Павло Розенко: Як сталося, що за 5 місяців роботи Кабміну під керівництвом Яценюка бюджет спорожнів?

Розпад коаліції – демарш в умовах війни чи виконання очікувань народу? Чому пішов – і чи пішов – у відставку прем’єр Яценюк? З яких причин держава змушує простих українців затягувати паски тоді, коли одіозні олігархи продовжують обкрадати державу? На ці та інші питання "Обозревателю" відповідав народний депутат від фракції УДАР Павло Розенко.

Павле Валерійовичу, як Ви оцінюєте розвал коаліції та відставку Яценюка?

Фракція УДАР почала формувати умови для розпуску Верховної Ради – і в цьому нас підтримали інші політичні сили та позафракційні депутати. Чому? Бо тема перевиборів сьогодні надзвичайно актуальна, її підтримує суспільство і тягнути з цим процесом далі вже не можна було. Безумовно, в парламенті абсолютна більшість депутатів не хоче йти на перевибори, але нас це не зупиняє. Ми попереджали наших партнерів по коаліції, що будемо робити все, щоб сьогоднішній фактично недієздатний парламент був розпущений.

Події у Раді чітко показали, хто хоче дострокових виборів, а хто робитиме все, аби вони не відбулися. Фракція "Батьківщина" різко розкритикувала партію УДАР за нашу ініціативу – хоча наша позиція ні для кого не була несподіванкою. Ми давно попереджали, що будемо діяти самостійно, якщо не знайдемо порозуміння у питанні необхідності проведення нових парламентських виборів.

Яценюк під час виступу з трибуни ВР звинуватив парламент в блокуванні урядових ініціатив, зокрема, пропонованих Кабміном змін до бюджету. Чи УДАР дійсно не планував голосувати за ті зміни, що дали би можливість знайти гроші на проведення АТО?

Ми навпаки вимагали від уряду здійснити необхідні заходи щодо збільшення фінансування Збройних Сил України та щодо виділення коштів на відновлення регіонів, де нині тривають бойові дії. Але ми не могли погодитися з пропонованими урядом підходами до змін до бюджету. Тому і пропонували допомогти уряду знайти можливості отримати кошти, необхідні для армії і для відбудови зруйнованих міст сходу України.

Які конкретно зміни до бюджету держави виявилося для вашої політичної сили неприйнятними?

Ми не могли голосувати за, скажімо, пропозицію уряду відправити всіх працівників бюджетної сфери у неоплачувані двомісячні відпустки. Керівники установ та організацій отримували право без попередження та належної організації, не питаючись дозволу у профспілок, відправляти своїх підлеглих у такі відпустки. 3,5 млн вчителів, лікарів, науковців, працівників культури та соціальної сфери могли лишитися без засобів для існування. Ми не підтримуємо також пропозицію уряду про зупинення індексації пенсій і зарплат – навіть на індекс інфляції.

Йшлося також про скорочення відповідних видатків по соціалці. Зокрема, у Державного центру зайнятості забирали 1,5 млрд грн. – якби це відбулося, вже в жовтні службам зайнятості не було би чим платити допомогу по безробіттю.700 мільйонів бюджетних коштів забирали також у місцевих органів влади, забирали дотації місцевим бюджетам. Тільки у Києва списувалося 110 мільйонів гривень – при тому, що дефіцит столичного бюджету і без того вже сягнув 3 мільярдів гривень. Ми не могли з цим погодитися – але всі ці питання можна було вирішити при конструктивній роботі з урядом.

І ми навіть пропонували альтернативу урядовим пропозиціям, основна ідея якої – перекласти тягар з простої людини на тих, хто може собі дозволити платити. Зокрема, вже 4 місяці ми говоримо Кабміну про необхідність проведення адмінреформи. Вдумайтесь: у такої зубожілої країни, як Україна – майже 80 органів виконавчої влади, що наділені функціями контролю. Це абсурд – така кількість різноманітних інспекцій, служб, комісій, міністерств і скорочення фінансування всіх цих численних чиновників зменшило би навантаження на бюджет. Однак наша пропозиція щодо зменшення кількості контролюючих органів, як і пропозиції провести дерегуляцію, щоб знизити тиск держави на бізнес, загубилися десь у високих владних кабінетах. Хоча скорочення фінансування чиновників дало би можливість зняти навантаження на бюджет.

Також ми пропонували ввести "податок на армію" - щомісячні вилучення з зарплати кожного громадянина невеликих сум (до 1% від розміру заробітної плати). Думаю, жоден українець не заперечував би проти того, щоб раз на місяць передавати на потреби армії кілька десятків гривень – а в масштабах держави таким чином можна було отримати десятки мільярдів. З іншого боку, ми пропонували ввести, наприклад, "податок на розкіш" - для Євросоюзу це нормальна практика.

Наші пропозиції ми були готові обговорювати з урядом, адже переконані, що у держави вистачає ресурсів для хоча би мізерних індексацій пенсій і зарплат та для того, аби не йти на обмеження прав людей.

Більше того, частину наших ініціатив уряд врахував. Тому тим більшою несподіванкою став для нас виступ Яценюка, який невідомо в чому звинуватив Верховну Раду. Для конструктивної роботи парламенту і уряду були всі можливості – поки сподівання на досягнення компромісу не були зруйновані заявою Яценюка про відставку. В результаті через політичні амбіції прем’єр-міністра України армія не отримала вкрай необхідних коштів. Більше того – проект змін до бюджету навіть не був внесений до порядку денного.

Чому в нас стає звичною практикою заощаджувати за рахунок людей і в той же час урядовці не звертають жодної уваги на подолання корупційних схем, які продовжують діяти і приносити своїм учасникам мільярди? Як проводилися тендери під своїх виконавців – так і проводяться. Як отримував на них Єфремов мільярди – так і отримує…

Тому що економити на громадянах – найпростіше рішення для уряду. Простіше ж урізати зарплати і пенсії, ніж боротися з корупцією у тендерних закупівлях. Ми уряду ставили питання, чому всі схеми, які працювали при Януковичі, працюють до цього часу. Чому мільярдні кошти через непрозорі схеми тендерних закупівель досі потрапляють в руки тих людей, які працювали ще при Януковичі.? Ми питали, чому тиск на бізнес сьогодні посилюється. До нас звертаються сотні підприємців, які кажуть, що працювати в бізнес-середовищі України стає все важче. Буквально кілька годин тому я говорив з керівником одного з найкрупніших підприємств України, що забезпечує десятки тисяч робочих місць – у нього за 20 днів липня відбулося 27 перевірок різноманітними контролюючими органами! Складається враження, що замість того, аби боротися з корупцією – дехто просто захотів очолити ці процеси. Але ж не цього чекають виборці. Не цього вимагав Майдан, який привів в тому числі і уряд до влади…Питань багато. Відповідей нема.

І далі триває практика, що на тендерах виписуються додаткові, не передбачені законодавством конкурсні вимоги. Через такі умови стає неможливою прозора конкуренція. Додаткові тендерні вимоги виписуються під конкретного учасника і ця проблема існує на жаль у більшості міністерств. І тому знову виникають питання до діяльності, в першу чергу, окремих міністрів.

Повертаючись до змін до бюджету – скільки грошей уряд планував заощадити і спрямувати на проведення АТО? І наскільки співмірним був би ефект від пропозицій УДАРу?

Як нам пояснили в уряді, на подальше проведення АТО, забезпечення бійців та підняття виплат для тих, хто перебуває у зоні проведення операції, не вистачало близько 9 млрд. грн. Ще 7 млрд.грн. уряд нарахував для відновлення інфраструктури на сході країни. До цих цифр – особливо до останньої – у нас теж були питання, бо на думку наших фахівців ці цифри були значно завищені. Хоча не виключаю, що уряд розраховував необхідні суми "з запасом". І наші пропозиції забезпечували потреби, озвучені урядом.

Четвергові зміни до бюджету – не перша спроба знайти гроші на проведення АТО. На скільки ті, попередні зміни, виявилися ефективними?

Нам відомо про масу фактів, коли кошти, отримані в результаті змін до бюджету (а вчорашні пропозиції уряду – дійсно далеко не перші зміни до кошторису держави), що кошти просто не доходили до тих, кому вони призначалися. Не закуповуються елементарні речі – бронежилети, нормальне обмундирування, системи захисту для наших військовослужбовців. А якщо й закуповуються – то за значно завищеними цінами. Тому у Верховній Раді було створено спеціальну контрольну слідчу комісію по перевірці фактів нецільового використання виділених для потреб армії коштів. Вже найближчим часом очікуємо звіту цієї комісії і відповідної реакції Генеральної прокуратури та інших компетентних органів на встановлені зловживання.

Конкретні прізвища вже відомі? Чи хтось покараний за те, що наші бійці гинули через зволікання з закупівлею бронежилетів?

Мені важко сказати. Але за час проведення АТО було змінено кілька міністрів оборони, керівників Генерального штабу. А це свідчить, що у Збройних силах України не все добре – зокрема, і з ефективним використанням коштів.

Яценюк у своєму виступі у четвер окреслив страшну бюджетну ситуацію. Як, на Вашу думку, наша країна може вижити за таких умов?

Якщо відкинути емоції – питання виникають перш за все до діяльності уряду. Арсеній Петрович емоційно бідкався, що йому нема чим заправити БТР, заплатити зарплату вчителю, виплатити допомогу родинам загиблих вояків – то як так сталося, що за 5 місяців роботи Кабміну під його керівництвом бюджет України фактично порожній? Безумовно, війна та зовнішня агресія по відношенню до України не сприяє наповненню бюджету. Але з іншого боку економіка в нашій державі сьогодні практично зупинилась. ВВП невпинно падає. Бізнес і далі йде в тінь, бо жодних кроків по його легалізації, зменшенню тиску чиновників на підприємства не було зроблено.

Крім того, ми розуміємо, що нинішній уряд "пробуксовує" і що деякі міністри відверто не справляються зі своїми обов’язками. Думаю, це розуміє і сам Яценюк. Але він не хоче чи не може замінити таких міністрів, бо уряд сьогодні сформований за квотним принципом.

Зрозуміло, що треба шукати виходи з ситуації. Однак ті емоції, які продемонстрував прем’єр-міністр з парламентської трибуни, ця публічна відставка – не найкращий вихід для політика. Особливо в умовах війни. Яценюк вчора продемонстрував слабкість, яка може дорого обійтися країні в цілому і дуже суттєво вдарить по його подальшій політичній кар’єрі.

Для відставки прем’єр-міністра, окрім його власного бажання, потрібна ще й згода парламенту. Як гадаєте, Верховна Рада дасть таку згоду?

УДАР ніколи не ставив питання про відставку Яценюка, адже в цей важкий для України час нам необхідна стабільність на рівні керівництва уряду. В той же час ми були готові підтримати пропозиції Арсенія Петровича щодо кадрових змін в Кабінеті міністрів.

Разом з тим, проти Яценюка раптом виступила його ж рідна партія. Депутати від "Батьківщини" в середу дуже жорстко і безкомпромісно критикували бюджетні ініціативи уряду. Народний депутат Андрій Павловський взагалі з трибуни запропонував уряду піти у відставку через ці антисоціальні пропозиції. Можливо, враховуючи таку позицію своєї фракції, Яценюку більше нічого і не лишалося, як оголосити про свою відставку.

Але поки він залишається прем’єр-міністром України. Сьогодні немає жодних підстав говорити про відсутність уряду і прем’єра - і легітимний прем’єр-міністр, і легітимний Кабінет міністрів сьогодні працює в повному складі, без жодних приставок "в.о." - аж поки Верховна Рада не вирішить інакше, використавши своє конституційне право схвалювати або не схвалювати відставку очільника уряду.

А вона вирішить інакше?

Я на сьогодні не бачу голосів для відставки цього уряду. Навіть після заяв "Батьківщини", що вони будуть голосувати за відставку Яценюка. Чесно кажучи, не розумію – як можна в такий важкий для країни час топити власного прем’єр-міністра?

Ми виступаємо за стабільність в державі, за те, щоб в цей непростий для країни час провести вибори, сформувати нову коаліцію, а потім створити уряд – саме така послідовність забезпечить хоча б якийсь спокій у державі. І дестабілізація ситуації у суспільстві через такі гучні відставки зараз нікому не потрібна.

Те саме – і з бюджетом. УДАР готовий працювати над змінами до бюджету. А уряду сьогодні не час грати в ображених – треба зрозуміти свою відповідальність перед людьми, що зі зброєю в руках боронять нашу державу, відкинути всі політичні амбіції, прийти до Верховної ради і спільно та невідкладно проголовувати такі вкрай важливі зміни до бюджету. Бо далі жити без грошей армія не може.