УкрРус

Падіння Батьківщини

  • Падіння Батьківщини
    РИА Новости

У 2002 Блок Тимошенко отримав 7.26% у той час, коли всі соціологи прогнозували значно менший результат. Цього разу соціологія не помилилася. Виборці винесли вердикт Юлії Тимошенко і її команді. І, на відміну від 2002 року, зараз проходження до ВР не створює підстав для подальшого стрімкого старту. Велика пропрезидентська коаліція з подібними проєвропейськими гаслами не лишить поля для маневру для опозиційної Батьківщини. Фракція є занадто слабкою для самотнього спротиву, а об'єднання з Ляшком чи "Оопозиційним блоком" виявиться смертельним для Тимошенко.

До речі, Ляшка свого часу за руку привів до БЮТу і, всупереч бажанню Тимошенко, дав йому високе 30 місце у загальному спискові саме Турчинов. За іронією долі, на цих виборах Батьківщина намагається наздогнати "радикала", бо наздогнати "фронтовика" Турчинова вже не вдасться.

Як відомо, у перемоги багато батьків, а поразка - завжди сирота. Хто ж насправді винен у цій поразці? Проблема комплексна. До мізерного результату зразка 2014 доклався ряд персонажів, у тому числі і сама Тимошенко, яка зробила критичну кількість помилок для того, щоб цифри на табло ЦВК були саме такими.

Після звільнення із в'язниці соратники спочатку кулуарно переконували Тимошенко у необхідності відразу летіти на лікування до німецької клініки Шаріте, без появи на Майдані і подальшої участі у дострокових президентських перегонах. Коли кулуарні прохання не було почуто, колишні прибічники перейшли до публічних закликів утриматися від участі у президентських виборах. Хтось це робив заради побудови власної кар'єри у команді Порошенка, хтось - зі справжнім бажанням допомогти.

Але переважили підлабузники, які вивищенням лідера забезпечували собі теплі місця у партійних списках. Власне, невдала участь Юлії Тимошенко у дочасних президентських виборах є причиною такого результату на дочасних парламентських перегонах. Найцікавіше, що майже всі головні агітатори участі Тимошенко у президентських виборах, окрім Дмитра Шлемка - Василь Делевляний, Ярослав Федорчук, Віктор Швець - залишилися за прохідною частиною списку.

Омолодження і оновлення команди після відходу Фронту Змін і людей Турчинова не вийшло. Маловідомі і нехаризматичні персони не посилили якість списку, а лише утруднили роботу головних фронтменів і самої Тимошенко.

Також значущим моментом стало те, що поза прохідною частиною опинилися головні спонсори виборчої кампанії Батьківщини: Олег Шевчук, Олег Данілов і Руслан Богдан. Саме вони у подальшому можуть чинити тиск на Тимошенко з тим, щоб вона погодилася увійти до коаліції, бо лише у такий спосіб у них з'явиться можливість отримати жаданий мандат. Зі свого боку, Юлія Володимирівна добре розуміє, що із такою невеликою кількістю мандатів у ВР посад, які б вдовольняли амбіції, ніхто не дасть, про це потурбуються "старі друзі" з оточення Турчинова, а вдовольнятися крихтами - не для її безкомпромісного характеру. Це скликання у ВР може стати останнім для Юлії Тимошенко і її команди.

Старі партійні кадри переконуватимуть у тому, що слід лишатися у опозиції напередодні місцевих виборів. Час покаже, чи вистачить їй сил і хисту розігрувати свою карту на полі протистояння з владою Порошенка.

Тимошенко почала втрачати вагу ще тоді, коли отримала непередбачувано тривалий термін ув'язнення. Саме тоді повноту влади над партією нарешті перебрав Турчинов. Він скористався б мандатом довіри і сформував би партійний список повністю за своїм баченням, але неочікуване бажання Тимошенко об'єднатися із Яценюком скорегувало його плани. Але, попри все, всі його ставленики таки опинилися тоді у прохідній частині списку. Потім Турчинов усунув усіх незгідних із ним або тих, у кому він бачив конкурента, а врешті решт усунувся і сам.

Вже за рік перебування у в'язниці у Тимошенко і її піарників зник креатив. Спочатку вона ще була одним із основних ньюзмейкерів, але на другий рік сидіння лишився лише убоге "турчинівське наметове містечко" і постійні виїзди обмеженої групи нардепів на суд до Харкова. І якщо спочатку це мало підтримку у суспільстві, то згодом почало викликати співчуття і роздратування.

Саме у ті часи виник перший бунт на фракційному кораблі Батьківщини. Ляшко вирішив змістити Івана Кириленка з посади голови фракції. На одному із засідань сам Кириленко виступив із пропозицією замінити себе на Ляшка. Все це відбувалося за мовчазної присутності Турчинова. Частина фракції, зорієнтована на нього, зніяковіло мовчала, не розуміючи, хто саме стоїть за виступом Кириленка. Але, попри все, загальний настрій фракції не дозволив Ляшкові стати її лідером.

Незначним позитивом для Тимошенко на цих виборах є остаточне позбавлення спадкового баласту, який попри різні обставини постійно пересувався разом із нею. Вже остаточно списана на берег команда Віктора Швеця. Саме він доклався до руйнування стабільної підтримки Тимошенко на Галичині і, спираючись на підтримку одіозних братів Дубневичів, намагався вибудувати там свою персональну структуру. Руйнування вдалося, але з будівництвом нічого не вийшло. Зараз Дубневичі із Порошенком, а Швець на 40-му, гарантовано непрохідному, місці у партійному спискові. Колишній адвокат Тимошенко програв молодшому і амбіційнішому Власенкові.

Прогнозованість невтішного результату для Тимошенко на парламентських виборах була очевидною ще після провалу на перегонах до Київради, і несподіванкою могла бути хіба для Абдулліна, який відповідав за піар.

Чи стане цей мізерний відсоток підтримки стимулом до справжньої реформації партії і перегляду власної позиції стосовно змін, які відбулися у суспільстві - покаже час.

Очевидним є одне - непоступливість і надмірна віра у власні сили й інтуїцію призвели до сповзання Тимошенко на маргінес парламентського життя. Але трибуна вищого законодавчого органу країни - непогане стартове поле для повернення до гри. Та це буде можливим лише за певних умов: неуспіху владної коаліції і перемоги самої Тимошенко у протистоянні із тою частиною команди, яка схилятиме її до входження у владу.

Після відходу фінансових мішків із команди Яценюка і Турчинова - постійного керівника усіх виборчих штабів БЮТу - на кращий результат на цих виборах Тимошенко не могла розраховувати в принципі. І тут навіть причина не у розчаруванні чи зневірі її виборців.

Тимошенко просто випала з політичного контексту. Особливо різко це відчулось під час її першої після звільнення появи на сцені Майдану. Надмірна багатослівність дисонувала із скорботним майданом, і це різануло практично всім. Це був один з переломних моментів. Дворічна ізоляція таки зробила свою справу, а серед найближчого оточення не знайшлося тих, хто б зумів запобігти такій ситуації. Сісти до в'язниці із рейтингом 40% та міжнародним іміджем політв'язня - і зменшити свій рейтинг втричі - це неймовірне падіння.

Ці вибори - дуже невдалий момент і для Тимошенко, і для її "Батьківщини". Якщо проаналізувати політичну діяльність Юлії Тимошенко - її стихія це емоційність, експресія на межі з агресією. Саме це свого часу стало рецептом її успіху: яскравість та пасіонарність на тлі українського політичного болота і неквапливого життя суспільства у затінку тоталітарної влади. Зараз тло є цілковито інакшим - експресія з агресією домінують, тому Тимошенко зливається із цим тлом і перестає бути на ньому яскравою плямою.

Чи не в цьому причина стрімкого збільшення рейтингу Петра Порошенка, який сконтрастував інертною тінню на тлі революції і війни?

Юлія Тимошенко, звичайно, вміє працювати над помилками. Проблема полягає у тому, що її амбіційність часто заважає їх помічати. Для виправлення помилок час ще є, але для допущення наступних не лишилось жодних можливостей. Для повернення колишнього рейтингу вона повинна працювати безпомилково.

Наши блоги