УкрРус

Станіслав Батрин: влада замість консолідації доказів російської агресії гає час на голослівні заяви

Читати українською
  • Станіслав Батрін
    Станіслав Батрин намагається довести факт агресії Росії в суді
    zn.ua

У Шевченківському суді зараз розглядається справа про юридичне визнання вторгнення Росії в Україну.

Офіційний Київ займає дивну позицію щодо цього питання. Чому - читайте в інтерв'ю "Обозревателя" з ініціатором позову, правозахисником та керівником проекту "Відкритий суд" Станіславом Батриним.

- На якому етапі знаходиться судовий процес?

- Справа в тому, що ми більше року боролися за своє право, за можливість розгляду цієї справи. Двічі суди перших інстанцій відмовляли нам у відкритті впровадження. Ми виграли дві справи в судах апеляційної інстанції, щоб змусити розглянути це питання. Це були дві перемоги в Апеляційному суді міста Києва.

Тоді справу направили знову до Шевченківського суду. До розгляду було призначено суддю Наталю Сіромашенко. Після оприлюднення інформації в пресі та набуття процесом резонансу вона подала самовідвід. І ось минуло вже шосте засідання під головуванням судді Ольги Юзькової.

Ми почали розгляд справи по суті. Можу сказати, що суд задовольнив 80% усіх клопотань, що я подавав як ініціатор і позовник. Це були клопотання про виклик свідків, про витребування доказів від Генеральної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ тощо.

На минулому судовому засіданні вже допитали 6 свідків. Вони дали резонансні свідчення щодо збройної агресії проти України, тому що приймали безпосередню участь у її відсічі. Суд задовольнив ще одне наше клопотання, і на наступному засіданні буде допитаний командир батальйону "Айдар" Євген Пташник.

АП та президент не можуть собі дозволити посилатися на загальновідомі обставини в суді, до яких, зокрема, належать повідомлення ЗМІ. Треба обґрунтувати свою думку.

Крім того, уже надали свої пояснення Адміністрація президента, Міністерство оборони, Міністерство закордонних справ, Генеральна прокуратура та інші органи.

- І яка їх позиція?

- Вона вкрай поверхнева. Наприклад, АП посилається на те, що збройна агресія Росії проти України - це загальновідомий факт, тому доводити його не потрібно.

Наша точка зору на таку позицію дуже проста: АП та президент не можуть собі дозволити посилатися на загальновідомі обставини в суді, до яких, зокрема, належать повідомлення ЗМІ. Треба обґрунтувати свою думку. Тому нас такий підхід шокував.

Також критичною є позиція Міністерства юстиції. Це відомство апелює до рішення обласних рад про визнання Росії країною-агресором. Мін'юст розглядає їх як доказ. Але коли ми задали прості питання представнику міністерства, який посилався на меморандум Одеської облради, він не знав, що відповісти.

Чому цей судовий процес потрібен Україні? Тому що факт агресії не затверджується голосами двохсот двадцяти шести народних обранців. Проблема в тому, що завтра може бути інша коаліція, інша Рада. І депутати можуть проголосувати за щось інше. Важливо закріпити юридично цю хронологію. А це можна зробити тільки судовим рішенням.

Наше завдання полягає в тому, щоб надати всім обставинам чітку доказову базу на підставі офіційних документів. А не так, як це зробила Верховна Рада - на трьох аркушах усе задекларувала.

Зараз ми займаємося збором усіх фактів, що доводять російську агресію. Завдяки ухвалі клопотань ми вже отримали докази від Генпрокуратури, Міноборони, СБУ. Маємо 6 томів розслідування Тимчасової слідчої комісії щодо Іловайська.

Усе це ми вивчаємо та поділяємо на наступні етапи: етап підготовки до вторгнення (2013 рік), етап вторгнення, етап ефективного контролю на захоплених територіях і вчинення злочинів відносно громадян України та державного суверенітету.

Ми ведемо масивну роботу. Наше завдання полягає в тому, щоб надати всім обставинам чітку доказову базу на підставі офіційних документів. А не так, як це зробила Верховна Рада - на трьох аркушах усе задекларувала. Ми хочемо бачити на виході серйозне рішення про визнання факту російської агресії, яке було б перекладено англійською мовою та розіслано через інструменти Організації Об'єднаних Націй до всіх необхідних інституцій та всіх урядів світу.

- Тобто ви сподіваєтеся, що рішення суду можна буде задіяти у міжнародних інстанціях?

- Звісно. Але його можна задіяти і в самій Україні. Тому що громадяни, які зараз захищають свої права, через те, що вони стали жертвами російської агресії, вимушено посилаються винятково на повідомлення ЗМІ як докази. Але ж є й інші мас-медіа. І вони можуть мати іншу думку, стоять на інших позиціях.

Суд має спиратися на сотні фактів. Можливо, і саме судове рішення буде зафіксоване на сотні аркушів. Я буду цьому радий.

Тому все має бути юридично затверджене. Суд має спиратися на сотні фактів. Можливо, і саме судове рішення буде зафіксоване на сотні аркушів. Я буду цьому радий.

- На ваш погляд, справи щодо російської агресії у міжнародних інстанціях будуть мати перспективи?

- Механізми юридичного захисту на міжнародній арені є. Підстави є. Але проблема в тому, що українська влада замість консолідації доказів 2 роки гає час, роблячи голослівні заяви.

- А чому українська влада зайняла таку дивну позицію?

- Вона зайняла неправильну позицію, яка не узгоджується зі здоровим глуздом. Не узгоджується з ситуацією, коли на тебе нападає інша країна. Ця позиція нелогічна. А отже, вона комусь вигідна. Думаю, що це, в першу чергу, питання корупції.

СМОТРИТЕ ВИДЕO ПО ТЕМЕ:

Як повідомлював "Обозреватель", Україна може втратити шанс покарати агресора в Гаазькому трибуналі.

Наши блоги