УкрРус

Євроінтеграція по-парламентськи. Чим незадоволена опозиція?

  • Євроінтеграція по-парламентськи. Чим незадоволена опозиція?
    tsn.ua

"Задоволений", – коротко кидає "Обозу" Андрій Парубій, відповідаючи на питання, що він відчуває після четвергового голосування за євроінтеграційні закони. Вся розмова з ним триває 55 секунд, Парубій бідкається на те, що журналісти ніяк не дають йому дійти до зали засідань і зникає за дверима.

Щоправда, подумавши мить-другу, депутат від "Батьківщини" додає, що призначенням дати довиборів він таки незадоволений. І все ж добре, каже Парубій, що вибори відбудуться 15 грудня. А не 22-го, як пропонували "регіонали". "Підрахунок голосів відбуватиметься не під новорічні свята", – підводить він підсумок.

Часткову задоволеність опозиції Парубія спишемо на той поспіх, з яким він квапився прийняти участь у роботі Верховної Ради. Решта його колег не так поспішала і докладно розповіла нашому виданню, що отруює їй радість від голосування за євроінтеграційний пакет.

Чому опозиція не довіряє президенту? Тому що вважає його наміри нещирими, а дії - половинчастими

"Ситуація з євроінтеграцією, як на мене, не є однозначною. Мені все ще здається, що президент веде свою гру, і що за всім цим стоять інші намагання влади, аніж просто підписання Угоди. Допускаю, що приєднання відбудеться формально, а насправді влада нічого не робитиме, щоб реалізувати ті норми, які можна реалізувати, й буде робити все можливе, щоб укласти угоду з Митним союзом. Тобто публічно буде продовжуватися євроінтеграція, а насправді ніякі процеси не йтимуть", – ділиться з "Обозом" сумнівами Олександр Бригинець.

В міркуваннях пана Олександра є один ґандж: євроінтеграція – процес незворотній. Це не той випадок, коли можна "прикидатися" євроінтегрованим. Тим паче, що перевірити щирість намірів України є кому. Ось як про це говорить Ксенія Ляпіна: "Європа моніторить ситуацію в Україні щоденно, це не як переговори з МВФ, де "пульс нечастий", в даному разі Європа поставилась до всього досить серйозно. Знаючи всі вади нашої еліти, вони аналізують, співставляють, експертують. Всі наші дискусії – під контролем. Й вони дуже ретельно зважують по кожному окремому пункту, виконане домашнє завдання чи ні".

Чого ж тоді бояться або чим занепокоєні опозиціонери? Виявляється, їх бентежить підґрунтя той рішучості, з якою Віктор Янукович виступив за євроінтеграцію: "Звісно, влада не є аж таким затятим євроінтегратором, це все ситуативно. Це все персональні амбіції Януковича, підігріті нелюбов’ю Кремля. Це його розуміння того, що Кремль прагне виключно протекторату, тож не так країна потребує незалежності, як сам Янукович потребує суверенітету від Москви. Його турбує те, що він сам втрачає владу. Ну і плюс бізнес-інтереси. Російський вплив здатен нанести неабияку шкоду українським олігархам. Ось ці три фактори, які я не назвала б державницькими, зараз все таки працюють на державний інтерес. Отак обставини спонукали людей здійснити фундаментальний крок, крок – другий за значенням після проголошення Незалежності. І тоді також це було ситуативно", – говорить Ляпіна в інтерв’ю "Обозревателю".

Про російський вплив – а точніше, антивплив – говорить і представниця УДАРу Ірина Геращенко. Геращенко – заступниця голови комітету з євроінтеграції. Вона говорить, що скептично налаштованих відносно України діячів в Європі меншає, але заслуга цього належить не нам, а… Москві. "Мені здається, що ситуація помалу змінюється. І знову таки: не тому, що ми виконуємо "домашні завдання", а тому, що третя сторона – Москва – своїми торгівельними, економічними війнами намагається вплинути на нас. Своїми діями Кремль досягає протилежного: вже й українські олігархи говорять про інший вектор, а Європа акцентує на неприпустимості подібних економічних взаємин, а також на ризиках, які створює Росія для всієї європейської спільноти".

Чим іще занепокоєні антивладні фракції? Тим, що прийняті не всі закони, а ті, котрі прийняті, мають вади

Хай там як (під впливом Москви, котра "дістала" всіх – і українських олігархів, і європейських чиновників, чи без цього впливу), а Україна – з президентом і його затятими опонентами – таки рухається у потрібному напрямку. Що ж іще "не слава богу" з точки зору опозиції? Дамо слово позафракційному Олесю Донію, який сказав "Обозу" таке:

"Є стратегічні плюси, є тактичні мінуси. Стратегічний плюс в тому, що Україна як держава підтримує курс на євроінтеграцію, і тут навіть намітилося певне замирення між владою та опозицією, тому законопроекти приймаються спільним голосуванням. Є ще деякі речі, вкрай позитивні: зміни до Кримінально-виконавчого кодексу, які лібералізують умови утримання ув’язнених. Це, безперечно, гуманізація правоохоронної системи і наближення України до стандартів Європи. Шкода, що це довелось робити під тиском Європи, а сама Україна за 22 роки незалежності до цього не додумалась.

Тактичні мінуси: як і під час прийняття постанов щодо Євро-2012, влада намагається вводити у євроінтеграційні пакети вводити такі правки, які відображають її суто меркантильні інтереси. Наприклад, в пакет судових змін протягли положення, яке скасовує виплати для громадян, котрі вони мали б отримувати внаслідок судових рішень. Депутати, на жаль, не мають можливості впливати на ситуацію – рішення приймаються достатньо кулуарно".

На те, що опозиціонери не змогли наполягти на своїх правках, у вікопомний четвер скаржився ще "ударівець" Валерій Карпунцов. Він порівняв колег з мишками, які попри все "продовжували їсти кактус". Дарма, що кактус – колючий, а закон про виконання судових рішень – нікудишній. Вибору у "мишок", за словами Карпунцова, не було. Його колега Віктор Чумак в коментарях "Обозревателю" сказав так: "Головне, ми прийняли те, що було потрібно. Питання в іншому, наскільки зміст прийнятого може нас задовольняти? Особливо по закону, що стосується незалежності суддів. Дуже незадоволені його змістом, але добре, що законопроект відправлено до КСУ".

Законопроект, що торкається гарантій незалежності суддів, викликає найбільше нарікань. Але, оскільки він зачіпає підвалини Конституції, документ відправлять на розгляд Конституційного Суду. Це єдине, що примиряє опозицію з його існуванням. "Ми не всім задоволені, наша позиція щодо закону про суддів була озвучена головою фракцію. У нас були підготовлені власні зміни. І єдине, про що ми домовлялися з більшістю, так це про те, що вони проголосують за відправлення до КСУ і нашого проекту. Тоді вже будемо шукати точки дотику. Щодо інших законів, то тут результат кращий. Так, ці закони є результатом домовленостей, компромісів та переговорного процесу. Але я вважаю, що наше геополітичне визначення вартує багатьох зусиль", – говорить Ксенія Ляпіна.

Каменем спотикання ризикує стати і так званий "антидискримінаційний закон". Він також може "подружити" владу та опозицію, але в плані цілковитого неприйняття його норм. Хоча "норма спотикання" тут насправді одна – та, котра унеможливлює відмову у працевлаштуванні для людини, яка належить до сексуальної меншини. З мухи роблять слона, переконана Ірина Геращенко, адже про жодну пропаганду чи популяризацію гомосексуальних стосунків тут насправді не йдеться. "Галас піднято лише через один пункт, де передбачена рівність при працевлаштуванні для всіх без винятку, незалежно від того, до якої меншини – релігійної, статевої тощо – належить людина. Це норма західного світу", – додає Олександр Доній.

Проте виявляється, що й окрім "антидискримінаційного закону", роботи попереду не бракує. Разом з Іриною Геращенко ми підводимо підсумки зробленого і незробленого. Отож, прийняті правки до Кримінально-виконавчого кодексу, Митного тарифу, підсилено гарантії незалежності суддів та виконання судових рішень. Між тим "в пакеті євроінтеграційних законів одним з ключових лишається закон "Про прокуратуру", – говорить Геращенко. – Проект закону, який готує Адміністрація президента, ще навіть не надійшов до Верховної Ради. Опозиційний же проект враховує всі вимоги Венеціанської комісії.

Також не прийнятою лишається реформа виборчого законодавства – європейська сторона наполягає на врахуванні рекомендацій Венеціанської комісії, оскільки існуючий закон створює чималий простір для фальсифікацій (особливо на мажоритарних округах). Дуже багато питань і до принципів формування виборчих комісій, куди на цих виборах входили представники від "фейкових" партій – саме на рівні комісій і мали місце передумови для фальсифікацій. Ми наполягаємо на такому виборчому кодексі, який не варіював би під кожні вибори – в залежності від примх партії влади. Взагалі-то УДАР вважає, що для України ідеальною виборчою системою є система пропорційна, але при цьому така, що побудована на відкритих списках. Цікаво, що багато партій містять у програмних положеннях пункт про відкриті списки, але, не дивлячись на це, ми все одно користуємось змішаною системою виборів", – каже Геращенко.

А де були самі опозиціонери під час євроінтеграційних голосувань? Хто на лікарняному, хто у відрядженні. Але всі при "поважних причинах"

Це прекрасно, що опозиція так багато вимагає від колег по парламенту, і з через таку велику лінзу розглядає кожну дію – ба навіть думку – опонентів від влади. Проте й сама опозиція, виявляється, не без гріха. "Мене здивувало, що близько 50-60 депутатів з опозиційних фракцій або були відсутні, або їхні картки стояли, а самі вони не голосували, а це ж нібито пріоритетні для опозиції закони. Ми абсолютно справедливо робимо закиди вбік влади щодо відсутності депутатів на робочому місці (за яких тим часом голосують інші), але й нам самим потрібно дисциплінуватися. Я був вельми здивований тим, що хтось іще знаходиться у відрядженнях або у відпустках. Які відпустки, якщо почалася робота? І про які відрядження – парламентські чи партійні – йде мова? На цей випадок повинен бути моніторинг суспільства. Потрібно вчитися працювати…", – наголошує Олесь Доній.

"Обозреватель" поцікавився у "бютівця" Олександра Бригинця тим, що він відповість на "скаргу" Донія, і почув у відповідь таке: "Давайте говорити прямо, ці голосування не є аж такими ключовими, тому що був консенсус всіх фракцій, і було переконання, що за ці закони парламент проголосує. Тому депутати, в яких були інші завдання, займалися ними. Дуже багатьох також "дьоргали" журналісти, депутати давали коментарів в кулуарах…". Дуже дивно було почути, що опозиція в "день Європи" розраховували на підстраховку недругів з ПР, не вважаючи винесені на голосування питання "ключовими".

Але бог з ним. Маховик вже запущено, і назад вороття нема. І хоч опозиціонери і нарікають на те, що головного (на їхню думку) зроблено так і не було (мова, звісно, про звільнення Юлії Тимошенко через декриміналізацію її статті), вони ще сподіваються, що питання ЮВТ вдасться дотиснути. Як не миттям, так катанням. Як не через декриміналізацію, так через лікування за кордоном. "З боку європейських лідерів увага до цього питання не зменшується – політична логіка їхнього існування не дає їм змогу закрити на це очі. Пересічний виборець Німеччини, Франції тощо не дасть індульгенцію тому парламенту, який ратифікує угоду з країною, де її політв’язні. Це не знімається з порядку денного", – переконана Ксенія Ляпіна.

За високо піднятим прапором Тимошенко, за рефлексуванням над тими справжніми причинами, що рухають владою, опозиція, на жаль, не побачила найбільшого позитиву: крига скресла. Що ж, це трохи прикро. Одначе, за словами самих же опозиціонерів, прогрес помітили в Європі. А це вже немало…

Наши блоги