Путіну не уникнути Гааги

Тепер це вже і їх справа.

Їх – це європейців і всього світу. Ще позавчора вони комфортно ховалися за свої національні інтереси, підраховували, скільки грошей можуть втратити на санкціях з Російською Федерацією, і дуже неохоче піддавалися тискові США, які вимагали у Брюсселя рішучості у протистоянні з російським терором. Демократичні принципи та вболівання за мир якось надто ліниво брали гору над реальними мільярдними зисками від співпраці з РФ. Тому нам раз по раз говорили про необхідність мирних переговорів з терористами. Брюссель вперто не хотів чути, що лідерами так званих ДНР і ЛНР є кадрові офіцери ФСБ, а російська спецслужба ще не стала суб’єктом міжнародного права, аби проводити з нею переговори.

З ким було говорити, якщо за всім стояв Кремль, постачаючи зброю своїм "ряженим" диверсантам і терористам: спершу це були списані танки і гранатомети, пізніше - ПЗРК і системи "Град", а зараз надходить суперсучасна зброя. Правда, терористи намагаються показати, що всю техніку вони відбивають в української армії та швидко опановують її. ИТАР-ТАСС навіть заявило, що бойовики викрали бойовий винищувач, за півтора дні навчилися літати і тепер використовують літак без жодної навігації.

Нині озвучувати ці байки буде складніше. Вчора гіркіни й беси, а скоріше за все експортовані Кремлем в Україну "зелені чоловічки" і традиційне військове "роздолбайство", перетворили Путіна з президента-самодура на інтронізованого Усаму Бен Ладена.

Тепер за все це Путіну доведеться відповідати.

І йому не вдасться відбрехатися.

Що ми маємо по факту: спершу кремлівська пропаганда відрапортувала про те, що Гіркін і компанія збили український військовий транспортний літак, котрий мав доставити допомогу оточеним українським військовим. Але в один момент всі повідомлення про доблесть і честь російського тероризму зникли, натомість з’явилися безглузді фейки про українські винищувачі, котрих нібито очевидці бачили на висоті 10 тис. метрів і парашутистів, що спустилися мало не з космосу, а також про намір наших Збройних сил збити особистий борт Путіна, "оскільки він візуально подібний на 777".

Світ дивиться на цю трагедію зовсім іншими очима. Американці, проаналізувавши дані супутників, зробили припущення про російський слід у цьому терористичному акті. Очільники багатьох інших країн світу звинуватили РФ у причетності до цього теракту, в постачанні зброї бойовикам, а також у прагненні каламутити воду в Україні. Ця ситуація дуже нагадує 1983 рік, коли радянський винищував збив південно-корейський Боїнг. СРСР уже рік як ввів свій контингент в Афганістан, що ускладнило радянсько-американські взаємини, тоді як більшість країн світу не висловлювали публічного невдоволення радянською агресією. І ось через рік "совєти" збивають мирний авіалайнер і при цьому намагаються видати його за літак-шпигун, у радянських ЗМІ постійно розповідають про відсутність трупів в районі падіння літака, а також про побутове сміття посеред уламків. Вседозволеність Кремля, його непередбачуваний військовий маразм сколихнули світ, і більшість країн планети відкрито стали на підтримку позиції США, що дозволило Сполученим Штатам перейти до останньої фази холодної війни – розвалу економіки СРСР. Вже через два роки, у 1985-му, криза радянської господарської системи стала очевидною навіть для громадян цієї країни, а ще через 2-3 три роки був запущений механізм розпаду Союзу.

Нині ситуація повторюється: війна в Україні, яка нібито не особливо стосувалася світу; збитий міжнародний лайнер, на якому летіли громадяни багатьох країн світу і Путін, неадекватні витівки якого лякають вже не тільки найближчих сусідів. Якщо проводити аналогії з 1983-м роком, то можна говорити про точку неповернення, яку пройшов ВВП. Але на відміну від радянських вождів, нинішній російський президент швидше за все завершить свою кар’єру в трибуналі для військових злочинців Гааги. За 21 рік світова політика стала дещо іншою, і сьогодні одних - підпільних - терористів знищують, інших – легальних – тримають у клітках міжнародного суду.

Реалізація цього сценарію запустить процес розпаду "Великої Росії". Спершу відколються нафтові, газові, діамантові та інші "копальні Царя Соломона", згодом – поневолені регіони, на кшталт Чечні, а потім – й усі інші. І тоді вже не стоятиме питання про Крим, тоді на референдумі ми вирішуватимемо, чи приєднувати нам Кубань та інші регіони… аж до Дону.

Наразі світ починає розуміти, що Путін, його політика, його діяльність несуть загрозу усій планеті, і з цим злом треба боротися. Питання лише в тому, який інструментарій боротьби буде обрано: чи це буде тривала гра на ослаблення Росії чи світ нарешті вдасться до відкритої підтримки України. І ще важливо: як поводитиметься РФ - як загнаний в куток ведмідь чи здоровий глузд ще не зовсім витіснено ботоксом?..