УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Юрій Луценко. Поставлений на паузу

Юрій Луценко. Поставлений на паузу

Йшов п’ятий місяць Юриної свободи, і "Обозреватель" – що цілком природно – поцікавився у експертів, чим зайнятий екс-політв’язень Юрій Луценко (окрім, ясна річ, лікування та пост-тюремного відпочинку).

Нагадаймо, що Віктор Янукович помилував колишнього міністра МВС на Благовіщення, тобто 7 квітня. 7 серпня минули 4 місяці з моменту звільнення, проте скільки-небудь активної діяльності Юрія Віталійовича наразі непомітно. Якщо тільки не брати до уваги "Третю республіку", але про неї трохи згодом.

Між тим здавалось, що у Луценка невичерпний запас сарказму і колючо-ріжучих слів. Адресованих, насамперед, верхівці влади. Та подейкували, що хоч Луценко й не просив помилування у президента, на певні умови він таки – негласно, "по замовчанню" – підписався. Одна з них полягала у наполегливому проханні збавити дещо оберти перманентних "наїздів" на самого Януковича та його оточення.

Юрій Віталійович у тюрмі. Точніше, на одному з судових засідань.

Хочеш-не хочеш, а мусиш дотримуватися непроартикульованих домовленостей. Тим паче, що до звільнення Юрія Луценка доклали зусиль і міжнародні інституції, тож заручником ситуації Луценко став ще й з огляду на їхній внесок. Все це з серії "так говорять поінформовані джерела". Що ж стосується неспростовних фактів, то вони полягають у тому, що Юрій Віталійович не виявляє фізичної присутності на опозиційних акціях та заходах.

Його не видно на мітингах (зокрема, на акції "Вставай, Україно!"), не чутно під Київрадою, де б’ються усі охочі; він не пікетує харківську лікарню (зате, щоправда, бере участь у Всесвітньому конгресі українців у Львові). Дехто вважає, що Юрій Віталійович надто захопився лікуванням і забагато часу проводить за кордоном. Ні, безумовно, здоров’я – це святе, проте на Батьківщині момент для ривка вже упущено.

Втім, краще за всіх про те, чого хоче Юрій Луценко, знає сам Юрій Луценко. Але це вже не колишній "польовий командир Майдану", майстер перформансу часів "України без Кучми" та автор жартів про "рудого таргана". Свій проект "Третя республіка" (назва, на жаль, така ж неоригінальна, як і "Народна самооборона", яку Луценко викохував у 2006-му) він презентував чомусь на Волині, знехтувавши столичними теренами.

Незабаром вони будуть урівнені у своїх можливостях. А потім поміняються місцями.

Що таке "Третя республіка"? Якби на це питання відповідав сам Луценко, він би зазначив, що це "широке об’єднання громадян, організація на кшталт Народного Руху, яка примусить політиків рахуватися з народним вибором". Якщо ж запитати про те саме експертів, то вони скажуть простіше: це та платформа, на якій Юрій Віталійович плавно в’їде у виборчу кампанію-2017.

Мова, звісно, про парламентські вибори, бо на президентському майданчику і так товпиться цілий гурт бажаючих поборотися за головне крісло країни, й від опозиції зокрема. Цей натовп просто розчавив би Юру, якби той піткнувся ще й туди. Тому мета Луценка – довгограюча, йому наразі можна й не поспішати, а помалу-потроху натягувати на себе близькі і далекі кола соратників – переважно уламки національно-демократичних сил, які постали зі згадуваного ним Руху або будувалися за рухівською схемою.

З когорти партійних функціонерів раннього Ющенка важливо також обрати собі спонсорів. Певні імена вже зараз пов’язують зі скарбницею "Третьої республіки". Тож якщо фінансування налагоджене, можна сміливо повертатися у велику політику. З досвідом останніх років і певними висновками, зробленими завдяки цьому досвіду. Так, принаймні, вважає "Обозреватель", а ось що з цього приводу думають опитані нами експерти.

Поцілунок з дружиною. В день звільнення - 7 квітня 2013-го.

Кость Бондаренко:

Луценко взяв паузу до вересня, тож заявлятиме про себе пізніше. Це перший момент. А другий той, що активність Луценка направлена не на 2015 рік, адже він чудово знає, що не зможе балотуватися у 2015 році, а бути статистом у чужій грі він теж не хоче. Тому він, вочевидь, повільно та неспішно займатиметься проектом, розрахованим вже на наступні парламентські вибори.

Віктор Небоженко:

Луценко вірно робить, що не поспішає з активною діяльністю. Є такі самовпевнені люди, які можуть дозволити собі заявити, що збираються балотуватися у президенти України (Небоженко має на увазі Кличка – Обоз). У Луценка немає таких могутніх спонсорів…

Що буде з "Третьою республікою"? Наразі тяжко сказати. Але я не вірю у жодних "польових командирів". Точніше якщо говорити про спільну камеру, в яку вартувало б помістити усі ці "бойові одиниці" – починаючи від Каськіва і завершуючи тими, хто іще на свободі, – тоді так…

А щодо іншого, то майбутні майдани України і майбутні революції України – це справа молодих. Ті, хто багато років поспіль займалися політикою, навряд чи можуть на щось розраховувати, з них вистачить і того, якщо про них не забудуть.

Юрій Луценко з сином

Зараз завершується старий і починається новий політичний цикл. Чи потрапить до цього циклу Луценко? Бажано було б, звісно, аби цей його віртуальний проект не лишився суто віртуальним, бо тоді він слугуватиме хіба що сюжетом для політичних анекдотів.

Вадим Карасьов:

Луценко зараз "тихий і спокійний", очевидно, тому, що мали місце певні домовленості. Це по-перше. А по-друге, він вважає, очевидно, що сьогодні в нього немає шансів на серйозну політичну гру. Крім того, якщо зараз він втрутиться в існуючі розклади, то зазнає певних іміджевих втрат – як людина, що заважає наявній ситуації, яка сформувалась за його відсутності.

Та головне це те, що він вже зараз думає про 2017 рік. Луценкові важливо показати, що він залишається у політиці, але оскільки ресурс його дій все-таки обмежений, він все перевів у таку собі напівтеоретичну площину – з тим, щоб коли він повернеться в активну політику, у нього вже буде певна концептуальна платформа, біля котрої він вже гуртував би своїх соратників.

Зараз довкола нього зібрані функціонери "Нашої України" 2006-2007 років, які лишилися поза політикою, але які, будучи ще людьми молодими, не полишають намірів повернутися у неї. А локомотивом цього повернення якраз і має стати Луценко.

Один з небагатьох виходів на публіку. Луценко хрестить доньку Юрія Стеця.

До моделі паровозу ані самому Луценку, ані тим, хто за ним стоїть, вже не звикати. Ця модель випробувана давно. І зараз йому випадає шанс серйозно і надовго облаштуватися в українському парламенті.

Дмитро Видрін:

На мій погляд, для Луценка немає місця в сьогоднішніх реаліях, тому що він з них просто вивалився. Наприклад, його міркування про "третю республіку", третю силу - це все або зі сфери далекого минулого, або з царини віддаленого майбутнього. Але це ніяк не співвідноситься з нинішніми реаліями.

Справа в тому, що актуальна стилістика української політики - це не колективний гопак, і, тим більше, не сиртакі. Це, швидше, підступне, підозріле, насторожено-вичікувальне танго. Тут танцюють два партнери, де кожен ловить момент, щоб перекинути і зламати об коліно свого візаві.

Петра Порошенка називають спонсором "Третьої республіки".

Третій партнер в танго - безглуздий, непотрібний і нефункціональний, як зараз Луценко (хіба що на дуже слизькій підлозі, коли обидва танцюючих падають і зі сцени їх виносить хтось третій у міліцейській або медичній формі).

У матеріалі використані фото http://nbnews.com.ua, http://news2000.com.ua, http://zn.ua, http://vz.ua, http://ru.telekritika.ua/dusia