Я – не я, й цукерка не моя

Не так давно "Обозреватель" писав про те, що звільнений указом президента Юрій Луценко не проявляє значної політичної активності. І – що називається – наврочив. Юрій Віталійович почав робити перші кроки назустріч поставленій цілі. Ціль, щоправда, іще не остаточно зрозуміла. А кроки такі: згадування Петра Порошенка як одного з "опозиційних лідерів".

Водночас із тим Юрій Луценко спростовує спонсорування Петром Порошенком свого політичного дітища – "Третьої республіки". Виявляється, політик-екс-міністр і політик-бізнесмен навіть не дуже близько знайомі. В усякому разі, на прес-конференції в Хмельницькому Луценко заявив, що зустрічався з Порошенком "дещо менше, ніж з Арсенієм Яценюком і Віталієм Кличком і дещо більше, ніж з Олегом Тягнибоком".

При цьому ці зустрічі не торкалися просування "Третьої республіки" – "ні фінансово, ні медійно, ні політично", – цитує Луценка "Главред". "Я веду розмови з Порошенком як з діючим політиком, який має своє коло прихильників", – додав Юрій Віталійович.

Все це дуже мило і куртуазно – розмови за чашкою кави, проте незрозуміло, чому з "діючого політика" Порошенко перетворився на опозиціонера, з думкою якого щодо кандидатури на найближчі президентські вибори мусять рахуватися і Яценюк, і Кличко, і Тягнибок. Все це озвучено Юрій Луценко – зумисно чи через недалекоглядність, але слова про значимість Порошенка вже запам’яталися українським медіа та їхнім користувачам.

Зацитуємо Forbes, де про висування єдиного кандидата в президенти Юрій Луценко говорить так: "Є два механізми. Перший - узгодження кандидата всередині опозиційної трійки (Яценюк, Кличко, Тягнибок) з урахуванням думок лідера "Батьківщини" Юлії Тимошенко та народного депутатаПетра Порошенка. Останній діє як опозиційний політик, а його президентський рейтинг співставний з рейтингом лідера "Свободи" Олега Тягнибока - 4-5%. Ці відсотки в нашій країні принципово важливі на виборах.

Якщо процес узгодження не вдасться завершити до кінця року, тоді потрібно буде звернутися до людей. Я міг би стати медіатором між політиками та виборцями. Відразу після виходу з в'язниці опозиція запропонувала мені взяти на себе ці функції, але потім країна несподівано дізналася про похід різними колонами в перший тур президентських виборів – це погана ідея", – говорить Луценко.

Звідки Юрій Віталійович взяв саме такі дані, говорячи про рівень підтримки Порошенка, лишається загадкою. "Обозревателю" не вдалося знайти на сайтах соціологічних компаній свіжі рейтинги цього політика (це якщо говорити про загальнодержавний зріз, бо в контексті виборів київського мера рейтинг Порошенка дійсно заміряли – він склав 11% – третину від популярності Кличка). Окрім 6-го місця в українському і 931-го у загальносвітовому рейтингу багатіїв (за версією Forbes), інші цифри з іменем Порошенка наразі не пов’язані. Окрім тих, що наводить Юрій Луценко.

Вочевидь, співставлення з Порошенком мають не надто лестити Тягнибоку, який відновлював свій рейтинг з нуля, і разом зі "Свободою" пройшов шлях від маргінальної політичної сили до парламентської партії. Не у захваті від порівнянь, напевно, і Яценюк з Кличком. А Юлія Тимошенко, яка, за словами Луценка, пише йому індивідуальні послання, й поготів не повинна впасти в екстаз. Адже її з Петром Олексійовичем пов’язує, м’яко кажучи, не надто райдужний бекграунд.

Тем не менш, Луценко робить те, що робить. І аби остаточно збагнути його логіку, слід замислитись над масштабами амбіцій його партнера і кума Порошенка (разом з його дружиною Мариною Луценко хрестив дитину Юрія Стеця). Як далеко бажає зайти Петро Олексійович – питати слід безпосередньо в нього. Вочевидь, спочатку бажання останнього обмежувались Києвом, де в ролі лобіста мав виступати Луценко, але згодом події внесли певні корективи.

Тепер Петро Порошенко перманентно нагадуватиме Яценюку, Кличку та Тягнибоку, що він існує. Тепер він перманентно робитиме спроби увійти у вищий політичний ешелон, навіть якщо для цього доведеться розсувати ліктями трьох опозиційних "богатирів". Причому такими ліктями, скоріше за все, служитиме Юрій Луценко. Адже в останнього (принаймні, поки що) є бренд та ім’я, а в його кума є ідеї стосовно того, як використати це добро, а також достатньо фінансів, аби перетворити ідеї у більш конкретні речі. Чи хоча б спробувати це зробити.

Після зацитованих "Форбсом" слів Луценка (а сказані вони були під час Всесвітнього конгресу українців у Львові) мас-медіа почали називати Порошенка "президентом Третьої республіки". Така співпраця двох державних мужів (котра, як ми пам’ятаємо, не містить ані фінансового, ані жодного іншого підґрунтя) поки що, мабуть, вигідна їм обом.

Але згодом розклади можуть помінятися, і дивіденди стануть обтяжливим тягарем. Дехто з аналітиків зазначає, що Юрій Луценко на сьогодні вже майже втратив шанс, котрий випав йому відразу по виході з в’язниці. Хвиля зацікавленості почала опадати, а зв’язками з Порошенком Юрій Віталійович може добити її остаточно. Тоді їхнє кумівство працюватиме вже не на його ім’я, а проти нього. Невідомо також, як поставиться до цього стара нацдемівська гвардія, котра нині прибивається під крило "Третьої республіки". Але сателітів в цьому випадку, мабуть, ніхто не збирається питати…