Нерадісні будні «об’єднаних»
Наталия Лебедь

Як все починалося 22 січня – ми пам’ятаємо. Підписанти знаменитого спільного плану дій – представники «об’єднаної опозиції» – зійшлися в центрі Києва і поклялися боротися з теперішньою владою конституційним шляхом. Тобто перемігши на парламентських виборах. Для цього вони ухвалили угоду щодо спільних дій. Домовились про таке: по-перше, висувати спільних кандидатів по «мажоритарці»; по-друге, не паплюжити один одного під час кампанії.
Ситуація з округами – нічого не вирішено
Але вже через місяць було ясно, що ні один з пунктів угоди виконуватись не буде. З інтерв’ю «Обозревателю», яке дав БЮТівець Сергій Соболєв – один з заступників глави фракції – стало зрозуміло, що результати висування спільних кандидатів на мажоритарні округи доволі плачевні. Соболєв переконував, що загальні «принципи» цього процесу вже затверджені, але до персоналій опозиціонери ще не дістались – про них, казав нардеп, «наразі не йдеться».
Але на вибори мають йти саме «персоналії» – достойники з плоті і крові – а не «принципи», котрі «Батьківщина» буцімто погодила з «Фронтом змін», «Свободою» Тягнибока та «Ударом» Кличка. Насправді ж все доволі просто: згоди з приводу конкретних кандидатів, які балотуватимуться по одномандатних округах, опозиція так і не дійшла.
Принаймні, у заявлені терміни – до середини лютого - списки мали бути готові, проте борці з режимом не вклалися. Дедлайн вже минув, до виборів лишилося вісім місяців, до офіційного старту кампанії і того менше – лише п’ять, а опозиціонери й досі мудрують з округами. Ще в середині січня представник БЮТу Андрій Павловський заявляв, що округи погоджені скрізь, крім сходу країни, проте це виявилось банальною підміною дійсного бажаним.
«Об’єднана опозиція» програла битву за мажоритарні округи, щойно її розпочавши. Тепер в її середовищі визріває нова ідея: якщо партійна верхівка не може вирішити, кого висувати по тих чи інших округам, хай допомагають соціологи: найпопулярніших місцевих кандидатів, мовляв, обере сам електорат, беручи участь в опитуванні.
Перші круглі столи, присвячені «відсіюванню» претендентів, потерпіли фіаско: представники кожної політичної партії вважали себе (і лише себе) найбільш гідними, найбільш впізнаваними, найбільш прохідними. Далася взнаки проблема з завищеною самооцінкою, як пожартував нардеп Геннадій Москаль (з недавніх пір – член «Фронту змін»).
Словом, завелике «его» кожного з потенційних претендентів-мажоритарників блокує висунення кандидатів. І це лише початок. Адже окрім мажоритарних округів, існують також партійні списки. Здавалось би: кого делегуватиме на вибори партія – внутрішнє діло кожної політичної сили. Якщо баталії за місце під сонцем і розгортатимуться, то виключно в межах партії і її прісних. Але і це не зовсім так.
Партійні списки – несподіваний пасаж
Як повідомило видання «Комерсант-Україна», керівництво партій «Батьківщина» та «Фронт змін» обговорює можливість створення спільного виборчого списку. І як завжди буває у таких випадках, найближчі соратники і БЮТу, і «Фронту» дізналися про такі новації останніми.
Той таки Соболєв, який донедавна стверджував, що створення спільного партійного списку доцільно обговорювати після завершення епопеї з мажоритарними округами, вже виступає за те, аби «найбільші партії, котрі представлені в Комітеті опору диктатурі» уклали єдиний список та йшли до парламенту «міцною колоною».
Підтвердив (хоч і не без певного уточнення) факт проведення подібних перемовин і лідер «Фронту змін» Арсеній Яценюк. За його словами, спільний список – одна з можливих форм участі «ФЗ» у виборах. «Розглядаємо усі можливі формати, зокрема, і такий», – зауважив Яценюк.
Аргументи, які наводять автори подібної ідеї, не нові: єдина «міцна колона», мовляв, забезпечить собі більшу підтримку виборців, ніж списки кожної партії, взяті окремо. За даними «Комерсанту», переговори щодо спільного списку тривають буцімто з літа минулого року, але їхні учасники домовились тримати свою співпрацю у секреті.
Головна зупинка наразі за тим, яку партію – «Батьківщину» чи «Фронт змін» – обрати в якості базової. Ані представники першої, ані другої, ясна річ, не палають бажанням балотуватися під чужими партійними прапорами. Причому ця перепона є такою нездоланною, що, відверто кажучи, у шановного панства з обох політсил навряд чи вийде її обійти.
Щоправда, свого часу Юлія Володимирівна Тимошенко виступала за створення єдиної політичної сили, єдиної партії, на базі котрої опозиціонери йшли б до парламенту. Як ми пам’ятаємо, ЮВТ ще мріяла, що виборчий список такого новоутворення прикрасять «моральні авторитети» ваги Ліни Костенко абощо.
Але мрії лишилися мріями, а ініціатива «Батьківщини» і «Фронту змін» виглядає радше невідомо ким і для чого запущеною «качкою», яка вже вартувала гіркого розчарування найближчим соратникам двом важковаговикам КОДу.
«Ми виступаємо за те, аби опозиція була представлена трьома колонами – націоналістична «Свобода», ліберальний «Фронт змін» і умовно-демократична «Батьківщина», це був би оптимальний варіант», – відкоментував ситуацію голова київської організації ВО «Свобода» Андрій Іллєнко.
«Обліко морале» – «ксенофоби» VS інтернаціоналісти
Та якщо «Свобода» отримала підстави образитись на «Батьківщину» і «Фронт змін», то партія Віталія Кличка «Удар» в свою чергу дуже розгнівана поведінкою окремих членів «Свободи». Скандал розпочався після того, як стало відомо, що на наступному «Євробаченні» Україну представлятиме співачка Гайтана.
Член політради «Свободи» Юрій Сиротюк заявив, що Гайтана співає, звісно, незле, але краще б Україну представляла така мисткиня, як, приміром, Руслана, котра свого часу представляла українську пісню, українську культуру і перемогла на конкурсі.
В загальних рисах сенс слів Сиротюка був таким або приблизно таким, хоча в деяких інтерпретаціях (а цей коментар миттєво розтиражувався по Інтернету), соратник Тягнибока пройшовся таки ще й по расовій приналежності співачки.
Скільки б потім (і в коментарях «Обозревателю» зокрема) Сиротюк не пояснював, що сказане ним безбожно перекроїли в медіа, на захист Гайтани стало чимало люду – від Ганни Герман до партії «Удар». «Дивно й соромно читати подібні заяви у багатонаціональній Україні, тим більше від колег по опозиції,– пишуть в релізі «кличкісти». – Навіть не хочеться вірити в правдивість таких заяв».
Далі – більше. «УДАР» закликає колег з інших партій, які підписали Угоду про спільні дії об’єднаної опозиції, обговорити прикрий випадок прояву ксенофобії членом політради «Свободи», публічно засудити будь-які прояви ксенофобії і нетерпимості за національною чи релігійною ознакою і зробити висновки щодо принципів подальшої співпраці».
…І поки об’єднана опозиція у тому форматі, в якому вона існує зараз, починає тріщати по швах, колеги по КОДу готують «об’єднаним» ще один сюрприз. Мова про те, що УНП, «Наша Україна», КУН та «Собор», цілком ймовірно, створять єдину правоцентристську політичну силу.
На практиці це означатиме одне: у опозиціонерів, які і так не можуть розібратися з округами-списками, клопоту додасться. А у мас-медіа додасться інформаційних приводів: шоу «Як опозиція на вибори ходила» триває…
-
Следите за обновлениями
obozrevatel.com в вашей социальной сети
Важное сегодня
Публикации
Политика
Полит-байка: языковой вопрос
Шоу
Двадцать шесть бакинских конкурсантов
Интервью
Щербань: отец говорил Лазаренко: «Не будет меня – не будет и тебя»
Политика
Саммит НАТО: декларации на фоне демонстраций






























