ОВК та казус Литвина

Почнемо традиційно: незабаром вибори. А вибори – це не лише рівень електоральної підтримки партій у дзеркалі даних соціологів, які так цікаво обговорювати та екстраполювати на той результат, котрий ми отримаємо у жовтні. Вибори – це також і підрахунок голосів, і відповідно – коло осіб, причетних до такого підрахунку. Інколи ці особи вириваються у лідери інформаційних повідомлень, і відоме «Серьога, підрахуй!» – тому підтвердження.

А ось іще трохи класики – цитата, яку так любить депутат-нунсівець (юрист і фахівець з виборчого права) Юрій Ключковський. Цитата ця – з висловів Йосипа Сталіна, щоправда, «неофіційна», і звучить вона так: «Ясчитаю, что совершенно неважно, кто и как будет в партии голосовать; но вот что чрезвычайно важно, это кто и как будет считать голоса».Тут колишній семінарист і син чоботаря Джугашвілі потрапляє просто в десятку: дійсно, яка різниця, хто і яку позначку зробить у своєму бюлетені, в сто разів важливіше, в чиї руки потім потрапить такий бюлетень.

Відтак – аксіома: питання підконтрольності виборчих комісій набуває першочергового значення. Саме окружні і дільничні виборчі комісії рахують голоси і встановлюють результат голосування в межах округу. Саме виборчі комісії можуть визнати вибори недійсними.

Згідно чинного законодавства, формування окружних виборчих комісій віднесено до компетенції Центральної виборчої комісії, і здійснюється воно за поданням партій. Обов’язково до ОВК включаються по 1 кандидатурі від парламентських партій, решта членів ОВК призначаються через жеребкування на підставі подань непарламентських партій.

Непарламентські партії нас наразі не цікавлять, поговоримо про парламентські. А з парламентськими ситуація парадоксальна: дві з п’яти – Народна партія Литвина та НУНС – є непрохідними, по суті – політичними лузерами, проте вони все ще наділеними високими повноваження фактично вирішувати долю інших партій.

«Така практика була і на попередніх виборах. Парламентські фракції вже зараз мають преференції. І це дає штучні обмеження щодо можливості бути представленими новим партіям та політикам – у них шанси є, але вони не гарантовані. Партія Литвина матиме своїх кандидатів максимум у 10-20 округах, але при цьому за нею закріплене представництво у комісіях – ясна річ, що вона буде торгувати такою можливістю і домовлятися – або з Партією регіонів, або з мажоритарниками», – говорить в інтерв’ю «Обозревателю» голова Комітету виборців України Олександр Черненко.

«Між іншим, цікаво, – додає він, – а як же бути з НУНСом? До складу блоку входить 9 партій, але подання до ЦВК йтиме за підписом голови фракції, тобто Миколи Мартиненка, а Мартиненко – член Фронту змін». Питання, яке ставить Черненко, на всі сто відсотків є риторичним. Якщо Мартиненко є членом ФЗ (ба навіть більше: фактичним спонсором парламентської кампанії Об’єднаної опозиції), то не доводиться сумніватися, на чиєму боці будуть симпатії членів ОВК, яких він делегуватиме.

З НУНСом все якраз зрозуміло, а от як проводитиметься на цих виборах Народні партія Литвина? На відміну від НУНСу, лідер цієї партії (і її парламентської фракції) не пристав до іншої політичної сили, а лишився нібито сам по собі.

Шанси потрапити до парламенту у самого Литвина, безумовно, є, коментує для «Обозревателя» політолог, политолог, директор GMT Group Анатолій Луценко. «Відомо, які бюджетні кошти він вкладає у свій округ – і все в рамках соціальних програм. Він буває там частіше, ніж будь-хто з кандидатів», – говорить наш співрозмовник, маючи на увазі 65-ий мажоритарний округ (Новоград-Волинський, Житомирщина), де Об’єднана опозиція виставила проти Литвина свого кандидата – бютівця Віталія Француза.

«Такі саме шанси (перемогти в одномандатних округах – Авт.) мають і інші представники Народної партії», – говорить Луценко. Директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала уточнює, хто саме може бути ними: Ігор Шаров (права рука Литвина у партії та фракції), Олег Зарубинський, Катерина Ващук (всі троє є чинними народними депутатами).

«Як піде Литвин – по мажоритарці чи партійним спискам – залежить від того, як він захоче себе позиціонувати у майбутньому. Краще йти по мажоритарці, але тут виникає питання, чому лідер партії не пішов на чолі партії? Це хороший технологічний хід, але вагомий політичний удар по Литвину.

Для нього це болісне рішення. Вочевидь, Литвин таки спробує провести групу депутатів – Шарова, Зарубинського, Ващук тощо, щоби мати свою групу в парламенті і навіть вийти на формування маленької фракції», – відзначає Бала.

Опитані «Обозревателем» експерти виключають те, що Володимир Литвин балотуватиметься за списками Партії регонів. «Литвин піде по мажоритарці. Якщо ж по спискам ПР – то це буде кінець його політичної кар’єри», – зауважив в коментарях «Обозревателю» голова правління Центру «Соціовимір» Сергій Таран. А відповідаючи на уточнююче питання, чи не лобіюватиме Партія регіонів проходження Литвина, щоб дати йому згодом місце спікера (див. наш матеріал «Жили-були відсотки»), експерт щиро здивувався: «Для чого йому давати місце спікера, якщо він буде просто членом ПР? Після формування нового парламенту ПР буде намагатися сторгуватися з більш серйозними гравцями».

«Партія Литвина до парламенту не потрапить, потраплять лише її окремі представники, що балотуватимуться від мажоритарних округів – це зробить їх більш незалежними у майбутньому парламенті. І, звісно, члени ОВК від Народної партії будуть діяти швидше на користь влади, ніж на користь опозиції. Бо саме так завжди і діяв Литвин у парламенті», – говорить Таран.

І тут ми повертаємось до того, з чого почали. Непрохідна Народна партія з прохідним спікером і ще кількома його соратниками матиме значний вплив на підрахунок голосів, делегувавши до ОВК своїх законних представників. «У влади набагато більше можливостей моделювати ситуацію на місцях, здійснювати контроль за місцевими бізнес-верхівками. Швидше за все, Народна партія Литвина підіграватиме владі», – припускає політичний аналітик Олександр Палій.

«Є така традиція в українській політиці – партійці в певний момент «Ч» переходять до сильніших гравців. Виборчі комісії матимуть свої важелі впливу, котрі, безумовно, будуть використані. У Литвина по деяких моментах йтимуть консультації з ПР, проте не факт, що домовленості будуть досягнуті. В кінцевому підсумку вплив Литвина на перебіг кампанії буде не таким, яким би йому хотілося, він буде зведений до вирішення якихось локальних завдань, які стосуватимуться в першу чергу самого Володимира Литвина», – прогнозує Віталій Бала.

«Однієї-єдиної стратегії в ОВК ми не побачимо. Члени комісій будуть «донорами» для різних учасників виборів. В тому числі і для мажоритарних кандидатів», – говорить Анатолій Луценко. Тут ще й все залежить від того, «наскільки ПР зможе персонально попрацювати з членами комісій», – додає Бала. «На користь ПР члени ОВК будуть грати, але тільки якщо будуть досягнуті певні домовленості на рівні керівників комісій, які після виборів, можливо, сподіватимуться на ті чи інші преференції», – говорить він.

Домовлятися Партії регіонів та Литвину буде нескладно, адже спільного електорального поля у них немає. Плюс іще один фактор, який має зробити членів ОВК від Народної партії достатньо легкими у спілкуванні: у Литвина в майбутньому парламенті не буде шансу розіграти так звану «золоту акцію». «Всі спікери до нього, крім Яценюка та Плюща, саме це і робили», – відзначає Анатолій Луценко. Одначе Литвину такий сценарій не світить.

Що ж стосується решти трьох парламентських партій – «Регіонів», «Батьківщини» (з причепленим до неї «Фронтом змін») та комуністів, то всі вони, ясна річ, відстоюватимуть тільки свої власні інтереси.

«КПУ невигідно підігравати будь-кому, крім самих себе. Вони можуть досить ефективно поборотися за свої відсотки – зокрема, на сході. Їм треба набирати відсотки, і побільше, щоб приймати участь у формуванні політичної більшості. Це розуміє і Петро Симоненко», – вважає Бала.

Для влади погано лише те, що «комуністи перетягують голоси від ПР. Зараз комуністи повертаються, оскільки немає відповідей на соціальні питання, озвучені командою президента. Соціальний популізм комуністів у даному випадку затребуваний і працює», – каже Луценко. На спільному з ПР електоральному полі голоси від «партії влади» перетікатимуть до комуністів.

«Регіони», звісно, не хотіли б віддавати ці голоси. Так що у членів виборчих комісій від КПУ буде дуже багато роботи, щоб захистити свій результат. Чи буде такий перетік виборців суттєвим? В масштабах України – ні, але для комуністів – так. Парадокс в тому, що ідеологічної Компартії не існує, ці люди голосують з олігархами, тобто зі своїми опонентами. Проте все таки можуть отримати електоральний приріст», – зауважує Сергій Таран.

«Чи востаннє КПУ йде на вибори? Все залежить від законодавства. Повернення мажоритарки дає шанс навіть дрібним, забутим партіям. Тобто своїх представників у парламенті комуністи матимуть, але от чи зможуть вони потрапити по партійних списках у майбутньому – це під питанням», – додає експерт. Що ж стосується самого Петра Миколайовича, то лідер українських червоних залишатиметься комуністом до кінця. Він використає свій імідж по максимуму, і партійну приналежність змінюватиме не буде. Це просто нерентабельно, пояснюють співрозмовники «Обозу».