщини" та "Фронту змін" і 2) сидінню Тимошенко в тюрмі, вони, навпаки, демонструють тенденцію до певного зменшення. Принаймні, заклятий ворог опозиції – Партія регіонів – все одно лишається лідером електоральних симпатій.

За даними Research & BrandingGroup, якщо за ПР готові голосувати 27% з тих, хто має намір йти на вибори, то за об`єднану опозицію – лише 20,4%. Щоправда, RBGприйнято зараховувати до кишенькових соціологів влади, але навіть проопозиційна Ірина Бекешкіна наводить цифри, які лишають першість за ПР: відповідно 28% і 25%.

Ніч довгих ножів і трохи прекрасного

Вочевидь, щоб не нудьгувати за переглядом власних рейтингів, кандидати у народні депутати наперебій заявляють про замахи на них. Не новий, але приємний тренд. Свого часу (напередодні президентських виборів 1999 року) він не стільки допоміг Наталії Вітренко, скільки зашкодив Олександру Морозу, якого колишня соратниця недвозначно звинувачувала у пробі звести з нею рахунки.

Що ж ми маємо сьогодні? Самовисуванець по 188-му виборчому округу (Хмельницька область) Віктор Коліщак заявляє про замах на нього. Йому, мовляв, тричі намагались вручити – у вигляді подарунка – вибуховий пристрій. Кандидат Святослав Ципін (47-ий округ, Слов`янськ) говорить, що його машину обстріляли невідомі – обійшлося, щоправда, без жертв. Кандидат від Радикальної партії Ляшка Олег Бойко отримав у Києві ножове поранення (злі язики подейкують, що кандидат був сильно напідпитку, проте Ляшко пов`язує інцидент, ясна річ, з "помстою влади".

Список подібних випадків можно продовжувати, проте нам цікаво інше: де традиційні "співочі колгоспи" – гурти шоуменів та виконавців попси, які супроводжують будь-які вибори у цій країні? Восени 2009-го Юлія Володимирівна порадувала глядачів тим, що зібрала чи не найбільший колектив "певунів" за всю історію демократичних перегонів. Руслана Лижичко, Олександр Пономарьов, Ані Лорак, Потап і Настя Каменських, Наталя Могилевська, Ірина Білик та решта їх колег по ремеслу приєдналися до туру "З Україною в серці". Було це, як вже сказано, зовсім нещодавно…

"Иных уж нет, а те – далече", як прорік би класик. Цьогорічній кампанії вельми бракує драйву та шоу, але ні те, ні друге ніхто не квапиться забезпечувати. Хоча газета "Сьогодні" днями провела розслідування і з`ясувала, що вітчизняні співаки просто таки маються в очікування вигідних пропозицій. І що виступ Віталія Козловського, приміром, можна купити за 10 тисяч доларів (за годину), Лижичко – за 15, Гайтану – за 20, а Лободу – за 25. Кого вони готові підтримати? Власне… американських президентів, намальованих на відповідних купюрах.

Ось такі вони, українські вибори…