УкрРус

Зупинка на вимогу

Читати українською
  • Зупинка на вимогу

Вочевидь, те, що зараз відбувається в парламенті, можна охарактеризувати як вишукане харакірі. У нищенні чинного складу Ради беруть участь і опозиція, і більшість; і представник ВРУ спікер Володимир Рибак, і рядові парламентарі; і люди у мантіях поза межами Грушевського, 5.

Ще ніколи за роки незалежності України не спостерігалось такої масової "пошесті" – колективного позбавлення народних обранців їхніх мандатів. Бувало, що Рада голосувала за зняття недоторканості, і вчорашній нардеп відправлявся на нари (як це сталося з екс-бютівцем Лозинським), але такі випадки є одиничними. Те ж, що триває наразі, не має аналогів в історії українського парламентаризму.

2 квітня 2007-го, як ми пам’ятаємо, президент України (тоді ним був Віктор Ющенко) прийняв рішення про розпуск парламенту. Це, так би мовити, президентський метод. Ющенко посилався на неконституційний шлях формування парламентської більшості (за тодішньої редакцією Конституції, парламент не міг існувати без усталеної більшості. В Раді V скликання вона була, але почала надмірно – з точки зору Ющенка – розростатись за рахунок "прорегіонально" налаштованих "тушок". Відтак ВАЮ скористався своїм правом на розпуск Ради.

У тому ж 2007-му (цей рік був урожайний на розпуск парламенту) понад 150 мандатів здали депутати від БЮТу та "Нашої України". Нащо вони це зробили, якщо існував указ Ющенка? БЮТ був зацікавлений у дострокових виборах (і не прогадав, бо у 2007-му ця фракція стала ще більш потужною) і побоювався, що "тушки" заблокують президентське рішення. Тому парламентарі вирішили скласти повноваження, оскільки Рада може працювати, якщо має у своєму складі 2/3 депутатів. Це – парламентський метод "добивання" Ради.

Останні ж події "під куполом" можна назвати, користуючись словами Арсенія Яценюка, методом здачі склотари. Саме так, за твердженнями лідера об’єднаної опозиції, нинішній голова ВРУ чинить з депутатами. Річ ось у чому: пан Рибак подав до Вищого адміністративного суду позовну заяву щодо того, що бютівець Сергій Власенко суміщає адвокатську діяльність з роботою народного депутата. А Володимир Макеєнко, голова регламентного комітету ВРУ, підтвердив правочинність такого звернення Рибака.

Відтак опозиція почала вимагати відставку Рибака з посади спікера і відставку Макеєнка з посади очільника комітету. Якщо вірити бютівцю Миколі Княжицькому, Макеєнко склав повноваження під тиском депутатів. (Самого Макеєнка "Обоз" 5 березня у Верховній Раді не бачив, тому спростування або підтвердження цього з перших вуст ми не маємо). Що стосується Рибака, то він не збирається ані у відставку, ані до суду – відкликати позовну заяву. Беручи до уваги все вище викладене, опозиція знову заблокувала парламентську трибуну. Це історія від 5 березня.

А до того мали місце ще аналогічні історії. Себто казус Балоги-Домбровського, коли той таки Вищий адмінсуд позбавив їх депутатських повноважень. У випадку Павла Балоги та Олександра Домбровського (обидва обрані по мажоритарним округам) ВАСУ керувався тим, що результати виборів по їхніх округах не можна визнати достовірними. Це сталося після того, як вибори давно завершились, і будь-які терміни подачі позовних заяв добігли кінця. Юристи сприйняли рішення ВАСУ як елемент політичного тиску, адже юридичних підстав для втілення його у життя нема.

Але й це ще не кінець історії. Опозиція виступила, так би мовити, "алаверди" - з ініціативою позбавити мандату регіонала" Андрія Веревського, по якому ВАСУ вже прийняв негативне для Веревського рішення: його позбавлено мандату за сумісництво (депутат очолював агрохолдинг). Те, що тенденція подібними рішеннями закладається доволі небезпечна, не казав, здається, лише лінивий. Тим паче, що опозиція склала власний список з депутатів-претендентів "на виліт", про що в коментарях "Обозу" нижче говорить Руслан Кошулинський.

"Відстрілюючи" парламентарів по одному, можна, врешті-решт, "винищити" всю Верховну Раду. Це розуміють як в опозиції, так і у більшості, котра 5 березня не надто-то й боронила завітну трибуну. Але є ще одне "але". Попереднє блокування затягнулось настільки, що у повітрі відчутно запахло достроковими виборами і розпуском парламенту. Останнє також належить до президентських методів та прав, адже якщо ВРУ не збирається на засідання протягом 30 днів, глава держави може її розпустити.

Минулого разу ситуацію вдалося "розрулити" буквально в останній момент. Зрештою, обидва антагоністичні табори домовились по питанню персонального голосування. Що буде зараз – спрогнозувати тяжко. Наші сьогоднішні спікери однодушні в тому, що Володимир Рибак від заявлених раніше позицій не відмовиться. Відтак пішов відлік чергових 30 днів, після яких слово "розпуск" знову пульсуватиме великими червоними літерами…

Про всі останні новації з парламентських полів "Обозреватель" побесідував з представниками опозиції. Найбільш розлогий коментар нам дав Валентин Наливайченко, фракція УДАР. Наводимо розмову повністю:

- Пане Валентине, блокування трибуни триватиме доти, доки не буде виконана вимога опозиції щодо відставки Рибака та Макеєнка?

- Насправді має бути виконана інша вимога – паритетно та узгоджено приймати рішення. Це і є парламентаризм. Віталій Кличко чітко сказав: для того, щоб в регламентному комітеті були представлені права як опозиції, так і більшості, обидві ці групи мають бути представлені там у співвідношенні "50 на 50". Бажано повернутися саме до цієї схеми, бо інакше постійно відбуватимуться рейдерські захоплення Ради. Тепер вже депутатів через суди позбавляють мандатів – де межа тому, що відбувається?

- Ваші колеги щойно говорили на брифінгу про ситуацію довкола Власенка, а випадок Домбровського та Балоги їх не цікавить?

- Ми захищали їх від першого ж дня. Відразу заявили, що це – незаконне рішення. Судова влада не повинна втручатись у законодавчу діяльність. Вибори закінчились, ЦВК визначила переможців, депутати склали присягу в Раді – це означає, що вони вже є членами парламенту.

- Але рішення Вищого адмінсуду є. Його треба виконувати. Навіть попри те, що депутати вважають його незаконним…

- Це не депутати так вважають, а законодавство України. Там чітко все сказано. Адміністративний суд вийшов за межі своїх повноважень і ухвалив адміністративне рішення щодо законодавчого органу влади. Ось у цьому правовий нігілізм і правопорушення, яке – свідомо чи ні – але було скоєне суддями. Під час виборчого процесу ми направляли до Адмінсуду десятки скарг, і жодного рішення по них не було. Як тільки вибори закінчились – Адмінсуд раптом "прокинувся". Тут треба розібратися, що сталося з суддями, і чи скоїли вони свідоме правопорушення. Але в кожному разі це не має відношення до правосуддя.

- Тобто рішення Адмінсуду не буде виконуватись?

- А його не можна виконати. Конституція України говорить про абсолютно протилежне. А такі справи, як ті, що стосуються Домбровського та Балоги, мають розглядатися виключно під час виборчого процесу. Або протягом п’яти днів після встановлення результатів виборів. На цьому компетенція суду у такого роду справах закінчується.

- Як цьому протистояти?

- Провести люстрацію, заборонити винним обіймати посади, провести антикорупційне розслідування… Але у мене великі сумніви, що влада на це наважиться. А поза тим рішення є незаконним, і виконати його ніхто не зможе.

Колеги Наливайченка відзначили наступне.

Віктор Пинзеник, фракція УДАР:

- Відбулись вибори, обрано депутатів, немає підстав для позбавлення їх мандатів. Конституція містить повний перелік підстав для позбавлення депутатів повноважень, в ньому нема згадки про Вищий адміністративний суд. (Відповідаючи на запитання "Обозревателя", що ж слід робити "обезмандаченим" депутатам, Пинзеник відповів дослівно таке: "Я не знаю, я не юрист").

Юрій Одарченко, "Батьківщина":

- Є вимога, аби з суду була відкликана позовна заява щодо зняття повноважень із Власенка. Відкликати має право той, хто його подав, тобто голова Верховної Ради Володимир Рибак. Якщо цього не буде зроблено, блокування трибуни триватиме й надалі. Все, що відбувається зараз, носить ознаки перевороту – від демократії до диктатури. Про це свідчать і недавні події на суді по справі Щербаня. Туди, як ви знаєте, не пустили народних депутатів. Раніше нам бодай показували хоч якесь рішення суду, а зараз і цього нема – лише виставили проти нас міліцейські кордони.

Руслан Кошулинський, ВО "Свобода":

- Все є в законі. За сумісництво депутатів позбавляють мандатів рішенням суду, а не рішенням Верховної Ради. Думаю, все, що відбувається зараз, є спецоперацією Партії регіонів, яка каже приблизно так: раз ви такі, ми вас ще більше залякаємо. І хоч Домбровський та Балога – позафракційні, їх також залякують – не хочете, мовляв, вступати до ПР, ми вам покажемо. Те саме стосується і опозиції. Оскільки опозиція подала позов по Веревському, її зараз "ставлять на місце" – за допомогою контрольованою більшості, прокуратури, судів тощо. Який вихід з цієї ситуації? Максимально висвітлювати все, що стосується депутатів від більшості – хто по яких офшорних зонах сидить, хто по міністерствах, хто подвійне громадянство має тощо.

Андрій Сенченко, "Батьківщина":

- З точки зору права рішення (щодо позбавлення нардепів повноважень) абсолютно недолуге. Це дуже показово і для української громадськості, і для закордону. І проблема тут не в рішенні суду, а у встановленій в країні диктатурі. Суди стали інструментом легалізації диктаторських ідей. Тому вихід один – міняти владу, а далі (і я в цьому згодний з Луценко, який сказав, що без напалму до органів влади підходити не можна) йти по грузинському сценарію. Тобто звільняти всіх співробітників силових органів, а відтак повернути на роботу тих із них, хто не брав участі у розправі над опозицією, корупційних діяннях тощо. Щодо судів, то тут ситуація та сама: в кращому випадку 30 відсотків суддів можуть справді вважатися служителями Феміди. Чим завершиться сьогоднішня ситуація? Якщо Рибак отримає від Януковича вказівку відкликати позов, він це, можливо, зробить. Напевне я цього не знаю.

Фоторепортаж з сьогоднішньої Ради дивіться тут.

Наши блоги