УкрРус

Рештки українського публічного простору в Україні

Модно...

Серед відомих публічних людей нової хвилі, нині модно мочити українців, що намагаються відстояти рештки українського публічного простору в Україні. Хто це вже тільки не робив… Причому, наголошую - саме публічного(!) простору, бо при всіх вадах сьогоднішнього суспільства - я ще жодного разу не чув, щоб хтось когось з публічних людей в Україні, схиляв до спілкування українською на приватно-побутовому рівні. Очевидно, щоб зрозуміти, що ти публічна людина держави Україна - потрібен час..., чи мудрість?

Тренд "політична нація" розвивається після Революції Гідності з небувалим розмахом. На моє депресивне розчарування, та щирий подив, ми, від війни з Росією, отримали неочікуваний, зворотній ефект. Армія українців, яким раніше було щиро плювати на рідну мову, раптом неочікувано і згуртовано поповнили лави новоствореної "політичної нації українців", що без зголошення, дружно і місцями навіть агресивно, почали відмежовуватись від "класичних" українців шаблонами на кшталт, "вишиватник", "мавпа" і т.д.

На жаль, виявилось, що для великої кількості українців, розбудувати альтернативний русскій мір в Україні, значно легше і комфортніше, ніж відновити український.

Навіть шанований мною @George Tuka підключився...

Як шкода… Не думав, що саме Георгій поповнить лави бірюковщини.

Спробую написати стисло для Георгія і його однодумців у чому, на мій погляд, вони помиляються. Прочитайте, будь ласка, я в жодному слові, що нижче Вас не ображу.

Давайте я 5 хвилинок спробую потримати вам ще одне люстерко, щоб Ви могли споглянути на себе, дещо під іншим кутом, друзі. Це завжди пізнавально і корисно, не відмовте собі.

Отже.

Дорогі мої "какаяразнічні" українці...

Чому саме какаяразнічні, а не російськомовні? Та тому що добра частина з моїх російськомовних знайомих не належить до адресатів цього допису. Вони чітко розуміють, що рано чи пізно, наш простір має бути одно-Рідним. І усвідомлюють, що кожен з нас - частинка цього простору. І усвідомлюють, що ми не можемо триматись осторонь одне одного, якщо ми всі "в одному акваріумі". Так чи інакше, якщо хтось, вибачте, всрався - то смердітиме всім. І тому, вони докладають для досягнення одно-Рідності певні зусилля. Хто на які здатен, чи до яких готовий.

Одні, хто має більше моральних сил/бажання/духу/розуміння, просто беруть, і вранці одного прекрасного дня - все змінюють, вмить відновлюючи історичну справедливість. Півроку певного дискомфорту - і порядок. На жаль, серед моїх реальних знайомих я знаю лиш одну таку людину, що просто взяла і все виправила, усвідомивши те, хто вона, і ким були його батьки. Так, Vitaliy Kalinichenko? Уважуха щира, тобі, козаче. Тобі, і тому, хто також так зробив.

Другі потроху вживлюють забуте рідне в своє життя, починаючи спілкуватись українською чи то у соц. мережах, чи на вулиці з незнайомими. Треті намагаються вживити розуміння цієї необхідності своїм дітям, забивши на себе. "Четверті" просто розуміють що треба було б, але просто чекають, доки можна буде попливти за "першими", "другими" й "третіми" по течії. Всі вони не є адептами "політичної нації", а виключно "за" українізацію України, не дивлячись на власну російськомовність.

Особисто я маю сумніви, що геть усім, окрім "перших", вдасться відновити українство, та ще й без підтримки держави. Я бачу, як після Революції Гідності на очах тане у людей патріотичний вогник, і вони повертаються в звичне русло. Але я зараз не про результати завів розмову, а про саме розуміння природи речей, в принципі.

Тож, до справи. Тепер найголовніше. Друзі, просто дайте самі собі відповідь на кілька питань.

Чи знаєте Ви, що Ваша байдужість до української мови, Ваше небажання долучатись до розбудови українського суспільства, а особливо Ваша агресивна відстороненість - знищить українську мову приблизно десь до 2060-го року? Знаєте? Хочете Ви того, чи ні, формулу, алгоритм існування нації не змінити. Ми всі залежні одне від одного. Відгородитись і абстрагуватись в межах одної країни - не вдасться. Це науково обгрунтовані дослідження фаховими спеціалістами, що спираються на світовий досвід вивчення цих питань взагалі, і на перебіг русифікації в Україні зокрема. Просто погугліть самі і почитайте. Неможливо повиснути в часі і просторі. Неможливо застигнути на місці. Неможливо не впливати на оточуючий тебе світ, і не піддаватися його впливу, перебуваючи безпосередньо в ньому. Неможливо не помічати ці зміни.

Нація, як і людина - або розвивається, або деградує. Третього не дано. Якщо ти підтягуєшся на турніку 20 разів, і робиш це щодня - ти будеш з часом підтягуватись і 30 і 50. Якщо ж ти це закинув - ти не будеш підтягуватись тих самих 20 разів навіть через рік. А через 10 - не підтягнешся жодного.

Як приклад, в Україні є регіон, що було зросійщено значно раніше всіх, ще в минулому столітті. Це Донбас. Що відбувається після повної зміни мовно-культурного простору території і зростання в нових умовах нового покоління - всі вже побачили.

Тисячу років наша земля не мала власної державности... Уявляєте? ТИСЯЧУ років! Це приблизно 40 поколінь! І ми вижили! Завдяки чому? Нам же так "підфартило" з невгамовними сусідами... Так "підфартило" з географічним розташуванням… Ми є форпостом цивілізованого світу перед азіатським. Всі конфлікти таких різних світів - проходять крізь нас. Захищаючи себе, часто з останніх сил, часто вже й без сил - ми автоматично захищали завжди і весь старий світ, до якого у вічно спраглих на чуже майно азіатів, часто просто не доходили руки, все розчинялось в нас. Чи розумієте Ви, який саме чинник врятував нас від зникнення, асиміляції, розчинення в просторі за ці тисячу років? Чи розумієте Ви - що лишилось нам від наших пращурів, в той час, коли здавалось, що не лишилось нічого? Чи розумієте Ви, що в момент, коли нас вкотре обдирали до нитки, лишаючи на спаленій землі голими і босими, з мертвими дітьми, єдине, що лишалось після цього тотального спустошення - лише вона, рідна мова...? Лише мова, а слідом і пісня, культура, та звичаї народу - знову і знову лишали нас фактичними господарями на цій землі, не дивлячись на голу обідрану дупу. І щоразу, встаючи з попелу - ми знову лишались Українцями і не ставали ні турками, ні ляхами, ні москалями. Бо мова - це зброя, що дав людині Бог. Доки ти її не складаєш - твій рід живий! І ніякі танки, гради, чи гармати…, жодна зброя, яку придумала людина, її не можуть перемогти. Хіба…, якщо від цієї зброї відмовляєшся сам. Критично важливо це усвідомити заради майбутнього наших дітей.

Чи розумієте Ви, що з історичної, наукової точки зору, поняття "російськомовний українець" не існує? Як не існує поняття італомовний іспанець, чи франкомовний німець. Просто існує категорія людей, що в процесі колонізації варварами прийняли колонізаторські правила. Тобто відмовились від рідної мови на користь окупанта. І відмовились передати своїм нащадкам те останнє, що крізь тисячоліття, смерті і спустошення - несли нам наші батьки? Чи розумієте Ви, що "українець" - автоматично означає те, що чи Ви, чи Ваш тато, чи може аж Ваш прадід ( не важливо хто) - безумовно колись говорив українською? І те, що Ви зараз говорите російською - це виключно наслідок колонізації, а не історичний феномен.

Якщо розумієте - то ніколи б не піднімали цю хвилю… Прикро, що багато впливових людей України живуть сьогоднішнім днем лише. І не бачуть в якому саме місці пробитий човен з їх власними дітьми...

БЛОГИ ПУБЛІКУЮТЬСЯ В АВТОРСЬКІЙ СТИЛІСТИЦІ

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги