УкрРус

Джоан Ролінг. Леонід Кононович

  • Джоан Ролінг. Леонід Кононович

Дві сьогоднішні книги – "Несподівана вакансія" Джоан Ролінг та "Тема для медитації" Леоніда Кононовича, на перший погляд, не пов`язані між собою жодним чином. Ані тематично, ані виходячи з біографічних прикмет авторів. Англійка Ролінг, що творить у жанрі дитячого фентезі, і українець Кононович, який пише про Голодомор, – як два полюси однієї планети.

І все ж поєднали ми їх не дарма. Річ у тім, що обидві книги нам видаються вершинами творчості першого та другого авторів. Принаймні, станом на сьогодні. Адже у Ролінг і Кононовича – все ще попереду. В усякому разі, ми на це дуже сподіваємось. А поки що починаємо з Ролінг, пропускаючи даму уперед.

Джоан Ролінг, "Несподівана вакансія".

Про автора. Біографія Джоан Ролінг, як і життєпис Пауло Коельо чи Марка Цукерберга, є надто відомим, аби вкотре вдаватися у подробиці. Загалом це історія злету, якого, здається, ніхто не чекав. Незаможна розлучена перекладачка "Міжнародної амністії" написала у 1997-му казку, яка згодом забезпечила їй статус мультимільйонера.

Біографічні довідки про Ролінг напомповані цифрами: весь цикл "потеріани" видано у кількості 400 мільйонів екземплярів, у Британії обсяг продаж "Гаррі Поттера" сягає 238 мільйонів фунтів стерлінгів. Статки самої Ролінг становлять 560 мільйонів фунтів. Серед найбільш забезпечених жінок Об`єднаного Королівства вона посідає 12 місце.

Авторка цих рядків безмежно рада за пані Ролінг, одначе лишає за собою право на нечувану крамолу – доволі прохолодне ставлення до всіх пригод Гаррі Поттера. Можливо, тому, що вже вийшла з тої вікової групи, який "потеріана" адресована, а, можливо, й тому, що "мама Поттера" таки здатна на більше, що й засвідчила її "Несподівана вакансія".

Про книгу. Перший дорослий роман Ролінг віддалено нагадує книгу Стівена Кінга "Потрібні речі". Там також герої чинять, м`яко кажучи, не зовсім красиво, причому все обставлено так, що винуватців шукають зовсім не в тих місцях і підозрюють абсолютно не тих осіб. Тільки у Кінга усією цією вакханалією, що охопила маленьке містечко, заправляє сам прородитель зла, а Ролінг цього разу обійшлася без Сатани і без містики.

Але локус у неї з Кінгом подібний: все те ж маленьке містечко із замкненим способом життя, де всі – як на долоні, а якщо хтось і має власні "скелети у шафі", то там їх і тримає. Та раптом все стає догори дригом: анонім на місцевому сайті розповідає то про одного, то про іншого добропорядного містянина брудні мерзенні таємниці.

Насправді ж цей анонім не один, бо все місто втягнулось у небезпечну гру у компромат на ближніх своїх. Але цього ніхто не знає, лише автор майстерно смикає героїв за ниточки, змушуючи їх до все глибшого морального падіння. А все тому, що несподівано звільнилось місце члена міської ради Пегфорду – вигаданого Ролінг містечка.

Чому варто прочитати. Тому ще по-справжньому класна література. Тому що виклад, мова, стилістика є якісними, а переклад, забезпечений зусиллями видавництва "А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га", – просто віртуозний. Нарешті, книгу вартує взяти руки ще й тому (причина очевидна!), що так ми познайомимось з новою Джоан Ролінг, яка повністю струсила з себе попіл Гаррі Поттера.

А це, до речі, досить важлива річ – вміти вийти з однієї ролі і предстати в новому амплуа. Подумки аплодуємо Ролінг, не забуваючи й про наступного автора.

Леонід Кононович, "Тема для медитації".

Про автора. Леонід Кононович – автор тяжкої долі. Народився у 1958-му на Київщині. У 70-ті роки зазнав гонінь – так само, як і головний герой "Теми для медитації". Двічі вступав до київських вишів і двічі був відрахований – за "небажання вчити історію КПРС" та "негативний вплив на студентську молодь". Був заарештований КДБ за розповсюдження націоналістичної літератури.

З 80-х років Кононович починає займатися перекладами. Перекладає Камю для харківського видавництва "Фоліо", Сент-Екзюпері і Бодріяра для "Кальварії", Дюркгайма для "Основ". Загалом видає біля 12 книг перекладів. Самостійні речі Кононович почав писати у 1993-му – дебютував з романом "Я – зомбі".

Відтак пише у жанрі бойовика і детективу, хоча "Тема для медитації", безумовно, випадає з цієї обойми. На сьогодні Кононович видав 6 книг, останньою з яких, на превеликий жаль, і була "Тема…". Роман надруковано у 2005-му, він став "Книжкою року" і висувався на Шевченківську премію, проте номінантом не став. З тих пір нових книг від Кононовича не було.

Про книгу. "Тема для медитації" має такий складний, багатошаровий сюжет, що передати його кількома абзацами майже неможливо. Головний герой на ймення Юр повертається в Україну з Балкан, де він служив контрактником, отримав тяжке поранення, а згодом – як з`ясувалось у шпиталі – набув собі ще й невиліковний рак. Фактично він їде у рідне село помирати, а ще – "заплатити старі борги". На дворі – 1997 рік, Юрові – 40 років. Це перший часовий прошарок, в якому обертаються протагоністи.

У споминах Юр звертається до 70-80-х років, коли він, двадцятилітній, вступив до київського універитету і там зустрів дівчину Оляну – своє перше і єдине на все життя кохання. Кохання завершилось трагічно: молоді люди втягнулись у боротьбу з радянькою владою і попалися на розповсюдженні нелегального самвидаву. Оляну заарештували, а Юра скомпроментували в її очах. На початку книги Юр гадає, що Оляна померла в тюрмі. Це – другий час цього роману.

Є й третій часовий простір. 30-ті роки, голод в Україні – тема, що звучить у спонимах покійної баби Юра. Тут же з`являється і ще один герой – його дід, єдиний з усього села, хто зважився на збройний спротив "чортам червонопузим". На діда Юра влаштували засідку, коли він таємно навідував свою хату і передавав жінці з дітьми хліб. Юр розслідує цю смерть і дізнається, що діда здав НКВС такий собі Стоян. Онук Стояна через піввіку по тому доніс в "органи" на Юра та Оляну. Він же переконав дівчину, що саме Юр є зрадником, і згодом оженився з нею.

Так замикається коло, долі одного діда та онука (й іншого діда та його нащадка) виявляються тісно переплетеними та взаємообумовленими. Наприкінці роману Юр зустрічає Оляну, але ця зустріч, як це часто буває, стається вже надто пізно…

Чому варто прочитати. Тому що "Тема медитації" – емоційний наркотик, який викликає тривале звикання. Так, деякі сторінки видаються наївними, деякі – занадто пафосними, але це з легкістю пробачаєш автору, проковтнувши – на одному диханні – книгу в цілому. Ще один мінус тексту – перевантаженість вставними міні-новелками, рефлексіями самого Юра, споминами інших – названих і неназваних – персонажів.

Зате серед тих вставних новел є справжній скарб, справжня розкіш – текст перенизують унікальні тексти замовлянь. Пригадується, як Леонід Кононович в одному з інтерв`ю казав, що то не вигадка автора, і що занотовані з голосу його власної бабусі замовляння – цілковито автентичні. В "Темі для медитації" вони вкладені в уста баби Юра – "чакунки" і "босоркані", себто чарівниці і врожденої відьми.

Баба-чакунка ворожить, насилає вроки, відводить смерть . Все це виписано так смачно, так сильно, так захопливо, так талановито вплетено у власні міфологеми героя, що неможливо відірватися. Бездонна Отхлань і її повелителька Морана, Даждьбог і Сварог, сестри-войовниці , Ярило і коштрубове свастя – все це заміксовано з реальними подіями, іменами, фактами. Якщо спочатку розмаїття стилів, зібраних під однією обкладинкою, і шокує, то згодом інакшою цю книгу ти вже не уявляєш…

Наши блоги