Незваний гість: на Волині збиткує "заморський" хижак. Фото

На Любешівщині, що на Волині, у водоймах з'явилася незвична для цієї місцевості риба ротань. "Незваний гість" неприємно здивував місцевих рибаків, адже хижак завдає великих збитків поліським озерам і ставкам.

Як розповідає майстер лісу Гірківського лісництва Василь Єлець, донедавна "шухер" у водоймах наводили хіба щука та окунь. Однак природа навчилася тримати "рибний" баланс, тому вистачало живності і журавлям з лелеками, і місцевим рибалкам.

"Та років із десять тому почала нам на вудочку потрапляти рибина з дуже великою головою, викарачкуватими очима й величезним ротиськом, – продовжує Василь Володимирович. – Крім того, ми помітили: ті рибини є двох кольорів – зеленувато-сірі й геть чорні. У літературі почитали й зрозуміли: то це ж ротань! Головешка по-народному! Звідки ж вона взялася на Поліссі?!".

Здивування рибалок цілком зрозуміле. Адже прабатьківщиною ротаня є Далекий Схід, Північна Корея та басейн річки Амур (тому перша назва хижака – бичок амурський). У минулому столітті люди стали заселяти ротанем водойми Уралу, Іртиша, Волги, Дону. А наприкінці ХХ століття – для урізноманітнення водного царства – запустили в українські водойми.

"Може, комусь і хотілося урізноманітнення, але тут, у Любешівському районі, від ротаня великі збитки! – каже Василь Єлець. – Ця риба пожирає все. Мальком їсть зоопланктон. Підростає – харчується дрібними безхребетними. А дорослі рибини не гребують нічим: ікрою, мальками, п’явками, тритонами, пуголовками. Не стає цього – пожирають одне одного. Справжні канібали!".

Та й кліматичний екстрим ротаню не страшний. Торік, коли літо було дуже спекотне й чимало водойм на Любешівщині сягнули рекордних мінімумів, ротань витримав. Ба більше – його помічали навіть у геть замуленій воді.

"А знайомі рибалки розповідали: взимку ставок промерз аж до дна, у кризі побачили рибину, принесли додому, щоб розмерзлася, а вона (це був ротань) взяла й ожила!", - не може надивуватися рибалка.

Заступник начальника Ветлівського ПОНДВ Національного природного парку "Прип’ять-Стохід" Віктор Зелик підтверджує: ротань справді живучий (його шкіра побудована так, що може здійснювати газообмін) і небезпечно зажерливий.

"Ця риба полює навіть із пов­ним шлунком. А оскільки має великого рота, то здобич заковтує цілою, – каже природоохоронець. – Іноді ротань так наїдається, що стає втричі важчим за свою попередню вагу, відтак осідає на дно й лишається там зо три доби, аж доки їжа не перетравиться і шлунок не звільниться для нової здобичі".