Любко Дереш: ненормативна лексика – це дешево

"Чим менше ми читаємо, тим гірше у нас з мисленням. Це дедалі більше зближує нас з тваринами. Мені здається, це зовсім не те, куди б мало рухатися суспільство"

Укрсучліт проти соцмереж: хто переможе?. Таку тему для обговорення "Обоз" запропонував письменнику Любку Дерешу, автору чималої кількості творів. Під час прес-конференції Любомир поділився із читачами своїми думками щодо якості укрсучліту, а також висловився щодо дешевого "чтива", ненормативної лексики, зв’язку між читанням статусів у соцмережах і процесом мислення, а також про великий прорив, що спричинять у світі українські творці й інтелектуали.

Пропонуємо до вашої уваги вибрані фрагменти інтерв’ю з письменником.

-Для відпочинку сьогодні люди обирають дешеве "чтиво". Чи не вважаєте ви, що, можливо, українським письменникам також варто дещо понизити планку, не робити з якості культ й просто почати розважати людей?

-Я вважаю, що це дуже небезпечна тенденція і їй потрібно протидіяти. Потрібно не опускати планку, а навпаки, піднімати. Ми можемо бачити, що зовсім небагато молодих людей цікавляться сучасною українською літературою. Ми бачимо, що вони віддають перевагу спілкуванню у соціальних мережах. Для тих текст – це в першу чергу статус у Фейсбуці чи повідомлення Вконтакті.

Проблема інтернет-спілкування в тому, що воно не дає можливості по-справжньому обмінюватися думками. Література характерна тим, що показує процес мислення письменника, автора. І коли ми читаємо книгу, разом з автором ми вчимося мислити. І цей навик закріплюється у нас, підтверджується в культурі.

Чим менше ми читаємо, тим гірше у нас з мисленням. А це значить, що ми більше надаємо перевагу чуттям, а це дедалі більше зближує нас з тваринами. Мені здається, це зовсім не те, куди б мало рухатися суспільство.

-Часто сучасні українські автори використовують суржик і ненормативну лексику. Чи варто продовжувати цю тенденцію?

-Мені здається, все залежить від самовизначення письменника. У своїх ранніх творах я досить активно користувався як першим, так і другим. Мені здавалося цікавим зробити "фотографії" покоління, конкретних ситуацій, аби це було дуже реалістично. Але культура швидких фотографій, швидких постів у соціальних мережах чи справді привносить щось у спілкування? Чи справді вона кудись нас веде? Мені здається, що ні.

Підіймання планки починається з того, що ми задаємо певну планку чистоти. Мені почало здаватися, що ненормативна лексика – це прийоми нижче пояса, це дешево. Того самого ефекту можна досягати більш цікавими засобами.

-Отже, можна очікувати, що у ваших нових творах не буде ненормативної лексики?

-В останніх двох книгах і навіть у книзі "Голова Якова" її не було.

-Іще одне надбання сучасного світу – електронні книжки. Останнім часом ви віддаєте перевагу саме таким книжкам, тим не менше, видаєте дві паперових.

-Ніщо так не гріє душу, як спілкування з живою книгою, коли красива картинка обкладинки - перед тобою, на твердій палітурці. Ти відкриваєш її і відчуваєш це багатство дотиків, запахів… Це певна естетика, краса.

-Ви хотіли б, щоб ваші книжки читали в електронному вигляді чи в паперовому?

-Це не має значення. Важливе саме спілкування з текстом. Більше значення має обстановка, в якій це читається, можливість приділити книжці якийсь час, щоби думки були зосереджені на текстові, а не на якихось побіжних моментах, щоби можна було погрузитися у настрій, атмосферу книгу. Тоді ефект буде найповніший.

-10-15 вересня у Львові проходитиме Форум видавців, на якому будуть представлені дві ваших книги - "Остання любов Асури Махараджа" та "Миротворець". Остання ваша книжка – "Голова Якова" - вийшла порівняно недавно. Чи можна говорити про певне творче піднесення?

-"Голова Якова" для мене стала певним переламним твором, який я видав після п’ятилітньої мовчанки. Цей твір був сприйнятий доволі неоднозначно. Більше було критики, яка увінчалася апофеозом усіх критик в Україні – премією "Золота Булька", премією, яка дається найгіршій книзі року. Але в мене було непогане товариство в цій премії, зокрема, Юрій Андрухович, Ірена Карпа, десь в очікуванні стояли Марія Матіос та Василь Шкляр (сміється).

Але ті твори, які писалися в подальшому, вийшли зовсім інакшими. Я зрозумів, що означає писати самостійно, що означає мати своє слово, свій голос. Ці твори для мене є чимось зовсім новим.

-Отже, це твори "Дереша-IV" чи "Дереша-V", адже на минулій прес-конференції ви говорили, що ваші перші твори писав "Дереш-I", наступні – "Дереша-II"…

-Дійсно, це якась нова віха для мене, це значною мірою повернення обличчям до читачів, до зовнішнього світу, до подій, які більше відбуваються назовні, аніж всередині персонажа. Більше екстравертності, більше тем, які є універсальними, які стосуються кожної людини. Менше сухого інтелектуалізму, більше речей, які пізнаються серцем, почуттями і відчуттями.

-Розкажіть про "Останню любов…" Наскільки я розумію, вона написана під впливом індійських вірувань?

-Не те, щоби вірувань – можливо, більше йдеться про давню індійську культуру як таку. Якоюсь мірою це естетика боллівудського кіно, трішки – східної метафізики, але загалом це книга про сучасне життя, про сучасних персонажів. Звичайно, сюжет обрамлюється індійською космологією, але саме наповнення доволі актуальне.

-Ви згадали про "боллівудську естетику". Ще жоден з ваших творів не екранізувався. Чи думали ви про це?

-Такі амбітні мрії не полишають мене років з шістнадцяти. Можливо, коли зійдуться зірки, стануть планети – врешті відбудеться екранізація. Але коли книжки з’являються на світ, вони починають жити своїм життям. Вони починають надихати людей у дуже несподіваний спосіб. Наприклад, на аматорському рівні хтось знімав кіно по роману "Намір", хтось екранізував елементи "Культу". Зараз продовжується робота над комп’ютерним анімуванням роману "Культ". Але все ще чекаю, що врешті знайдуться кошти, знайдуться умови для когось, хто би надихнувся новими творами. Зокрема, мені було б дуже цікаво побачити екранізацію якоїсь із повістей "Миротворця" чи "Останньої любові…".

-За яким принципом були відібрані твори для збірки "Миротворець"?

-Центральний текст цієї книжки – повість про фізика ХХ століття, творця першої атомної бомби. Ця повість – опис внутрішніх переживань вченого за 50 хвилин до першого атомного вибуху. Він оглядає своє життя, намагаючись зрозуміти, які дороги привели його в цю точку у просторі і в часі. Неоднозначність вибору людини, проблема істини як такої – це і є наскрізна тема всіх трьох творів.

-"Голова Якова" була присвячена пророцтву про кінець світу, що мав відбутися у грудні 2012 року. На щастя, це пророцтво не збулося. Чи маєте ви намір написати книжку про інші пророцтва, зокрема, щодо долі України та її нової ролі у світі?

-В Україні зараз складається дуже цікава ситуація в інтелектуальному середовищі. Існує досить багато інтелектуальних клубів, гуртків, де збираються філософи, науковці, методологи, політтехнологи, люди інтелігентні й освічені. Вони займаються розмірковуванням на задані теми, вони розглядають проблеми, які існують.

По активності у цих середовищах я бачу, що Україна має велетенський інтелектуальний потенціал, і потрібно зовсім небагато, аби цей інтелектуальний потенціал вибухнув, виплеснувся у зовнішній світ. Було б дуже цікаво подивитись на те, як світ міг би змінитись завдяки тим ідеям, які вирують в Україні.

Ми бачимо, що світ зараз перебуває у глибокій цивілізаційній кризі – мова йде не тільки про економічну чи політичну, але глибоку соціальну і духовну кризу. Люди втрачають опертя, втрачають цінності, орієнтири. Світ потребує нових напрямків, нових осмислених кроків, зростання осмисленості, тому що ми бачимо, що розширення асортименту товарів на полицях не збільшує щастя в нашому житті, не надає йому більшої сенсовності.

Безумовно, було б цікаво погратися у літературі у таке візіонерство – яким міг би бути світ у майбутньому через призму тих ідей, з якими мені вдалося стикатися.

-Ваша перша книга – "Культ" - вийшла 2001 року, коли вам було 15 років. Що ви можете порадити молодому 15-річному автору, який хоче опублікувати свій твір?

-Мабуть, я порадив би йому зачекати. Можливо, років десять. Я би радив пообертатися у літературному середовищі, взяти участь у якихось фестивалях, конкурсах, продовжувати спілкування з літераторами, з однодумцями, які займаються організацією різних літературних заходів, спробувати себе в різних ролях. Все це для того, аби людина змогла краще зрозуміти, що вона хоче, що очікує від літератури для себе, що вона хоче сказати, для чого вона це робить. Коли вона ґрунтовно зрозуміє це для себе, її успіх буде більш цікавим і для неї самої – вона буде бачити ширшу перспективу своєї появи в літературі.

-Дехто, почувши слово "укрсучліт", запитує: а він є? Як ви ставитеся до подібного скептицизму?

-Я думаю, українська сучасна література перевіряється тим, наскільки її визнають за кордоном, тому що у своїй вітчизні пророка немає. Але тим не менше українські автори продовжують видаватися за кордоном. Зокрема, у Франції готується до друку книга Марії Матіос, виходять німецькі, польські переклади Наталки Сняданко, Тараса Прохаська, Сергія Жадана. Я вже мовчу про Оксану Забужко, про Юрія Андруховича, про Олександра Ірванця. Таня Малярчук, Ірена Карпа – це також письменниці, які друкуються за кордоном.

Світ потроху приймає українських авторів. Звичайно, попереду ще Японія, Китай, Америка, але все у свій час. Я думаю, найближчих років 10-15 українська література саме завдяки цьому інтелектуальному ресурсу, який буде дедалі більш актуалізуватися, повинна зробити прорив.

Читайте підсумкові новини:

Дереш: ненормативна лексика – це прийоми нижче пояса

Читання статусів замість книжок перетворює нас на тварин – Дереш

Інтелект українців вибухне на весь світ – Дереш

Дивіться відеосюжети:

Інтелект українців вибухне на весь світ

Дереш більше не вживатиме ненормативної лексики

Чим менше читаєш, тим гірше мислиш

Видати книжку - не проблема

Дереш написав книжку з "болівудською естетикою"

Дивіться повну версію відеозапису прес-конференції