Боцман, давай досвіданья

Вузенький коридор в РФ для терористів стане страшним сном для Путіна

Коли я починав писати цей текст, ще не було інформації про терориста Боцмана, який очоливши після втечі "Беса" горлівських терористів, погрожував підірвати концерн "Стирол": якщо він це зробить, то відбудеться хімічна катастрофа, що зачепить пів-країни, як, зрештою, і значну частину російського прикордоння.

Боцману плювати на Росію, Україну, "ДНР", йому зараз важлива його особиста задниця, та задниці його соратників. Після того, як "герої" "Донецької народної" терористичної організації Ігор Гіркін та Ігор Безлєр накивали п’ятами із зони бойових дій, бойовики зрозуміли повну приреченість своїх дуп: ще зовсім недавно була надія на відкриту інтервенцію російських військ, бодай – на коридор для безпечного відступу до РФ, а зараз вони - гарматне м’ясо, знищення якого в рівній мірі бажає як Україна, так і російська влада. Остання насамперед воліла б прибрати наслідки свого невдалого міліардного експерименту. Перефразовуючи відому приказку, - спершу "боцманів" "поматросілі", а потім - бросілі"… І тепер вони, загнані в куток, готові здійснити екологічну катастрофу, аби тільки врятувати себе. Воно ж бо й зрозуміло, бо втрачати їм нічого.

Так ось, недільного вечора з’явилася інформація про втечу Гіркіна та Безлєра, і логіка подальшої поведінки бойовиків була зрозуміла: вони загнані у куток, їм втікати нікуди, а тому – озброєні та агресивні – вони самі завдаватимуть превентивні удари, якщо вбачатимуть в них свій шанс на порятунок. Боцман лише підтвердив вірність цієї логіки: погрожуючи хімічним забрудненням значної частини російських земель, терорист тим самим хоче втягнути Кремль в операцію зі свого звільнення.

Слід чітко розуміти, що заява Боцмана – лише початок. Така поведінка терористів вимагає адекватної реакції української влади, але вже не АТО, а верховного головнокомандувача. За великим рахунком, йдеться про проблему вибору: вибору між помстою та стратегічною мудрістю.

Якщо ми вибираємо помсту, тоді АТО на Сході повинна перетворитися на знищення бойовиків до останнього. До Росії мають відправитися декілька тисяч 200-х, при чому – офіційно; російський МЗС повинен клопотати про повернення своїх "вояків удачі", і приймати по акту кожного свого військового найманця. І, відповідно, вимушений буде хоронити усіх їх як військових злочинців, - без почестей, державних пенсій та високопарних епітафій.

При цьому ми розуміємо, що тисячі гробів залишиться на українській землі, бо до складу терористичних загонів входить усіляка погань з українськими паспортами. І ще, звичайно, будуть полонені, і багаторічний суд над ними, що для більшості однаково завершиться або амністією, або умовною судимістю. Бодай тому, що українська пенітенціарна система не здатна "розквартирувати" всіх посіпак путінського тероризму.

Ці бойові дії затягнуться на місяць-півтора: спершу - за тиждень-другий організовані загони розколяться на маленькі підрозділи, потім уже, наче, ведмідь-підранок, бродитимуть по регіону, мститимуть "укропам" невідомо за що, аж доки їх не вистріляють. І за цей час завдадуть ще шкоди, підірвуть низку залізничних мостів, пограбують декілька банків та декілька сотень мирних громадян.

Є інший сценарій – стратегічна мудрість, тобто створення коридору для терористів плюс амністія. РФ дала чітко зрозуміти, що всіх бойовиків, котрі "героїчно" повертатимуться до Федерації, нещадно розстрілюватимуть на кордоні. Тому коридор для російських найманців може формуватися таким маршрутом, що даватиме російським найманцям найбільше шансів для порятунку. Наприклад, через Азовське море, яким росіяни зможуть добратися до рідного берега. Для терористів з українським паспортом мав би діяти закон про амністію, який виведе з-під кримінального переслідування значну частину бойовиків на Донбасі. Ось уже в четвер відбудеться сесія Верховної Ради, на її розгляд можна було б внести відповідний документ.

Про амністію та коридори давно уже говорилося, але ще декілька тижнів назад, коли ватажки "ДНР" та "ЛНР" намагалися контролювати кожного бойовика, останнім було лячно здаватися на милість українських військ: боялися і своїх, і чужих. Зараз ситуація дещо помінялася, ватажки повтікали, а інші бойовики - у стані безнадії. Тому будь-які варіанти вирішення проблеми, що гарантуватимуть життя людям, які складуть зброю, - безумовно ними розглядатимуться значно охочіше.

Цей, другий сценарій дасть українській владі можливість задокументувати чимало доказів злочинної діяльності РФ на території України: вилучити техніку, всі ті ЗРК, танки та іншу важку техніку, засоби зв’язку, що залишиться після терористів, і навіть допитати частину з них. Докази потрібні будуть для міжнародного суду над терористом №1. Крім того, негайне звільнення територій дозволить запобігти поглибленню гуманітарної катастрофи, бо після завершення довготривалої АТО в напрямку центру країни може хлинути більший потік біженців, аніж під час її проведення. Адже з кожним днем соціальна та економічна катастрофи в цьому регіоні поглиблюються.

Загалом, економічна, гуманітарна складові війни однозначно вказують на необхідність скорішого завершення бойових дій. Але є й інші фактори, котрі спонукатимуть до вибору другого сценарію завершення АТО. Почнемо з того, що в країні починається розгул криміналітету. Вбивство мера Кременчуга, постріл з гранатомета в помешкання мера Львова, низка резонансних пограбувань свідчить про повернення до "лихих 90-х". Традиції вирішувати якійсь суперечки силою з’явилися після Майдану, коли різні сотні почали заробляти гроші в рейдерських захопленнях, і в результаті переросли в тренд "у мене зброя, - мені все можна". Крім того, за період Майдану, а потім – анексії Криму, і далі – через війну зубожіла значна частина українського бізнесу. І тут мова не про доходи власників, а про тисячі працівників, котрі або вже пішли у безоплатну відпустку, або можуть відправитися туди незабаром.

Читайте: Немцов привел пять доказательств лжи Путина об Украине

Тому "ультиматум Боцмана", - це такий собі наріжний камінь для головнокомандувача, вибір подальшого шляху для завершення війни на Сході. Водночас, треба зробити все, аби країна швидко повернулася до мирного життя.

В тому числі:

- Посилити покарання за незаконне володіння зброєю. Якщо цього не зробити, то військові арсенали зі Сходу масово і безкарно перетечуть в інші регіони. Вже зараз на Майдані Незалежності час від часу вибухають гранати, і міліція не може нічого вдіяти, а після завершення АТО проблема загостриться в рази.

- Посилити відповідальність за захоплення адмінбудівель. Саме майданівськими прийоми захоплення ОДА скористались "ввічливі чоловічки", котрі окупували ВР Криму, а потім обласних адміністрацій низки східних областей. А військові та міліція боялися зупиняти їх. Закон повинен надати такі права правоохоронцям.

- Заборонити носіння балаклав. Все, Майдан переміг, демократична влада захищає своїх громадян. Всі інші – або терористи, або сепаратисти. Або лижники. Останні хай не виїжджають за межі спеціальних трас).

- Ввести кримінальну відповідальність за заклики до сепаратизму, посилити відповідальність за тероризм.

Загалом, аби хтось раптом не звинуватив мене у пропаганді "тоталітарних" законів "16 січня" уточню, що для відновлення правопорядку в країні можна в цій частині взяти за основу американське законодавство, котре – з одного боку – вважається демократичним, з іншого – адсорбувало досвід багаторічний досвід становлення держави, починаючи від боротьби з ку-клус-кланом і завершуючи протистоянням з організованими бандами.

Читайте: Раненая в зоне АТО польская журналистка находится в тяжелом состоянии

Це далеко не повний перелік того, що треба зробити. Але робити це треба, бо значна частина антитерористичної операції – це були намагання відреагувати на події, встигнути за ними, і дуже часто було видно, що "доганяти" ці події було нікому й не було на чому. Тому задача найближчого етапу – інтелектуально так програмувати розвиток країни, формувати таке законодавство, яке дозволить грати на випередження. Якщо можна ухвалити закон і не задіювати війська, то треба це робити.