УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Експерт: заява уряду США щодо арешту Тимошенко - тиск на внутрішню політику України

2,0 т.
Експерт: заява уряду США щодо арешту Тимошенко - тиск на внутрішню політику України

Рішення Печерського районного суду м. Києва про арешт колишнього прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко було неоднозначно сприйняте українськими і закордонними політиками та експертами. Одні заявляють про юридичну коректність ухваленого рішення, інші виявили категоричну незгоду і заявили про заполітизованість судового процесу.

Про незалежність української судової системи та заяви західних політиків щодо суду над Тимошенко розповів голова Ради суддів загальних судів Павло Гвоздик.

"Принцип незалежності суддів є фундаментальним принципом організації влади у демократичному суспільстві. На міжнародному рівні принцип суддівської незалежності ототожнюється з принципом незалежності судової влади. Відповідно до міжнародних документів, незалежність являє собою відокремлення правосуддя від інших гілок влади, сторін судового процесу, впливу політичних партій та громадських об'єднань. З поняттям суддівської незалежності нерозривно пов'язане й поняття безсторонності суду, що означає неупереджене виконання суддівських обов'язків, прийняття рішень без будь-якого впливу з-поза меж судового процесу, незважаючи на загальну громадську думку, засоби масової інформації чи будь-який зовнішній тиск. Ці положення зафіксовані в Загальній декларації прав людини, проголошеній Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (1966 р.). Знайшли вони своє закріплення в Конституції України та Законі України "Про судоустрій і статус суддів".

Тлумачення понять незалежного і безстороннього суду містяться також у рішеннях Європейського суду з прав людини та Конституційного Суду України. В подальшому міжнародною спільнотою було прийнято ще два спеціальні акти - Загальна декларація судової незалежності (Монреаль, Канада 1983 р.) та Основні принципи щодо незалежності правосуддя (Мілан, Італія 1985 р.), схвалені резолюціями 40/42 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада і 13 грудня 1985 року.

Зокрема, Принципами встановлено, що незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов'язані поважати незалежність судових органів і дотримуватись її. Отже, у цьому документі прямо вказується на обов'язок держави та суспільних інституцій дотримуватись суддівської незалежності.

Судові справи повинні вирішуватися безсторонньо, на основі фактів і відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонуки, тиску, погроз або втручання прямого чи непрямого, будь-якого боку і з будь-яких причин.

Суди ж відповідно володіють компетенцією стосовно питань судового характеру і мають виняткове право вирішувати, чи входить передана їм справа до їхньої, встановленої законом, компетенції. Не повинно мати місце неправомірне чи несанкціоноване втручання в процес правосуддя, і судові рішення, винесені суддями, не підлягають перегляду. Цей принцип не перешкоджає здійснюваному відповідно до закону судовому перегляду чи пом'якшенню вироків, винесених судовими органами.

Таким чином, намагання політичних сил впливати на перебіг процесу суперечить фундаментальним принципам правосуддя і є нічим іншим як тиском на суд. Паралельно з цим проходить потужна кампанія з компрометації як суду взагалі, так і окремих його представників. Такі дії слід розцінювати як загрозу незалежності судової влади, як такі, що підривають основи громадянського суспільства, як такі, що посягають на демократичний розвиток країни. Державні ж органи повинні вживати всіх законних заходів для забезпечення незалежного і безстороннього функціонування суду - це їх конституційний обов'язок.

Відповідно до викладених вище принципів і умов їх реалізації, слід оцінювати й заяви деяких західних політиків, як, наприклад, сенатора Джона Маккейна чи сенатора Річарда Лугара з приводу затримання колишнього прем'єр-міністра України. Вказані заяви носять декларативний характер і є нічим іншим, як думками окремих політиків, які за своєю суттю не мають жодного міжнародно-правового значення.

Інша справа - заява уряду США, в якій ставиться питання про перегляд рішення про взяття під варту Ю.Тимошенко і вимагається негайно її звільнити, що є ні чим іншим, як засобом впливу на питання внутрішньої політики суверенної держави України. І спрямована ця заява, передусім, на досягнення певних політичних цілей (які можуть не мати взагалі жодного стосунку до правосуддя). Ця заява не демонструє зацікавленість уряду США у поліпшенні системи українського правосуддя і необхідності зміцнення демократичних засад українського суспільства.

Слід також звернути увагу й на те, кому адресовано цю заяву, а адресовано її передусім уряду України, який, відповідно до Конституції України, жодного законного впливу на судову систему не має. З огляду на це, заклики вплинути є ні чим іншим, як підбурювання уряду України до протиправних дій з впливу на суд, що прямо суперечить названим міжнародно-правовим документам і Конституції України.

Чи відомо про це у США? Безумовно, адже розрахунок тут політичний і спрямований він не на встановлення істини чи поліпшення ситуації в українських судах, а на підтримку одного з учасників судового процесу і таким чином певної політичної сили.

Суд для того і існує, щоб у ньому у встановлений законом спосіб було надано правову оцінку пред'явленому особі обвинуваченню, і будь-які відступи від встановленої законом процедури вирішення цього питання не є припустимі, оскільки результатом таких дій може стати втрата судом незалежності, а такий суд справедливим бути не може".