УкрРус

Недоторканість – роздуми на майже вічну тему

Слід одразу підкреслити, що в нашій Конституції визначені дуже вірні та гуманістичні принципи, зокрема "Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах.", або "Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю". Оскільки всі ми одразу асоціюємо себе з цією абстрактною людиною з Конституції, то в нас начебто є привід пишатися тим, як високо нас цінує рідна держава та які ми все ж таки захищені з усіх боків. Проте подальше вивчення цієї ж Конституції поступово наводить на роздуми, що серед рівних у своїй гідності та правах людей є все ж таки ті, хто більш рівний, або більш цінний для держави.

Читайте:Партия "ЗАСТУП" собирается отменить депутатскую неприкосновенность

Так, ст. 80 Конституції каже "Народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність." Отже, якщо глибоко замислитись над питанням, то виходить що народний депутат або не людина, або принаймні не така людина як інші. Ну це просто випливає з визначень, що якщо усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах і їм гарантується недоторканність і безпека, то це правило мало би поширюватися і на депутатів? Але ж ні, для депутатів існує як раз ця "депутатська недоторканість", яка до людей відношення не має. Давайте спробуємо розібрати де яки складові цієї недоторканості та оцінити природу цього явища.

Отже депутати діють на підставі Конституції та Закону України "Про статус народного депутата України". Можна бути цілком впевненими, що автори цих нормативних актів закладаючи норму про недоторканість керувалися високими державними інтересами – слід убезпечити народного обранця від тиску та погроз за його діяльність. Задум непоганий, але привів до зовсім інших результатів на практиці.

Так, немає тайни у тому, що депутатський мандат коштує мільйони доларів. А чому така висока вартість у такий бідній країні? А тому, що це дуже обмежений товар на який є величезний попит. А цей попит як раз і обумовлений тим, що разом з іншими приємностями депутатського статусу, людина отримує недоторканість. Це питання напряму пов’язано з тим, що у Верховну Раду як раз ідуть люди заможні, щоб по-перше захистити статки, а по-друге їх ще примножити. Отже депутатський мандат це квіток у елітарний клуб, де недоторканість піднімає капіталізацію цього клубу в рази. Мені можуть сказати – а як це все стосується простих людей, ну нехай там будуть ці 450 недоторканих, ми їх чіпати не будемо, аби гірше не було. А я зараз поясню, як депутатська недоторканість стосується всіх нас.

Все дуже просто – через те, що у нас унітарна країна, Верховна Рада є єдиним законодавчим органом. Тобто з трьох гілок влади, що визначені Конституцією (законодавча, виконавча і судова) Верховна Рада є водночас і самою маленькою гілкою – вона складається з 450 осіб, між тим для прикладу суддів всіх судів в Україні близько восьми тисяч осіб, а службовців виконавчої гілки влади взагалі десятки тисяч. Але прийняття законів і кодексів є виключним правом Верховної Ради – ось тут ми і підходимо до головного! За статистичними опитуваннями недовіряють судовим та правоохоронним органам приблизно 86% населення. Десятки тисяч людей щороку потрапляють у поле зору всіляких правоохоронних органів і відчувають повну безпорадність у боротьби з ними, немає там правди ніде, особливо якщо в тебе немає грошей та зв’язків. Кількість виправдувальних вироків у відсотках у нас приблизно як у сталінські часи коливається в межах 2-3% від загальної кількості. Це страшна статистика, але вона об’єктивно відображає стан справ у системі. Отже, практично кожний активний, працюючий громадянин відчуває себе незахищеним перед правоохоронною системою і вправі сподіватися на зміни на краще. Але цих змін немає і при сьогоднішньому стану речей не буде ніколи! Просто тому, що ті від кого залежить вирішення цих проблем для себе ці проблеми вже вирішили. Погодьтеся, що в масштабах величезної країни дуже непросто реформувати правоохоронні органи, особливо якщо вони повністю деградували та перетворилися на величезну корупційну піраміду. Тож депутати і не намагаються всерйоз цього зробити – їм особисто це не потрібно, вони просто піднесли себе над цією проблемою і все! Ось чому надметою кожного потужного політика та бізнесмена є саме потрапити до парламенту, а далі все буде нормально. Проблема ускладнюється ще й тим, що проголосувати за зняття цієї недоторканості можуть лише самі народні депутати, а це буде означати, що вони по-перше самі роблять собі гірше, а по-друге вони власноруч зменшують капіталізацію свого мандату, що для будь-якого поважного бізнесмена є неприпустимим.

Який я бачу вихід з цієї ситуації? Вважаю, що самим вірним мав би стати певний компроміс, принаймні на найближчі роки важких реформ. Він полягаю у тому, що слід залишити норму ч.1.ст. 80 Конституції про те, що "народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп." Ця норма як раз прямо стосується саме роботи депутата, тобто його законотворчої діяльності. А от іншої недоторканості не треба – якщо депутат є обранцем народу, то він мусить і жити як свій народ і знати проблеми народу. Якщо народний депутат побоюється переслідувань з боку правоохоронних органів, то що вже казати про пересічних людей? І що, як не наближення депутатів до проблем народу може змусити депутатів перейнятися вирішенням цих проблем? Вони почнуть по справжньому цікавитись цими реформами, бо людині властиво дбати про свою безпеку.

Читайте:Порошенко ждет непростых переговоров с Путиным в Милане

Хтось може справедливо дорікнути, що не тільки депутати мають свою "спеціальну" недоторканість. Так, це вірно. Окрім них її мають судді всіх судів всіх інстанцій та Президент відповідно до цієї ж Конституції. Простіше за все тут як раз з Президентом – ця посада має недоторканість практично у всіх країнах світу, такий юридичний стан можна вважати цілком виправданим зважаючи на статус глави держави та на той факт, що це є одноосібна посада.

З суддями набагато складніше – але це тема для окремої розмови.

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги