УкрРус

Йшов третій рік сирітства…

  • Йшов третій рік сирітства…

5 серпня 2011 було заарештовано Юлію Тимошенко. Саме з цього дня й ведеться відлік того семилітнього терміну, який "впаяв" їй згодом Печерський суд. Якщо всі новини про те, що ЮВТ звільнеться вже ось-ось (під тиском євродемократії буде відконвойована на лікування за кордон та й там і залишена), виявляться "фейковими", якщо її не амністує у 2015-му новий президент (а, може, й не новий), то вийде на волю Юлія Володимирівна акурат 5 серпня 2018-го.

Тоді їй виповниться 58 років. Це буде інша людина, якій доведеться адаптуватися в інших реаліях. Власне, вона ВЖЕ не така, як раніше. Два роки за гратами (хай і у light-тюремних умовах), поступовий перехід через гнів, роздратування, розчарування, біль, втому, самотність (можливо, й страх – хтозна) виліпили цілком нову Тимошенко. Але річ у тім, що світ весь цей час також не стояв на місці – він еволюціонував (чи деградував – дивлячись, як на це подивитись), він змінювався, варіював, всотував свіжі барви, перебував у постійному русі.

Тож проблема (і найперший наслідок арешту Тимошенко!) в тому, що коли відбудеться зустріч "нової" Юлії і "нового" політичного "бульйону", їм доведеться наново налагоджувати комунікацію. І невідомо, хто кого з`їсть першим. Цілком ймовірно, що світ, який вилупиться з яйця за час "відсидки" Тимошенко, виявиться таким зубастим, то покірно лягати до ніг номінальному лідеру опозиції він не захоче. Тим паче, що й інших претендентів на опозиційну корону не бракуватиме також.

Та якщо народження нової Тимошенко є більше внутрішнім, психологічним наслідком її ув`язнення (до того ж, наслідком, яким перебуває на стадії становлення і є орієнтованим на майбутнє), то на "зовнішніх" колах вже відбулися певні процеси, про які можна говорити як про звершений факт. Ці процеси, викинуті "нагора" опозиційним середовищем, зводяться, зокрема, до наступного:

1.Зі зникненням з політичної арени Тимошенко стосунки в позиційному середовищі стали ще більш цинічними, а точніше – ще більш "монетарними". Мова передусім про рідну Юлії Володимирівні "Батьківщину". І хоч колишній соратник ЮВТ Дмитро Видрін, оперуючи комп`ютерними термінами, говорить, що там, де у звичайних людей вмонтовано "софт", у Юлії Володимирівни – "залізо", і навпаки, при всій своїй "залізності" Тимошенко не була позбавлена своєрідного романтизму.

Власне, тут краще було б сказати – "романтичного прагматизму", який проявлявся передусім у ставленні до "старої гвардії". Ми майже не сумніваємось, що, будь Тимошенко на свободі, у партійний список "Батьківщини" потрапили б всі ті імена, котрі – якраз через її відсутність – опинилися поза грою. Але головний списковий розпорядник Олександр Турчинов (разом з фінансовими партнерами з "Фронту змін", які забезпечували матеріальний супровід кампанії-2012) раз і назавжди покінчив з усіма "телячими" ніжностями та моральними зобов`язаннями. Цей штрих у поведінці соратників Тимошенко безпосередньо пов`язаний з наступним наслідком.

2. Оточення Юлії Володимирівни зважилось якщо не на велику фронду, то на ряд дрібних, але зухвалих непослухів. Без поводиря паства ЮВТ мало-помалу стала забувати про те, що належить до партії "лідерського типу", де править бал залізна, ба навіть стальна дисципліна. Щоправда, колишні "тимошенківці" перемішались в одному казані з приведеними Яценюком "фронтовиками", і там, де був колись стовідсотковий ordnung, почався "разброд и шатание".

Ряд "ц.у.", переданих з-за грат ув`язненою номер один, був успішно проігнорований. Мова про початковий намір опозиціонерів не брати депутатські мандати (підігрітий ЮВТ), мова про заклик Тимошенко припинити ялові бродіння по вулицях в рамках акції "Вставай, Україно!", мова про її ж прохання пожертвувати цьогорічним літнім відпочинком в ім`я звершення державних справ. Юлії Володимирівні не сказали прямим текстом: "відчепись, причепо", її нібито недочули, недозрозуміли, переінтерпретували по-своєму, погодились з вимогами, але забули їх втілити у життя і т.д. Все це разом узяте свідчить про таке:

3. У теперішніх розкладах Тимошенко відведена роль символа боротьби, об`єкта (а не суб`єкта!) культу з усіма наслідками подібної сакралізації. Ікони мовчать, і знамена мовчать, мовчать ліки святих і священні реліквії. Опозиції вигідна мовчазна Тимошенко – так легше вести плебс у світле майбутнє, без обурених меседжів і гнівних окликів з харківської лікарні, які так ріжуть глаз і вухо. Соратники настільки увіровали в те, що розіп`ята Тимошенко є запорукою просування нового культу, що геть розледачили і не стараються навіть про людське око. Доказ тому – провальна київська "гастроль" руху "Вставай, Україно!", що відбулася 18 травня.

Між тим зі звільненням Юрія Луценка у опозиції на лаві запасних святинь лишилась одна Тимошенко. Вона ж – предмет для акцентування на негараздах, вона ж – тематика мітингів та маніфестацій, вона ж – відправна точка боротьби. Поза ув`язненням Тимошенко ідей у опозиції лишається небагато (мовне питання, київські вибори, вибори на "спірних" округах, пара-трійка актуальних законів, які опозиція навряд чи пролобіює, бо у найвідповідальніший момент не збере до купи своїх бійців тощо). Креативом, який підіймав би не те, що маси на повстання, а мертвих із домовин, ніхто наразі не переймається. Та й чи варто? Адже…

4. За відсутності Тимошенко її партію підім`яв під себе Арсеній Яценюк. Він рішуче вийшов з "другого акторського складу" і грає виключно у бенефісах. Це один з найсуттєвіших наслідків випадіння ЮВТ з активного політичного життя. Коли б сталося диво, і завтра ЮВТ, одягнена у модну колекцію останнього сезону, з`явилаcь на Турівській, ситуація вийшла би вельми незручна. І навіть якби Арсеній Петрович та Юлія Володимирівна обійнялись, імітуючи радісну зустріч, каміння на пазухою ризикувало б поламати їм ребра.

Яценюк і його фінансові спонсори забагато вклали у партію "Батьківщина": оплатили їй (і собі, певна річ) виборчу кампанію, провернули операцію злиття з "Фронтом змін" (щоправда, наразі не цілком вдало), продумали рокировку "керівників на місцях" (маються на увазі, що "фронтовики" ніжно, але впевнено виставлятимуть за двері комрадів-"тимошенківців"). Словом, виклались на всі сто, і, звісно ж, не для того, аби зрештою відіграти сценарій назад й позбавити спадкоємця (Яценюка) престолу, бренду і вистражданої глорії.

Ніколи б в житті неяскравий і нехаризматичний Яценюк, з зовнішністю зануди і надто гнучким політичним хребтом, не став би лідером опозиції, якби поруч лишалась Юлія Тимошенко. Богині долі, вирізаючи ножицями шмат з кар`єри ЮВТ, милостиво дотачали його Арсенію Петровичу. Цілковито несподівано для першої (котра, як кажуть, до останнього не вірила у свій арешт) і для другого (який також, мабуть, не розраховував на подібну удачу). І все б складалося для Яценюка прото чудово, якби не…

5. Зникнення з політарени Юлії Тимошенко хай не прямо, а опосередковано, додало балів іншим пошукачам опозиційної корони – Кличку та Тягнибоку. Разом із Яценюком ці двоє складають тепер конкурентне середовище, яке було б неможливим при Тимошенко. Кажуть, що на безриб`ї і рак – риба, а на безлідерстві і Яценюк – кандидат. Та що там Яценюк – навіть недорікуватий Кличко, порівняно із яким Яценюк – Сократ і Цицерон в одній особі – має найвищий президентський рейтинг, якщо, звісно, вірити соціологам.

Безумовно, на плани Кличка й Тягнибока балотуватися спочатку до Верховної Ради, а потім претендувати і на президентську синекуру, арешт Тимошенко не вплинув. Вони б все одно пішли ни вибори. Точніше, Тягнибок (як людина, котра добре уявляє, чого вона хоче) пішов би сам, а Кличка волочили б соратники, але суть не в цьому. Одна голова, увінчана косою, заклювала б на тілі опозиційного "Змія Горинича" дві інші – маленькі – голови ще в зародку. А так над тілом триєдиної істоти гордо майорять три корони – лідера "Батьківщини", лідера УДАРу та лідера "Свободи". Плюс десь з-під пахви виглядає ще й обличчя Луценка, але це вже – окремий сюжет.

Цілком ймовірно, що й на парламентських виборах "Свобода" і УДАР отримали такий високий відсоток голосів, бо "Батьківщина" була ослаблена відсутністю своєї керівниці. Все таки наш електорат голосує не за програму політичної партії і навіть не за список її достойників – український виборець запрограмований обирати, виходячи з персони лідера. І якщо фейс останнього з якоїсь суто ірраціональної причини йому подобається – партія має шанс здолати прохідний бар`єр та пройти до парламенту.

Такими, якщо коротко, бачить "Обзреватель" наслідки дворічної відсутності Юлії Володимирівни Тимошенко в українській політиці. Експерти ж, опитані нами, говорять про наступне.

Кость Бондаренко, директор Інституту української політики: "За два роки без Тимошенко опозиція втратила свою мобільність, а єдиними її гаслами є звільнення Юлії Володимирівни та експропріація Межигір’я. Більше опозиції сказати нічого: ані про те, яким чином вона будуватиме Україну, ані про те, чим вона буде кращою за чинну владу. Паралельно із цим опозиція намагається демонструвати єдність, але єдність виходить лише на папері. Підводячи підсумок, можна сказати, що без Тимошенко опозиція просто деградувала. За присутності Юлії Володимирівни опозиційні діячі були б більш динамічними.

Віктор Небоженко, керівник соціологічної служби "Український барометр". З’явились нові політичні сили, нові лідери: боксери кидають свій спорт, колишні медики йдуть відстоювати український націоналізм. Поки що все це виглядає не надто переконливо: їхній електоральний відсоток – це, швидше, переляк населення, а не результат серйозної політики. Крім того, йде перебудова "Батьківщини" – партії, опертій на авторитет лідера. Якщо лідер зникає, партія починає змінюватися. Не можна сказати, що відхід Тимошенко спричинив катастрофу, але рівновеликої їй оригінальної заміни не знайшлося. Пошук лідерів та їхніх ролей триває.

Володимир Фесенко, голова Центру прикладних політичних досліджень "Пента". Почалася боротьба за право бути лідером опозиції. Причому структура лідерства змінилася: за часів, коли Тимошенко була на свободі, вона була, безумовно, найбільш рейтинговим політиком, хоча вже й тоді "існував" Яценюк, і про певні амбіції починав заявляти Кличко… Зараз ми бачимо принципові зміни. Складні процеси йдуть і у середині "Батьківщини". Яценюк зробив ставку на об’єднання з цією партією, аби отримати статус "кронпринця", наступника Тимошенко, який виконає її роль у 2015-му. Чи вдасться це йому – побачимо через півтора роки.

Фото - НБН

Наши блоги