УкрРус

Путін - улюбленець єврорадикалів

  • Путін - улюбленець єврорадикалів
    EPA

Путін здійснив неможливе - зумів об'єднати крайньо-правих націоналістів і антиглобалістичну екстремістську лівицю. Пліч-о-пліч голосували у Європарламенті проти асоціації України з ЄС 127 євродепутатів. Серед них були представники різних політичних угруповань, але всіх їх об'єднувало захоплення Кремлем. Путін немов диригував синхронною роботою євродепутатів. Хоча їхнього шефа останнім часом майже не запрошують до європейських салонів, але його представники своєю роботою компенсують цю відсутність.

Подібне вже в історії було. Свого часу так само підтримувався окремими лівими і практично всіма комуністичними політичними групами на Заході і Сталін, і СPСР. Новиною є те, що зараз у відкритих союзниках Путіна, окрім лівих, є крайні праві: Йоббік в Угорщині, Національний Фронт у Франції, партія Свободи Голландії. Якщо свого часу СPСР пропонував світові кирзовий соціалізм, то зараз РФ пропонує кирзовий консерватизм. І, на жаль, багатьом європейським правим така "кирза" припала до смаку.

Путін використовує стару, періоду холодної війни, симпатію крайніх лівих до Москви, а також їх інстинктивний антиамериканізм. Крайні ліві зараз активно нарощують свою популярність в країнах ЄС саме через антиглобалістські і антикапіталістичні гасла. Але при цьому починають втрачати логіку і заперечувати західні вартості: права людини і права спільнот.

Якщо ідеї Путіна підтримують крайні ліві, то логічним є питання: чому їх підтримують їхні ідеологічні противники із крайніх правих політичних сил. Наріжним каменем об'єднання крайніх точок стала Україна. Більше того, деякі представники крайніх правих у Європарламенті навіть намагалися видавати себе рятівниками національної ідентичності українців. Вони твердять, що захищали Україну від заміни російської тиранії тиранією ЄС. Інші ж просто захоплені путінськими консервативними гаслами про суспільні і родинні вартості.

Коли президент РФ проголошує, що Європа відкинула традиційні цінності, то він апелює, власне, до крайнього крила європейських правих та їхньої риторики про європейську християнську цивілізацію. Представники лівих, окрім традиційних мантр про важливість російської економіки для європейського союзу, намагаються виправдовувати дії Путіна надто радикальною підтримкою Заходом України. Європейські лівоцентристи, зокрема німецькі та італійські, постійно гальмують загострення курсу ЄС стосовно Росії.

Єн Бонд, експерт Center for European Reform y Лондоні, стверджує, що доки Путін обмежує свої амбіції Україною, то залишатиметься безкарним з боку Заходу. Бонд переконаний, що справжнім випробування для ЄС і НАТО буде агресія Путіна проти Балтійських країн.

Європейска Комісія, у свою чергу, не хоче ставати ініціатором змін в умові про асоціацію Україна-ЄС, але й не виключає ймовірності змін. Але зміни можуть бути внесені в угоду за ініціативою української сторони. Тут ЄК дає зрозуміти, що саме Київ має прийняти рішення: поглиблювати й інтенсифікувати співпрацю із Євросоюзом і йти на ескалацію конфлікту з РФ чи заморозити євроінтеграційні наміри, піддаючись тискові Москви.

Нещодавно прес-служба Єврокомісії підтвердила, що шеф комісії Жозе Мануель Барозу отримав листа від Путіна стосовно пригальмування впроваджування умови про асоціацію між Україною і ЄС. Про існування такого листа перед тим повідомляло Financial Times. Видання інформувало, що у листі Путін вимагав перегляду торгівельної частини вже ратифікованої угоди про асоціацію і погрожував відповідними кроками з боку РФ у разі відмови це зробити. Якщо Київ почне впроваджувати будь-яку частину угоди, реакція буде миттєвою і негативною для української економіки - погрожує у листі Путін.

Прес-служба голови Єврокомісії зробила заяву, що ЄК не має наміру ініціативно вносити будь-які зміни в угоду про асоціацію, але Україна, зі свого боку, має суверенне право вносити зміни в угоду, проте усі вони мають бути погоджені між обома сторонами.

Україна зробила свій вибір і 12 вересня відбулося історичне засідання за участю вже третьої сторони - Росії. Було відкладено запровадження угоди про вільну торгівлю між Україною та ЄС до кінця 2015 року. Перерву на понад рік часу було взято для того, щоб розвіяти страхи Кремля, який вважає, що умова завдасть збитків російській економіці. Тобто лист Путіна до ЄК і тривалі телефонічні перемовини з Порошенком дали результат. І це відбулося на тлі війни на Донбасі і окупації Криму.

У своєму листі до Баррозу Путін аргументує: 15 місяців затримки у впровадженні угоди про вільну торгівлю мають бути використані, щоб утворити переговорні групи, які повинні впровадити до цією угоди комплексні зміни. Путін вважає необхідними "системні зміни" в угоді про асоціацію, він переконаний, що ці зміни мають передбачити усі ризики для "російсько-українських економічних зв'язків". Далі у своєму листі Путін погрожує, що будь-які наміри приведення українського законодавства у відповідність до норм і вимог ЄС буде сприйнято Росією як порушення норм п'ятнадцятимісячної перерви, і негайно будуть застосовані заходи у відповідь.

Представники ЄС послідовно наполягали, що умова, синхронно ратифікована в Раді і Європарламенті, не може зазнавати жодних змін. Мова може йти лише про її еластичне впровадження. Але останні події схиляють до думки, що у випадку ініціативи із Києва, нове європейське керівництво з легкістю може піти на перегляд тексту самої угоди.

Це може відбуватися синхронно із тиском прокремлівських євродепутатів на Брюссель із атакою Москви на українську економіку напередодні зими. Бо попри передвиборчі запевнення уряду України, зима буде тяжкою. Власне, через це Порошенко ініціював проведення виборів напередодні опалювального сезону.

Тому дивуватися тому, що саме від Києва надійде ініціатива про перегляд самого тексту ратифікованої угоди, не доведеться. Порошенко зробив усе, щоби затягнути ратифікацію угоди у Верховній Раді напередодні виборів, тож можна не сумніватися, що після перемоги на них президентська більшість у парламенті буде рятувати Україну шляхом внесення невеликих, але таких необхідних поправок до тексту угоди. Можливо, поодинокі голоси й переконуватимуть, що ці поправки необхідні лише Путіну і що Україна через них знову віддалятиметься від перспективи членства у європейських структурах, але вони не будуть почутими.

Долучення до європейских структур повинно стати надважливим завданням для українського суспільства. І це завдання має бути виконано попри будь-який тиск ззовні чи саботаж всередині. Країна має продемонструвати рішучість і невідступність у захисті свого європейського майбутнього.

Наши блоги