Підсумки Мінська: нова пред’ява Путіна і другий фронт проти України

Сухі повідомлення з Мінська особливо не проливають світла на мінські переговори. Зрозуміло лише, що Петро Порошенко та Володимир Путін особливо ні про що не домовилися. Нам навіть не пояснили, чому ПЕРЕГОВОРИ ПРО МИР відбувалися в форматі "Євросоюз-Митний союз".

Але що в Путіна в голові, то в кремлівського ИТАР-ТАСС – на язиці. Гортаючи нині вранці це "прекрасне агентство", можна відфільтрувати кремлівські темники та зрозуміти реальну повістку дня:

- Росія понад усе прагне пригальмувати євроінтеграцію України. Кремль знахабнів до того, що збирається правити базову угоду "Україна-ЄС", намагаючись прибрати з документу так звані "ризики для Росії". Найсумніше те, що на 12 вересня в Брюсселі вже призначена тристороння зустріч (Україна, Росія, ЄС) на тему імплементації Угоди про Асоціацію. Єврокомісар з торгівлі Карел Де Гюхт у Мінську підтвердив цю інформацію. Товариш Гюхт був дуже улесливим до "терориста #1", заявивши: "Я вірю, що ми можемо знайти рішення з так званих торгових ускладнень, що виникають в результаті імплементації Угоди про асоціацію…". Лаштунки.

- Аби сита Європа виявилася податливішою до "хотілок" "терориста #1", Володимир Путін чітко дав зрозуміти: перекриємо газ для країн ЄС. Аби не наводити довгих цитат ВВТ, передам їх суть, - через те, що Україна подала позов на "Газпром" в Стокгольмський арбітраж, РФ не може виконувати свої зобов’язання по транзиту.

Читайте по губах: Брюссель повинен підтримати газовий, політичний та військовий шантаж Києва, інакше зима в Західній Європі буде довгою, але холодною.

Ще одні лаштунки, Лавров грає марш.

У підсумку:

1. "#Крымнаш" - не стоїть на повістці дня, путінська братія уже не переймається ризиками, що коли-небудь півострів повернеться в лоно України. РФ розуміє, що Митний союз без України – це фіра без одного колеса. Гужовий транспорт і так не вельми сучасний, а ще без колеса – взагалі не кондиційний. Путіну потрібен не "руський мир", а ринки збуту, буферна зона з ЄС та відновлення впливу в Європі.

2. Наші реальні союзники – це США та Британія. У них принципи залишаються принципами, незалежно від зміни споживчої кон’юнктури.

3. Старий Світ, базові країни Євроспільноти більше переживають за пункти рейтингу напередодні виборів, аніж про демократію на континенті чи боротьбу з державним тероризмом. Тому краще відправити Україну в азійський світ, змусити Київ купувати газ в РФ за подвійним тарифом, аніж вступити з РФ в реальне протистояння, і замість російського газу купувати лупаковий (сланцевий) газ у США.

Зниження температури на 2 градуси в оселях європейських виборців – набагато важливіше, аніж тисячі загиблих на Сході України. Це реалії. Після цього ми не повинні ставати єврофобами, просто в кожній ситуації треба знати правду.