УкрРус

Посол України в Хорватії: усе, що ви знали про Путіна і Російську Федерацію, забудьте

  • левченко посол
    Посол Украины в Хорватии Александр Левченко
    nc4.info

Олександр Левченко, Посол України в Хорватії, за сумісництвом Надзвичайний і Повноважний Посол України в Боснії і Герцеговині, на відміну від багатьох своїх коллег-дипломатів, бере активну участь в інформаційній війні за Україну. Кілька днів тому в Мережі навіть з’явилося гасло: "Будь як наш Посол в Хорватії!" - таким чином користувачі інтернету оцінили звинувачення на його адресу російської журналістки. На прес-конференції глави МЗС Росії вона поскаржилася на Левченка, який, за її словами, "зґвалтував" місцеві ЗМІ, де щотижня "поливає брудом" Росію.

В інтерв’ю "Обозревателю" пан Посол розповів про ставлення європейців до війни в Україні і до російської пропаганди. Про реакцію на анексію Криму і перемогу Джамали. Про подібність двох гібридних війн – Хорватської війни і війни на Донбасі. Про те, чому варто навчитися у хорватів. А також про здатність дипломатії зупиняти війни.

- Російська журналістка на прес-конференції міністра іноземних справ Росії заявила, що ви фактично "зґвалтували" хорватські ЗМІ, що ви маєте колонку в газеті, де періодично "поливаєте брудом" Росію. Як ви ставитеся до такого чорного піару?

- Ми не маємо колонки в жодній газеті – кожного разу треба домовлятися з редакціями. В кожного видання своя редакційна політика. Інколи нам ідуть назустріч, інколи – ні. Крім власне газет, ми співпрацюємо із радіо та телебаченням, використовуємо всі можливі інформаційні приводи. Наприклад, перемогу Джамали на "Євробаченні", річниці депортації татар і нинішньої окупації Криму.

Уже 28 лютого 2014 року – наступного дня після захоплення російським спецназом Ради міністрів і Верховної Ради Криму у Сімферополі, я був у прямому ефірі і звернувся до хорватського політикуму і громадян. Я сказав: "Усе, що ви знали про Путіна і Російську Федерацію, забудьте. Ці захоплення – тільки перший крок. Нам всім треба зараз рішуче реагувати. Якщо ми не відреагуємо, нас очікують дуже погані події".

- Як тоді були сприйняті ваші слова?

- Ніхто ж не вірив. Думали, що це якесь непорозуміння. Ніхто не побачив, що на цей зухвалий крок Росії треба було реагувати відповідним чином.

В Боснії і Герцеговині ми теж виступаємо, спростовуємо деякі речі. Наприклад, президент Республіки Сербської тоді заявив: "Ми, як Крим, теж приєднуємось до Сербії!" Я як Посол вів з ним дуже гостру дискусію – вже на сторінках боснійської преси. Думаю, це також мало вплив.

В 2014-му нам ніхто ж не вірив. Думали, що це якесь непорозуміння

- Яким чином за два роки, що минули, змінилося ставлення до ситуації російської агресії у громадян Хорватії?

- Ставлення до анексії Криму негативне, але російська пропаганда не спить. Вони намагаються протидіяти, подати свої ідеї, наголошувати на готовності капіталовкладень, розвитку бізнесу. Натякають, що варто знімати санкції… Але ми наголошуємо на тому, що санкції – це те найменше, що Захід може зробити для України, а зрештою і для себе. Я впевнений, що санкції – це той фактор, який стримав подальшу російську агресію.

- В Хорватії транслюється російське телебачення, зокрема, RT?

- Так, ці телеканали є в готелях.

- Звідки громадяни країни дізнаються про те, що відбувається в Україні?

- Хорватські ЗМІ також інформують про це, тут присутні західні ЗМІ. Не можу сказати, що ця тема невідома. Але мушу сказати, що події в Сирії, потік біженців в Європу відтіснив тему Донбасу і Криму на задній план. Вони згадуються у медіа все менше і менше.

І наше завдання полягає в тому, щоб повертати цю тему на шпальти газет, на екрани телевізорів. Ми використовуємо і нестандартні речі. Наприклад, Ірина Геращенко привезла до нас фотовиставку "Донбас: війна і мир". Ця виставка була і в Брюсселі, і в Великобританії, а тепер – і в Загребі. Її відкрили наші бійці, які тут відпочивали.

У містечку Ліпік за ініціативи Посольства встановлено пам’ятник Івану Франку. В Європі всього два пам’ятники Франку – у Відні і у нас. Минулого року ми встановили пам’ятник Шевченку у Загребі. Це теж тема України. Кожна українська делегація, яка приїжджає в Хорватію, покладає квіти до цього пам’ятника і віддає шану Кобзареві.

Звісно, Джамала – молодець!

- Чи привернула увагу до України перемога Джамали на "Євробаченні", чи актуалізувала тему повернення Криму?

- Звісно, Джамала – молодець! Ця підтримка Європи – важливий інформаційний хід. Остання анексія в Європі була в 1938 році, анексія Австрії. Гітлера в Австрії зустрічали з квітами, на тлі загальної ейфорії, і чим це закінчилося? Дуже сумно.

В травні згадували 70 річницю депортації кримських татар. 47% народу померло протягом чотирьох років на чужих територіях – хіба до цього можна ставитися байдуже? Перемога Джамали була дуже важливою для привертання уваги до цієї теми.

Треба і надалі використовувати інформаційні приводи і працювати з цим системно.

- Яким чином для України може стати корисним хорватський досвід?

- Хорватія пережила свою війну 1991-95 років. Тому наша інформаційна робота спрямована ще й на те, щоб використати досвід повернення територій, які чотири роки були під окупацією. Хорватський політикум нас добре інформує – колишні міністри закордонних справ, прем’єри, віце-прем’єри, які посідали посади у воєнний час, розповідають, з якими проблемами вони стикалися.

Сценарії розвитку подій у нас досить схожі – гібридна війна вже застосовувалась в Хорватії. Хорватський досвід треба вивчати.

Сценарії розвитку подій у нас досить схожі – гібридна війна вже застосовувалась в Хорватії

- Як ви ставитеся до проведення виборів на тимчасово окупованій території Донбасу, як тут може допомогти досвід Хорватії?

- Позиція України зрозуміла: поки там перебувають російські війська і російські добровольці, які можуть бути вибори? Це будуть такі ж вибори як в Севастополі, де проголосувало 102%. Смішно і сумно від таких "вільних" виборів. Очевидно, що і в цьому випадку результат буде намальований.

Поки з Донбасу не вийдуть війська, ніяких виборів там проводити не можна. А ось на території України, де проживає 1 мільйон 700 тисяч вимушених переселенців, - можна, нехай ці люди проголосують.

- Ви пропонуєте залучити до виборів на Донбасі вимушених переселенців, які проживають на підконтрольній Україні території?

- Обов'язково! Треба дати їм можливість проголосувати. Наприклад, у Вінниці зараз знаходиться Донецький університет, з викладачами, студентами. Нехай голосують за Донецьку міськраду, за Донецького мера, за кандидатів Донецької облради. Нехай створюють виборчі комісії, дільниці. І так - по всій Україні. Треба заохочувати, щоб усі виборці, проголосували саме на цих виборах, адже вони голосують за українські партії, за українським законодавством. І головне - результати виборів закріплюються печатками міжнародних спостерігачів.

Так само було в Хорватії. Вуковар був окупований, але мер Вуковара був в Загребі - він був обраний вуковарцями, які втекли, яких вигнали з рідного міста. І коли прийшов час звільнення окупованих територій, виявилося, що місцева влада давно сформована, готова прибути з Загреба й негайно розпочати роботу.

Ми проводили низку заходів, до нас з України приїжджали відомі політики, які вивчали хорватський досвід. Це надзвичайно важливо – знати, як це має функціонувати у перші місяці, у перші роки повернення території під державно-правовий суверенітет.

Треба дати можливість вимушеним переселенцям проголосувати

- Чим ще може бути корисний хорватський досвід?

- В Хорватії велика кількість демобілізованих військовослужбовців, в країні працює система соціального захисту. Минулого року і цього року було організовано відпочинок в Хорватії дітей бійців АТО та вимушених переселенців з Донбасу, а також самих бійців АТО. 600 дітей відпочило минулого року. Близько 150 дітей та 100 бійців мали короткий відпочинок на морському узбережжі наприкінці травня цього року. Ми продовжуємо цю акцію – до нас скоро приїде близько 150 дітей, восени – ще близько 250.

Ще один напрямок роботи – психологічна допомога бійцям АТО. До нас прибувають українські військові психологи і психіатри. Дуже важливо, щоб вони вивчали досвід боротьби із цими захворюваннями, тому що досвід Хорватії демонструє: кількість жертв, яких ми втрачаємо на фронті, співставна з кількістю людей, яких ми губимо у мирний час від соціальних негараздів. За 20 років мирного життя ці цифри можуть зрівнятися. Тому можете уявити собі, яка це проблема для молодих людей і їхніх сімей. Отже, треба працювати системно – в сім’ї, на робочому місці, із залученням держаних органів.

Хорватський досвід також свідчить: не треба виплачувати окремі види пенсій чи соціальних виплат, треба давати цим людям хорошу роботу. Хороша робота – це перша гарантія того, що людина знайде себе в житті.

Є й інший досвід, наприклад, досвід медичної служби. В Хорватії 98% бійців після поранень поверталися на фронт. Це найвищий показник у світі. І це піднімає бойовий дух армії. Коли боєць знає: якщо він буде поранений, та майже напевно він повернеться не лише до життя, але й у стрій, до своїх побратимів.

Всі мають сказати – Крим має бути повернений Україні!

- Дякую за відповіді. І заключне запитання. Ви вважаєте, що сьогодні українська дипломатія здатна впливати на процес повернення Криму і деокупації Донбасу?

- Це питання повинно звучати на щоденних зустрічах у всіх посольствах. Ми маємо подякувати усім країнам, які заявили: ми не визнаємо анексії Криму. Але це загалом пасивна позиція. Ми зараз переходимо до другого кроку, а він важливіший: всі мають сказати – Крим має бути повернений Україні. Ми повинні працювати над тим, щоб офіційні чинники в Європі заявили про це.

Ми говоримо про вербальну, політичну підтримку України, яка не вимагає якихось коштів. Але якщо кожна країна в Європі скаже Росії публічно, що Крим має бути повернений Україні, повірте, це вже 70% перемоги у справі.

Наши блоги