Уманський рух на місці, або Мерське самодержавство Бодрова

Минув рівно рік відтоді, як Умань разом із вкотре новобраним мером Юрієм Бодровим почала рухатись за новим курсом з гучною назвою «Будуємо нову Умань». Погодьтесь, виглядає досить оптимістично. І декому могло б здатись, що саме тепер у місті почнуться довгоочікувані зміни на краще. Чесно кажучи, не знаю, чи були серед уманчан такі романтики, що сприйняли нові мерські гасла та обіцянки за чисту монету, але суворі реалії уманських буднів поки що говорять про інше. Нажаль, далі гучних заяв та дешевого піару справа не пішла. І судячи з двадцятирічного досвіду життя під «опікою» мера Бодрова (а саме стільки він керує містом), навряд чи піде.

На думкубагатьох, Умань в порівнянні з іншими невеликими містами України знаходиться у досить вигідному положенні щодо перспектив свого розвитку. Поміркуйте самі: вигідне географічне положення (Умань знаходиться на трасі Київ-Одеса, і рівновіддалена від великих міст), хороші можливості для бізнесу, пов'язаного з туризмом до Софіївськогопарку та щорічне хасидське паломництво могли б дійсно стати запорукою благополуччя міста на довгі роки. Але, здається, комусь така ідея не до душі. Уманчани не отримують від цього практично нічого. А замість квітучого та розвинутого міста, мешканці міста мають лише нові мерські гасла ленінського штибу, на кшталт «Ми підем новим шляхом». Інфраструктура міста як і раніше залишається на вкрай низькому рівні, дороги не ремонтуються і швидше позначають напрямок руху, ніж є шляхами сполучення, холодна вода подається періодично, а про наявність гарячої ми скорботно мовчимо. У міську казну капають копійки, хоча вона могла б поповнюватись мільйонами.

Одним словом, місто не лише не розвивається і зупинилося в одній точці далеко позаду від нового курсу, але здається, його розвиток штучно призупиняється. Міській владі чомусь невигідно, аби люди мали робочі місця та стабільну зарплатню. Чому?

Перші ж результати нашого журналістського розслідування нас просто шокували. Виявляється комунальні підприємства міста просто штучно банкрутяться. Для прикладу можна взяти підприємство «Уманьводоканал». 56 відсотків води, за яку місто віддає неймовірні гроші, просто не доходить до споживача. Вода тече в землю, а влада з цього приводу не вживає жодних заходів. З міського бюджету ніби то виділили три мільйони гривень, але по факту – ні груш, ні торби. Результатів немає. Підприємство з кожним днем просто втрачає свою життєздатність і ось-ось збанкрутує. Аналогічна ситуація і з підприємством «Уманьтеплокомуненерго». Отже, незабаром місто може просто залишитися і без води, і без тепла.

Не турбує мерію і стан сміттєзвалища, яке постійно горить і труїть уманчан. Абсолютно незрозуміла ситуація склалася із міською лазнею. Нещодавно близько сотні людей прийшли пікетувати міську раду через те, що закрили лазню. Уманчани вимагали зустрічі з мером Бодровим, а він тим часом з робочим візитом відпочивав у Ізраїлі. Хіба ж то його проблеми, що сотні уманчан не знали, де можуть задовільнити звичайну людську потребу – помитися. Бо особисто в його помешканні проблем із водою не спостерігається. Отже про що базікають ті диваки меру якось не зрозуміло. Як з’ясувалось, міську лазню якимось дивним чином було передано на баланс РЕУ-2, де її благополучно і довели до закриття.

В ситуацію міста навіть втручалась Президентська адміністрація. Виявляється звідти приходив лист з вказівкою вирішити ці питання, але жодних рухів з боку влади не відбулось. Як кажуть, віз і нині там.

Наше розслідування ще не закінчилося і от нова сенсація – кажуть, міський голова оформив собі документи на пенсію по інвалідності. Отримана інформація зараз перевіряється, але це вже пояснює чому він так раптово поїхав за державний кошт до Ізраїлю – лікуватися. Ми подали офіційний запит до міської лікарні, де консиліум лікарів має дати інформацію про те, на яку таку хворобу занедужав наш мер. Хоча чи потрібна хвороба, щоб отримати довідку, коли в тебе повна влада у місті?!

«Те що медиків змушують давати такі довідки – просто обурює», – коментує один з лікарів Уманської міської лікарні. «Хоча, можна здогадатись якими аргументами це зроблено. Ми вже два місяці не отримували заробітну платню саме через недопрацювання мера та його команди. Що буде далі з лікарнею не знаємо й досі, адже таке керівництво міста може призвести до того, що нас закриють».

Отже двадцяту річницю мерського самодержавства Умань святкуватиме весело. Але чи довго місто зможе терпіти таке «задоволення» від його правління – це велике питання. Наразі, мешканці Умані сподіваються, що отримавши пенсію по інвалідності, пан Бодров нарешті забажає піти на заслуженийвідпочинок. Адже, як мінімум, уманчани на це дійсно заслужили.