УкрРус

Депутат. Кишеня. Совість

  • Депутат. Кишеня. Совість | фото 1
    1/8

Український парламентарій – людина небідна. Йому побажання "щоб ти жив на одну зарплату" звучить як музика. Якщо депутат чесний і не бере хабарів за "тушкування", лобізм чи розв`язання певних питань, він все одно живе й не тужить.

Депутатська ставка становить близько14 тисяч гривень. Плюс майже стільки парламентарій отримує на "роботу з виборцями"

Судіть самі. Депутатська ставка становить близько 14 тисяч гривень. Плюс майже стільки парламентарій отримує на "роботу з виборцями" – буцімто на поїздки округом, організацію приймальні, папір та канцелярські скріпки. За ці гроші народний обранець ні перед ким не звітує, отож доплюсовуємо і їх до зарплати. Виходить майже 28 тисяч.

Крім того, 1,5-2 тисячі доплачують за наукову ступінь. Десь стільки ж – за стаж. Загалом, кожен нардеп може вибити собі іще які завгодно надбавки. Наприклад, за володіння іноземною мовою (при цьому російська, певна річ, зараховується сюди також). І це рядовий парламентарій.

Зарплата ж голови фракції стартує від 20 тисяч. Немало отримує й заступник голови, а також керівник (і заступники керівника) парламентського комітету. Всім, хто має ті чи інші адміністративні посади, до окладу нараховують ще й премію у розмірі 80% від початкової ставки.

Але й це ще не все. Депутати отримують так звані оздоровчі (відпускні), мають право раз на рік звернутися по матеріальну допомогу, користуються правом безкоштовного проїзду на потягах та літаках, безкоштовно лікуються, безкоштовно відпочивають у депутатських санаторіях та ще й мають 50-відсоткову знижку на свою другу половинку.

Оця чистої води синекура і називається "служінням українському народові" та "законотворчою діяльністю", і включає у себе вигулювання дизайнерського одягу й дорогезних аксесуарах в стінах Верховної Ради та поза ними.

Але ми анітрохи не заздримо народним депутатам. Ми їх щиро жаліємо. Інколи бідним парламентаріям доводиться неймовірним чином викручуватися, аби зімітувати відповідь на найпростіше запитання. Наприклад, таке, яке поставив "Обоз".

Ми адресували нашу цікавість спочатку керівникові Апарату Верховної Ради, а відтак главам п`яти парламентських фракцій. Дізнатись наше видання хотіло про наступне. 1.Хто з народних депутатів України (ім`я, прізвище) скористався цьогоріч можливістю отримання матеріальної допомоги? 2. Хто з цих парламентаріїв перерахував кошти на благодійництво?

Про благодійництво "Обозреватель" спитав недарма. Бо побутує думка, що матеріальну допомогу простіше прийняти, ніж від неї відмовитися. І ті з нардепів, котрі не бажають заморочуватись бюрократичними клопотами, беруть допомогу, а потім скеровують її меценатство.. Одначе відразу зауважимо, що докопатися до істини в цьому питання було нелегко. Чому – про це читайте далі.

Отож, як вже сказано, спочатку ми звернулись до керівництва Апарату Верховної Ради. В Апараті ВР нам озвучили загальну цифру витрат на матеріальну допомогу народним депутатам. Цьогоріч вона склала 14, 748 мільйонів гривень. Конкретний же перелік щасливчиків, котрі розділили між собою ці 14 мільйонів, нам надати відмовились.

Обгрунтовуючи відмову, керівник Апарату В.Зайчук послався на 32 статтю Конституції України, яка забороняє збирання конфіденційної інформації про особу без її згоди. Зайчук також підпер свою позицію статтями 2, 5 та 14 Закону України "Про захист персональних даних", які – згідно його трактовки – відносять предмет зацікавленості "Обозревателя" до інформації з "обмеженим доступом".

Де-факто Апарат ВР надіслав "Обозу" відписку, яка є доволі обурливою з огляду на ту колосальну суму, яку платники податків просто подарували аж ніяк не бідним нардепам – навіть без права дізнатися, хто саме з політиків заліз до їхньої кишені. Якщо будь-яку інформацію, що стосується касти 450 обраних, відносити до конфіденційної, ми нічого не знатимемо про наших делегатів у парламенті. Між тим їхнє утримання аж ніяк не може бути таємницею від пересічних громадян, які, власне, це утримання й здійснюють.

Але йдемо далі. Від першого заступника керівника фракції Партії регіонів Михайла Чечетова "Обозреватель" отримав епістолярій на двох сторінках, сенс якого навіть не відразу осягнув. У відповіді пана Чечетова цитувався і Закон "Про доступ до публічної інформації", і рішення Конституційного Суду, і рішення Суду Верховного...

Багатослівний і багатошаровий висновок від Чечетова проситься бути зацитованим повністю: "Системний аналіз зазначених законів свідчить про те, що народні депутати України не наділені владними управлінськими функціями, а тому не можуть бути суб`єктами звернення з позовом з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління".

Цей "біном Ньютона" заступник голови фракції розшифровує так: "таким чином, відповідно до вимог законодавства, народний депутат України не наділений владними управлінськими функціями, а отже не є суб`єктом владних повноважень та розпорядником публічної інформації".

Запам`ятаємо позицію, на якій стоїть ПР в особі Михайла Чечетова: депутат не є суб`єктом владних повноважень та не володіє публічною інформацією. Цікаво, за які ж тоді заслуги цей самий депутат, помножений на 450 своїх іпостастей, отримав у 2013-му 14 мільйонів гривень (і це лише на одну-єдину статтю своїх видатків!).

Простіше кажучи, якщо пан Зайчук написав "Обозу", що про матдопомогу парламентаріям він знає, але нам не скаже, то пан Чечетов скористався загальновідомим принципом "я – не я, і кобила не моя". Мовляв, не за адресою ви звернулися, дорогі товариші, нема тут розпорядників публічної інформації, і все тут…

Так само, як і Чечетов, фракція партії "Батьківщина" відповіла "Обозу", що не є розпорядником "запитуваної інформації". Єдина відмінність між нею та ПР у тому, що "Батьківщина" не розтікалася "мисью по древу", а обмежилась шістьма рядками. Напевно, списала у ПР підсумкову частину. А скріпила її своїм підписом завідувачка секретаріату фракції (і колишня депутатка) Ольга Боднар.

Фракція Компартії, не називаючи жодних цифр, зазначила у своїй відповіді, що чотири її члена – Алексєєв І.В., Калетнік О.М., Кілінкаров С.П. та Симоненко П.М. – перерахували свої кошти на благодійництво, а конкретніше – на школи та інтернати. Щодо решти своїх бійців комуністи нам не повідомили нічого. "Що стосується всіх інших народних депутатів, то вони зазначене питання вирішували самостійно", – приписали наприкінці наші адресати. Що, власне, зрозуміло і без коментаря Компартії.

Фракція партії УДАР розділила свої "багнети" на дві групи. Якщо вірити прес-службі УДАРу, то Оксана Продан, Наталя Агафонова, Едуард Гурвіц, Ярослав Дубневич та Павло Різаненко від матеріальної допомоги відмовились, а решта нардепів перерахувала кошти на благодійництво.

Решта – це Сергій Аварченко, Ольга Белькова, Роман Ванзуряк, Ірина Геращенко, Ярослав Гінка, Марія Іонова, Валерій Іщенко, Сергій Каплін, Валерій Карпунцов, Віталій Кличко, Віталій Ковальчук, Олександр Корнійчук, Сергій Куніцин, Володимир Куренной, Тарас Кутовий, Марія Матіос, Олександр Мочков, Валентин Наливайченко, Федір Негой, Наталія Новак, Ростислав Павленко, Микола Паламарчук, Артур Палатний, Валерій Пацкан, Віктор Пинзеник, Ігор Побер, Андрій Путілов, Рустам Раупов, Павло Розенко, Роман Романюк, Павло Рябікін, Юрій Савчук, Руслан Сольвар, Геннадій Ткачук, Роман Чернега, Віталій Чугунніков, Віктор Чумак.

Куди саме і в яких обсягах скерували свої гроші зазначені депутати – про це УДАР не повідомив. Доведеться вірити на слово, адже у подробиці нас не посвятили.

Остання парламенська фракція – фракція партії "Свобода" – наш запит просто проігнорувала. Усно "свободівці" не раз казали "Обозревателю", що не нададуть нам жодного коментаря, позаяк наше висвітлення їхньої діяльності їх категорично не влаштовує. В планах "Обозу" – повторити запит щодо матеріальної допомоги вдруге. І якщо й цього разу реакція буде нульовою, вважати, що "Свобода" свідомо порушує статтю 171 ККУ, в якій мовиться про перешкоджання законній журналістській діяльності. А відтак вже діяти відповідно до ситуації.

Наши блоги