УкрРус

Азаров. Виходу нема

Читати українською

Якби сьогодні було вирішено те головне завдання, задля якого збиралась Рада, це спростило б життя усім. Пішов би Азаров у відставку – опозиція отримала б тактичну перемогу, а партія влади (і у вузькому, і у широкому розумінні) показала б, що здатна чути вулицю. Напевно, це було б тією платформою, на якій навіть можна було розпочати якісь перемовини між опозицією та її опонентами.

Але платформа розвалилась. Сьогодні на ранковому засіданні Верховна Рада не змогла проголосувати за відставку прем`єр-міністра. Голосів не те, що не вистачило, їх катастрофічно бракувало від самого початку. "За" було лише 186 парламентарів. Опозиція, звісно, згуртувалась: 90 голосів від "Батьківщини", 42 – від УДАРу, ще 36 – від "Свободи" плюс 17 – від позафракційних. І рівно нуль голосів від комуністів та один-єдиний голос від "регіонала" Юрія Благодира, колишнього "зама" рівненського губернатора.

Розмови про те, що деякі "регіонали" готові підтримати відставку Азарова, виявились безпідставними. Втім, не зовсім. Ранок був багатообіцяючим: парламент дружно проголосував за те, аби викликати урядовців на чолі з прем`єром в Раду "на килим". А в кулуарах позафракційний Тарас Чорновіл розповідав "Обозревателю", що Азаров разом з Януковичем є перепоною на шляху в олігархічних кланів, які багато втрачають від згортання євроінтеграції.

"А счастье было так возможно, так близко…". Прихід очільника Кабміну не був провісником того, що Рада готова з ним попрощатися. Тож дарма нервував Микола Янович (а нервував він таки відчутно, бо навіть полишив свій специфічний варіант української мови та перейшов на "общєпонятний", що дало підставу "Свободі" відірватися всмак і поволати "Ук-ра-їн-сь-ка!").

Виступ Азарова було побудовано як ретроспекцію історії українських негараздів. Покликали його для того, аби "покарати" за євроінтерграцію, але очільник уряду волів говорити про кабальні газові контракти Юлії Тимошенко. Мовляв, вони – альфа і омега сьогоднішньої кризи. Це те, що вдалося розчути крізь шумові ефекти "свободівців".

Словом, Азарова не почули, та й Азаров не почув те, що до нього прагли донести. Прем`єр, щоправда, пообіцяв "суттєві кадрові зміни" у складі Кабміну та "висновки", винесені з сьогоднішньої кризи, але це вже не справляло враження. Мабуть, й на самого Азарова також.

А потім було вікопомне голосування. І не допомогли жодні позитивні сигнали на кшталт того, що Партія регіонів тріщить по швах і переживає кризу – перед початком засідання це, власне, спростували і Ярослав Сухий, і Володимир Олійник. Не допоміг і масовий мітинг від стінами Верховної Ради, оточеної трьома рядами спецпризначенців.

Цього разу під парламент перекочував й антимайдан – нечисельний і складений з традиційно вдягнених у спортивні костюми молодиків. "Тітушки" водили хороводи довкола нашвидкоруч поставленої сцени з супергучною звуковою установкою – такою потужною, що "батяня-комбат" у виконанні улюбленого Путіним "Любе" мало чи не глушив трансляцію засідання.

Між тим опозиція в неуспіху сьогоднішнього дня винна сама, вважає позафракційний Сергій Міщенко. В коментарях "Обозу" він відзначив дві важливі речі. По-перше, за його словами, лідери антивладних фракцій навіть не намагалися вступити у переговори з позафракційними. По-друге, розглянути відставку уряду вдруге парламент зможе лише на наступній сесії.

А наступна сесія розпочнеться у лютому 2014-го. Тож мантри опозиційних лідерів про те, що вони й надалі вимагатимуть відставки уряду – лише надимання щік. Технічно відставити Азарова зараз вже неможливо. Хіба що за два місяці. А протягом цих місяців Микола Янович має імунітет, подарований йому, власне, стараннями опозиційних фракцій.

Такою є ситуація на сьогодні. Але це те, що стосується парламентської складової. Між тим є ще одна потужна, стихійна і не завжди контрольована складова, й ім`я їй – Майдан.

"Обозреватель" дарма намагався уяснити бодай для себе (не кажучи вже про мільойн маніфестантів, які вийшли на площі Києва минулої неділі), чи є у опозиції план? Чіткий, конкретний план, а не гасла і слогани? Перша ж почута відповідь відповіддю не була. Лідер УДАРу Віталій Кличко сказав таке: "Будемо звертатись до людей. Що буде далі?.. Зараз ми – лідери трьох опозиційних сил – будемо радитись щодо того, до яких кроків іще слід вдатися, аби змусити уряд почути людей".

Радитись, безумовно, корисно, не дарма у нас – країна рад. Проте, здавалось, що план (на випадок провалу голосування за відставку Азарова) у опозиції мав би бути вже. Ба навіть не один, а кілька. Одначе подібних сценаріїв просто не існує.

Ми попросили однопартійця Кличка Валерія Карпунцова пояснити, що мав на увазі його шеф. "Будемо звертатись до людей, – слово в слово повторив сказане Кличком Карпунцов. – Будемо проводити мобілізацію, проводити страйк та вимагати відставки уряду.

"Будемо продовжувати осаду центра Києва, блокувати державні установи. Проведемо ротацію: ті люди, котрі відстояли на Майдані тиждень, поїдуть додому, а на їхнє місце приїдуть нові. І так – до 2015-го, якщо знадобиться", – каже "Обозревателю" член фракції "Батьківщина" Олег Медуниця.

Між тим зрозуміло, що підтримати у повстанців той градус настрою, який був у них в неділю, аж до 2015 року просто неможливо. Кожен протест, кожен драйв та запал мають здатність вичахати.

Сьогоднішню ситуацію не варто порівнювати з 2004-м: тоді за два тижні після встановлення перших наметів Верховна Рада прийняла рішення про третій тур президентських виборів, ще за місяць вони були проведені, а за два місяці від початку протестів на Майдані відбулася інавгурація Ющенка. Іншими словами, весь час тривали ті чи інші процеси. Нині ж "у верхах" не відбувається нічого суттєвого, "низи" ж можуть втомитися від ялового чекання перемін.

А відтак або самоправно перейти до ще більш радикальних дій, або розчаровано розійтися по домівках. Втім, остаточні висновки робити зарано. Та поки що все йде по відпрацьованому сценарію. Останньою новиною першої половини сьогоднішнього дня був похід кількатисячної колони маніфестантів на Банковудо президента Віктора Януковича, якого наразі навіть немає в країні..

... І як бонус - фоторепортаж до сьогоднішнього дня. Так нині виглядає на вулиці Садовій вхід до одного з комітетів Верховної Ради:

А ось до Ради прибувають маніфестанти:

Їх зустрічають спецпризначенці:

А ось і альтернавний Майдан. З характерною екіпіровкою на характерних молодиках й під характерну "патріотичну" музику:

Такий вигляд має подвір`я парламенту з кулуарів:

А ось так люд з Майдану передислоковується на Банкову:

На Банковій:

Майдан потроху порожніє. На заклик опозиційних лідерів маніфестанти йдуть блокувати адміністрацію президента:

Наши блоги