Захарченко: "Ви напрасно регочете…"

Очікуючи сьогодні появу в Раді міністра МВС Віталія Захарченка, журналісти в ложі преси будували версії, як пан міністр стане викручуватися. Мова, нагадаймо, про події 18 травня, коли було побито журналістів Ольгу Сніцарчук та Влада Соделя. Найпопулярнішим було припущення, що міністр, врешті-решт, прорече таке: Сніцарчук з чоловіком, мовляв, самі винні. З тої чи іншої причини. Опинились не в тому місці й не в той час, ще й впали під ноги громадянину Вадиму Тітушку, підозрюваному у нападі на медійників (або Вадику-"Румину", як називають його у певних колах)…

Версія відносно того, що потерпіла від дій хуліганів Ольга Сніцарчук сама спіткнулася, сама впала, ще й сама себе відлупцювала, як унтер-офіцерька вдова, власне, озвучувалася Тітушком. Як і те, що його найняла охороняти мітинг опозиція, а він, біднятко, погодився через тяжку й фінансово вбогу долю спортсменів. Проте свідчення Тітушка в МВС розділили на дві частини. Маячню про те, як він охороняв Сніцарчук, що після удару в обличчя заточилась йому під ноги, міністр Захарченко, слава Богу, озвучувати не став.

Ба навіть більше: міністр пообіцяв, що "Ольга Юрьєвна" (Сніцарчук) отримає повну моральну сатисфакцію, себто "відновлення своїх конституційних прав". А от те, що папуаські танці Тітушка з дриганням ногами і розмахуванням кулаками, замовила опозиція, пану міністру було явно до смаку. Адаптація цієї тези почалася іще навіть до появи Захарченка в сесійній залі.

Взявши слово відразу після відкриття пленарного засідання, представниця "Регіонів" Ганна Герман іронічно побажала опозиції не переживати через те, що 18 травня антивладним силам геть нічого не вдалося – ані акції протесту як такі, ані провокації з побиттям журналістів. Певна річ, що цими словами Ганна Миколаївна піднесла запалений дріт до бочки з порохом. Варто додати, що вона також необачно кинула фразу "У вас ще все попереду", за яку тут таки й схопився Арсеній Яценюк.

"У нас дійсно все попереду, – заявив лідер опозиції, – це у вас і у вашого президента все позаду". Помстившись Герман, Яценюк пояснив відсутність в залі викликаного "на килим" Віталія Захарченка. За наявними у опозиції даними, у цей момент в МВС "працюють" із затриманим Тітушком, втокмачуючи йому, які свідчення варто дати. А свідчення варто дати на шкоду опозиції, вказавши, що саме організатори акції "Вставай, Україно!" найняли його зображувати Майкла Тайсона, підкреслив політик.

А загалом-то, вів далі Яценюк, і Захарченко, і – тим паче! – Тітушко – лише маріонетки у цій грі. Насправді за побоїщем, що сталося 18 травня, проглядається постать глави РНБО Андрія Клюєва, сказав Яценюк. Саме Клюєв, за даними очільника "Батьківщини", й організував "антифашистський" марш у Києві, а також зіткнення у центрі столиці.

У чому Яценюк мав рацію, так це в тому, що затримувався на рандеву з парламентарями Віталій Захарченко, вочевидь, не дарма. Приїхав пан міністр, як йому самому, мабуть, здавалося, добре підготовленим. Й почав з доволі агресивних насковів на нардепів, які мало не стали винуватцями всіх суботніх інцидентів – через те, що вчасно не подбали про оновлення пакету законів, котрий регулює проведення мирних зібрань.

Після цього почалася війна відеофрагментів. Міністр Захарченко крутив своє "кіно", а опозиція – своє. Час від часу глава МВС встрявав у процес із репліками штибу "слухайте уважно!" та "ви напрасно регочете" (цитуємо дослівно)… А реготали присутні в залі та у ложі преси, коли Захарченко, зокрема, описував пригоди бронетранспортера між Михайлівською та Софійською площами. Причому зі слів міністра виходило, що лаври людини, котра зупинила бронетранспортер, належать саме йому.

"18 травня близько 12 години до перехрестя вулиць Інститутської і Хрещатик почали здійснювати під’їзд депутати від опозиційних фракцій, які мали очолювати всеукраїнську акцію "Вставай, Україно!". Зокрема, з вулиці Михайлівської під'їхали депутати, керівники депутатських фракцій Тягнибок і Кличко, а з Інститутської до перехрестя з вулицею Хрещатик під'їхав Турчинов. Слідом за ним їхали ще два позашляховики, а за цією колоною виїхав бронеавтомобіль, про який іде мова", – відзвітував міністр, додавши, що білі прапори (з черепами і морквами), які майоріли над бронетранспортером, він помилково прийняв за знамена "Батьківщини".

За фразу щодо під`їзду "Тягнибока і Кличка з вулиці Михайлівської" тут же вчепився лідер "Свободи", який довів, що їхав він аж ніяк не з Михайлівської, хоч і мав такий намір, про що й згадав в телефонній розмові з одним з колег. З цього Тягнибок зробив цілком правильний і прогнозований висновок, що його телефони прослуховують, й почав було вимагати до зали Генерального прокурора і, здається, голову СБУ. (Кінець фрази лідера "Свободи" пропав, позяак завершився відведений йому на репліку час. Щодо виклику до парламенту Генпрокурора, то це не є можливим, бо той знаходиться у відрядженні, меланхолійно зауважив спікер Володимир Рибак).

Коли ж Захарченко нарешті дістався головного – побиття Сніцарчук і Соделя – з його виступу депутати дізнались небагато. Хіба що те, що Тітушко затриманий, але не заарештований – рішення про його арешт прийматиме суд, сказав Захарченко. А ще про те, що стаття ККУ, за якою Тітушку висуватимуть обвинувачення, вкотре перекваліфікована – цього разу зі 125-тої ("умисне нанесення легких тілесних пошкоджень") та 296-ту ("хуліганство").

Підсумовуючи сказане, міністр у властивій йому досить зухвалій манері закликав депутатів від опозиції припинити водити людей за мітинги за гроші, забуваючи й про презумпцію невинності, й про те, що давати політичні оцінки – явно не його парафія. Що ж до вкрай втомленої й виснаженої Олі Сніцарчук, то після всього сказаного міністром МВС вона все ще побоюється за свої "конституційні права". А також за те, чи не вирулить таки слідство на стежину, де обвинувачення буде висунуте саме їй і Соделю.

Жарти – жартами, але доля істини в її словах все ж є. Поки що журналістів ніхто не звинувачує, але ми в новітній історії України стикались і не з таким. Попередники Захарченка дозволяли собі жартувати про представника медійної братії, який "йшов собі напідпитку, спіткнувся й загибув голову" або ж цілком серйозно розводитись про самогубців, які двічі стріляли собі у скроню… А що ж опозиція? – запитаєте ви. Опозиція, як завжди, страшна й непереможна в своєму праведному гніві. "Відставка! Відставка!" - депутати скандували досить голосно. А відтак розійшлися на обід…