УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Тимошенко повертається

Тимошенко повертається

Настрій вівторка, 27 вересня, з самого ранку визначав малозрозумілий месидж. За інформацією видання «Лівий берег», журналістам, котрі приймають участь у висвітленні процеса над Юлією Тимошенко, рекомендують приділити особливу увагу саме цьому засіданню. Чому? Неясно. Невже хтось серйозно думав, що за півдня, відведені для слухань, суддя Родіон Кірєєв встигне і дебати провести, і останнє слово підсудної заслухати, і багато сторінковий вирок зачитати? Навряд чи. Настільки необізнаних з процедурою серед медійників нема, наївних – тим паче.

Надії обертались, радше, довкола зміни запобіжного заходу. Але, почавши суд, Кірєєв оголосив продовження судових дебатів. Стонадцяте клопотання про звільнення Тимошенко (цього разу від керівника парламентської фракції БЮТ Івана Кириленка) суддя розглядати не став. Послався на стадію, на котрій знаходиться судовий розгляд (запізно, мовляв, панове). Натомість поза судової залою адвокат підсудної Юрій Сухов казав в коментарях журналістам, що Тимошенко суд повинен відпустити. Цим, мабуть, і підживлювалась ілюзія, що раптом щось таки та станеться.

Не сталося. Власне, люди ЮВТ вже двічі вдавалися до хибної тривоги, повідомляючи про арешт своєї лідерки. Зараз все йде по накатаній схемі, тільки з точністю до навпаки – тепер Тимошенко мають випустити. Мета інформаційної кампанії зрозуміла: підігріти підупалий інтерес. Як слушно зауважив в коментарях «Обозревателю» Вадим Карасьов, суд над ЮВТ «будуть помалу виводити з фокусу інформаційної уваги», зроблять його нудним і «крючкотворним», і, мабуть, таким саме довгим, як посмертний процес над діяннями Жанни д`Арк – 500 років засідали найкращі уми католицької церкви, перш ніж розібрали цю справу та ухвалили канонізацію Жанни.

Хоча 500 років – це вже перебір. Наші сьогоднішні експерти одностайні в тому, що влада прийме остаточне рішення вже після того, як досхочу наїздиться по всьому далекому і дуже далекому зарубіжжю. В Америці та Росії керманич нашої держави вже побував, на черзі – Самміт східного партнерства, котрий має відбутися 30 вересня у Варшаві. Те, що за долю Юлії Володимирівни відповідальність нестиме саме президент, охоче підкреслюють особи з її партійного оточення – і депутат Власенко, і депутат Семерак, і депутат Соболєв, і багато інших (поки що!) депутатів…

Так говорять бютівці, наголошуючи, що процес – політичний, і що вирок відомий тільки Януковичу. Заяложеною політриторикою однопартійці Тимошенко демонізують її колишнього конкурента на президентських виборах, роблять з нього фігуру грізну та макабричну. Насправді ж Янукович балансує між гнівом Росії та невдоволенням Заходу. Між надією Росії використати невдоволення європейських лідерів на свою користь та спробами «старих демократій» дотиснути українського лідера і змусити його звільнити Тимошенко.

Чим є Тимошенко для Заходу? Як каже Олексій Гарань, «в очах Європи Юлія Тимошенко – лідер опозиції, інакше її просто не розглядають…». Відтак потрібно, щоб лідер опозиції не сидів за гратами, а приймав активну участь у парламентських виборах. На Заході Тимошенко – свого роду фетиш, знамено боротьби за демократію, підняте над руїнами поваги до України.

Адже, як вже згадував «Обозреватель», цивілізований світ теж не без гріха: у Франції, приміром, судять екс-президента цієї країни Жака Ширака (за незаконне фінансування своєї партії), в Ісландії – колишнього прем’єр-міністра Гейра Хаарде (за «неефективність управління»), в Ізраїлі – колишнього главу уряду Ехуда Ольмерта (тут обвинувачення подібне до тимошенківського – корупція та перевищення службових повноважень).

Але судять без обговорення даних процесів з широкою міжнародною громадськістю, без покірного вислуховування докорів та претензій зі сторони чисельних спостерігачів абощо. Хтось може зауважити, що тамтешня Феміда дасть нашій неабияку фору – що ж, із цим ніхто не сперечається. Але, якщо вже на те пішло, після вироку Кірєєва у матеріалах справи матиме змогу покопирсатися Європейський суд з прав людини – якщо тільки до нього звертатимуться по істину в останній інстанції.

Хоча, можливо, до цього якраз і не дійде. Ми вже писали про можливу декриміналізацію 365-тої статті ККУ (за якою судять Тимошенко), згадували й інші – сприятливі для екс-прем’єрки – варіанти розвитку подій. Опитані «Обозревателем» політологи вказують на Самміт східного партнерства, котрий може переломити долю ЮВТ у кращий для неї бік – Карасьов також згадує грудневий самміт «Україна-ЄС», після кого, за його словами, Януковичу доведеться визначитися з вибором.

А вибір цей торкається того, за яким же вектором рухатиметься Україна – західним чи східним, європейським чи російським. На цьому роздоріжжі і лежить вирок Юлії Володимирівні Тимошенко, двічі прем’єр-міністра України, кандидата в президенти-2010 і лідера – якщо вірити Меркель і Ко – об’єднаної української опозиції.

А тепер – слово нашим експертам. Ми попросили їх прокоментувати сьогоднішні чутки про те, що справа Тимошенко рухається до логічного фіналу.

Володимир Фесенко, керівник Центру політичного аналізу "Пента": «Москва знає, що зараз Вашингтон та Європа тиснуть на Януковича, а Янукович цього не любить – і Росія під це змінює тактику».

- Юридичний аспект коментувати не берусь. Наскільки я знаю, ми маємо почути обвинувачення, захист (власне, саму Тимошенко), і лише потім буде вирок. З досвіду зачитування вироку по інших справах (того ж таки «судді-колядника» Зварича), можу сказати, що процедура інколи триває не один день. Можливо, протягом тижня щось і вирішиться, але 30 вересня відбудеться Самміт східного партнерства – якщо до цього часу Тимошенко отримає вирок, та ще й вирок обвинувальний, це може не сподобатись нашим європейським партнерам. Гіршу ситуацію для Януковича, який їде на Самміт, годі собі й уявити. Це була б величезна політична помилка… Чи відпустять Тимошенко? Можливо, якщо її виправдають. Але тоді це означатиме поразку влади. Змінити їй запобіжний захід? І це можливо. Але тоді процес, очевидно, розтягнеться в часі.

Я не виключаю сенсації. Але якби цей процес хотіли завершити швидко, це зробили б іще на початку вересня. Але у процесі зробили паузу… Зараз на справу Тимошенко майже вирішальним чином впливає позиція Заходу, а от щодо позиції Москви, то вона якраз – як би це не було парадоксально – може погіршити політичну долю Тимошенко. Попри всю симпатію Володимира Володимировича (Путіна) до Юлії Володимирівни… Бо Москву більше турбують її стратегічні інтереси. Москва знає, що зараз Вашингтон та Європа тиснуть на Януковича, причому жорстко тиснуть, а Янукович цього не любить – і Росія під це змінює тактику. Щоб склалася така схема: не хоче з нами Захід мати справу, ну то й грець з ним. Не хочуть укладати з нами угоду про Зону вільної торгівлі – будемо домовлятися з Росією про Митний союз. Тобто поки що про це насправді мова не йде! Але це – поки що… Росія намагається грати на протиріччях між Януковичем та західними лідерами. Москва хоче, щоб Янукович розчарувався у Заході і повернувся до РФ – ось у цьому сенсі Москві й вигідно, щоб Тимошенко залишалася за гратами.

Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій: «Якщо оберуть ЗВТ і ЄС, то тоді – щоб забезпечити ратифікацію Європейським парламентом – потрібно буде поставити остаточну крапку у справі Тимошенко»:

- У справі Тимошенко можливе все – з огляду на Самміт східного партнерства, який насувається. Хтозна, може, Тимошенко навіть випустять – через необхідність продемонструвати напрям на євроінтеграцію та Зону вільної торгівлі. Чому цього не було зроблено до поїздки Януковича в Америку? Та тому, що це був візит до Генасамблеї ООН, а на цьому заході не ставлять (не ставили і ніколи не будуть ставити) питання щодо інтеграції України до Європи. І повноцінного спілкування чи дебатів з європейськими лідерами там теж не було. Тобто перед Генасамблею ООН ніякого особливого жесту робити було не слід. До того ж, після Америки Янукович летів до Москви, а випускати Тимошенко перед поїздкою до Росії означало б капітуляцію України в й без того непростих газових стосунках з РФ. Це було б невиправдано з точки зору тієї тактики, якої Янукович дотримується із Росією. А от з точки зору тактики у стосунках з країнами, котрі будуть на Самміті східного партнерства, - якраз навпаки.

Зараз процес над Тимошенко будуть помалу виводити з фокусу інформаційної уваги. (Іншого вибору не лишається, бо суд зайшов у глухий кут). Топову медійну подію з нього вже не робитимуть – навпаки, виведуть за лаштунки політичної сцени. Процес будуть затягувати, робити його нецікавим, рутинним, «крючкотворним». Можливо, справу повернуть прокуратурі на дослідування, змінять склад суду абощо. Остаточне ж рішення по Тимошенко буде прийнято десь у середині листопада – напередодні грудневого самміту «Україна-ЄС» і напередодні можливого підписання угоди про Зону вільної торгівлі і про політичну асоціацію з ЄС. На той момент українська влада буде змушена зробити остаточний вибір – ним буде або європейський напрям, або Росія та Митний союз.

Якщо оберуть Зону вільної торгівлі і політичну асоціацію, то тоді – щоб забезпечити ратифікацію цих документів Європейським парламентом – потрібно буде поставити остаточну крапку у справі Тимошенко. І винести їй такий вирок, який дозволив би їй брати участь у парламентських виборах 2012 року. Без цього ратифікація угод в одному з національних парламентів країн-учасниць може й не відбутися.

Олексій Гарань, науковий директор Школи політичної аналітики при НаУКМА: «Затиснута виборами, що наближаються, влада розуміє, що непопулярні кроки б’ють по ній самій»:

- Влада отримала досить жорсткі месиджі як з боку Сполучених Штатів, так і зі сторони Європи. Тому мені здається, що зараз Януковичу зовсім непотрібно наживати собі нових ворогів, йому б зараз вийти з цієї ситуації гідно, зберігши обличчя – можливості для цього є, вони вже обговорювались… Що зараз важливо для Європейського Союзу? Щоб лідер опозиції не знаходився за гратами. Точніше, це в очах Європи Юлія Тимошенко – лідер опозиції, інакше її просто не розглядають… Плюс Європі потрібно, щоби Тимошенко брала участь у наступних парламентських виборах. Далі – рішення за Банковою, за президентом та його найближчим оточенням.

Думаю, коли цей процес тільки починався, всі варіанти розвитку подій прораховані не були. Тим паче це стосується того моменту, коли приймали рішення щодо арешту Тимошенко. Звичайно, це була помилка. А зараз треба щось робити. Мені здається, багато що залежатиме від того, що буде сказано на Самміті східного партнерства – зокрема, від позиції європейських лідерів, які ставляться до Януковича помірковано – як той таки президент Польщі Комаровський… Двотижнева затримка у процесі Тимошенко була пов’язана з необхідністю шукати шляхи виходу з цієї ситуації. Буквально у найближчі дні влада визначиться з тим, що робитиме далі.

Безумовно, Банкова втрачає рейтинг – це фіксується і соціологією. Втрачається і її легітимність; як наслідок – влада розгублена. Що вона може зараз запропонувати суспільству? Сказати, що вона опікується реформами? А от більшості громадян здається, що ні… Затиснута виборами, що наближаються, влада розуміє, що непопулярні кроки б’ють по ній самій. Діалогу з суспільством вона не має. Намагається створювати видимість, зокрема, боротьби з корупцією, але всі розуміють, що на найвищому рівні ніякої боротьби немає. І так – в усьому.