УкрРус

У Рівному продовжують розкопки замку князів Любомирських

  • У Рівному продовжують розкопки замку князів Любомирських

style="padding-top:20px; border-color:#fff;">

Звіт про археологічну експертизу земельної ділянки в місті Рівному по вулиці Замковій (місце розташування середньовічного замку та палацу князів Любомирських) у 2016 році.

РОБОТИ НА ТЕРИТОРІЇ, ДЕ ЗНАХОДИВСЯ РІВНЕНСЬКИЙ ЗАМОК

Археологічну експертизу на ділянці, де знаходився Рівненський замок ХV–ХVІІ ст. та палацовий комплекс князів Любомирських ХVІІІ–ХІХ ст. проведено Дочірнім підприємством «Рівненська старовина» державного підприємства науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології Національної академії наук України з 10 по 21 травня 2016 р. на замовлення управління культури і туризму виконавчого комітету Рівненської міської ради на виконання програми «Відродимо у Рівному замок (палац)» на 2016–2018 рр.

У центральній частині м. Рівного проводилися значні за площею археологічні дослідження у 2007–2010 рр. поблизу костелу Святого Антонія (зал камерної та органної музики), Свято-Воскресенського собору і на Театральній площі (рис. 1), а от територія Рівненського замку археологічно не досліджувалась.

Середньовічний замок у Рівному

Рівненський замок розбудовувався у ХV–ХVІІ ст. на окремому підвищенні, оточеному заболоченою заплавою р. Усті (рис. 1, А). Згодом для посилення його оборони було влаштовано великий став і замкова територія перетворилась на острів, для сполучення із ним з боку міста було споруджено міст. Зберігся досить детальний опис замка у інвентарі спадщини князя Олександра Острозького 1620 р. В ньому названі основні елементи оборони замка і різноманітні будівлі, які знаходились на його території. Форму замкового підвищення можна відтворити також за старими планами м. Рівного кінця ХVІІІ – першої половини ХХ ст. Природне підвищення було поділене на дві частини, причому північна частина була значно менша за південну (дитинець). До дитинця було перекинуто два мости. Входом до замку слугувала велика брама з баштою. Наліво від неї ішов паркан, на розі якого стояла іще одна башта, з годинником, що відбивав години. Поблизу знаходилася церква з дзвоном. Далі, понад парканом, стояла стайня, а поруч неї – вісім комор. Недалеко розташовувались кухня з двома вогнищами, ізба та пекарня. Біля пекарні була іще одна брама з міцними ворітьми, до якої прилягав другий міст. У цій брамі були збудовані світлиця з коморою. Біля брами стояв старий будинок із сіньми, двома світлицями й кімнатою. Від цього будинку східці вели нагору, де була низка приміщень, зокрема спіжарня, а на долі – світлиця, двері з якої вели до кімнати. Навпроти стояла друга ізба з кімнатою. Біля цього помешкання було дев’ять комор, у двох з яких розташовувалися пивниці. У самому дитинці розміщувалися ще дві окремі пивниці під гонтовим, але не дуже добрим покриттям. Біля брами, що вела до міста, знаходився житловий будинок для урядників, в якому були сіни, присінки, ізба, пекарня та комори. Над ставком стояла кухня, двері з якої вели до світлиці.

Посеред замку була хижа для схову речей. На ній розташовувалась комора, навколо якої ішов ганок, оперезаний тартицями. Накриті сходи вели до верхнього помешкання, а там – спершу до великих сіней, із правого боку яких знаходилася велика ізба. Передпокій із великих сіней вів до малих, звідси були входи до покою та кімнати. З кімнати був вихід на ганок, яким можна було пройти до новозбудованої башточки, оточеної балясами. Звідси сіни знову вели до великої ізби, у сінях була комора, з якої був вихід до інших сіней. Поруч стояла каплиця, з лівого боку якої двері вели до ізби, а з неї – до кімнати. Навпроти була збудована досить велика столова ізба на сім вікон; вихід із неї вів до комори, з лівого боку якої двері виводили на ганок, а другі двері, мальовані, вели до старої каплиці. Увесь ганок був накритий старими гонтами.

У ХVІІІ ст. замок втратив свій статус оборонного об’єкта, тут було збудовано палац власників міста – князів Любомирських. Після Другої світової війни, у 50-х роках ХХ ст. будівлю було розібрано і ділянку сплановано.

Археологічна експертиза ділянки

За картографічними матеріалами Рівненський замок локалізується по осі вул. Замкової, в парковій зоні, між міським стадіоном на заході та штучним озером на сході. Оскільки жодних археологічних досліджень на території замку не проводилось, відсутня інформація про ступінь руйнації цієї археологічної пам`ятки. Орієнтовна площа, яку займав замок литовсько-польської доби – 1,5 га.

Підвищення, на якому знаходився замок, в наш час в рельєфі простежується дуже слабко. Сучасна денна поверхня на замковій території підвищується у порівнянні із рівнем денної поверхні на сусідній ділянці на схід від стадіону на 0,5–1,0 м, а над рівнем денної поверхні на ділянках навколо штучного озера – на 1,0–1,5 м. Для експертизи було вибрано ділянку розмірами 70×70 м на захід від вул. Замкової. Ділянка рівна, з горизонтальною поверхнею, на ній ростуть дерева листяних порід. Для того, щоб отримати інформацію про культурний шар та виявити давні споруди, на ділянці було прокопано десять шурфів. Всі вони мали прямокутну форму і були поділені на квадрати розмірами 1×1 м. Дослідження культурних нашарувань проводились пластами завтовшки 0,2 м.

Шурф 1

Прокопаний у західній частині ділянки, на якій проведено експертизу, за 9 м на схід від репера, за 2 м на північ від пішохідної доріжки, орієнтованої із заходу на схід. Його розміри 2×4 м. На площі шурфу гумусний ґрунт залягав до глибини 0,2–0,25 м, він містив дрібні уламки цегли та поодинокі уламки гончарних посудин. Нижче залягає материковий жовтий лесоподібний суглинок.

Шурф 2

Прокопаний у південно-західній частині ділянки, за 25 м на південь від шурфу 1. Його розміри 2×4 м. На площі шурфу материковий суглинок залягав похило, його поверхня горбкувата. Вздовж північної стінки шурфу товщина гумусного шару до материка становить 0,25–0,35 м, а на південь простежено пониження материка, тому товщина гумусного шару вздовж південної стінки шурфу становить 0,65–0,80 м. Слід відмітити, що гумусний ґрунт перевідкладений, однорідний, насичений шматками цегли, уламками глиняного та скляного посуду ХVІІІ–ХІХ ст.. Знайдено також уламки ліпних глиняних посудин і вироби з кременю мідного віку 4 тис. до н. е.

Шурф 3

Прокопаний у західній частині ділянки, за 10 м на південь від шурфу 1. Його розміри 1×4 м. На площі шурфу гумусний ґрунт залягав до глибини 0,25–0,3 м, він містив дрібні уламки цегли та поодинокі уламки гончарних посудин ХVІІІ–ХІХ ст. Нижче залягає материковий жовтий лесоподібний суглинок. На рівні материкового суглинку виявлені заглиблення, які, вірогідно, є слідами ковша екскаватора і датуються 50-ми роками ХХ ст. .

Шурф 4

Прокопаний у північно-західній частині ділянки, на північний схід від шурфу 1, за 13 м від пішохідної доріжки, орієнтованої захід-схід. Його розміри 1×6 м. Шурф прокопано до глибини 1,0 м, материк не виявлено

Стратиграфія нашарувань за профілем західної стінки:

а) темно-сірий гумусний ґрунт з дрібними шматками цегли та вапна;

б) ґрунт, насичений великими уламками цегли;

в) сіро-коричневий щільний ґрунт з включеннями битої цегли;

г) чорний однорідний щільний пластичний ґрунт. На межі квадратів 1-г і 1-д на глибині 0,5 м виявлено замощення і цегли (один шар) його ширина – півтори цеглини.

Для замощення було використано цілі цеглинки і половинки. Цегла великого формату, завдовжки 28,5–30 см, завширшки 15–16 см, завтовшки 6,5–7,0 см. Таку цеглу використовували у ХVІІ–ХVІІІ ст. В усіх виділених шарах знайдено уламки посудин із глини, фаянсу та скла, більшість з них датується ХVІІІ–ХІХ ст. Зібрано також небагато фрагментів глиняного гончарного посуду та кахлів, які за профілюванням та способами орнаментації можуть бути віднесені до ХVІ–ХVІІ ст. Кілька знахідок відносяться до мідного віку – це уламки ліпних посудин та масивний відбійник .

Вірогідно, досліджені в шурфі нашарування – це заповнення великого за розмірами давнього котловану.

Шурф 5

Прокопаний у південній частині ділянки, на якій проведено експертизу, за 15 м на схід від шурфу 2. Його розміри 1×4 м. На площі шурфу гумусний ґрунт залягав до глибини 0,2–0,25 м, він містив дрібні уламки цегли та поодинокі уламки гончарних посудин. Нижче залягав материковий жовтий лесоподібний суглинок.

Шурф 6

Прокопаний за 10 м на схід від шурфу 4. Його розміри 1×6 м. Шурф прокопано у північній частині до глибини 0,65 м, у центральній частині (кв. 1-в) до глибини 1,0 м, материк не виявлено. У південній частині шурфу (кв. 1-г-д) на глибині 0,2 м виявлено рештки стіни давньої будівлі, тому на південь від стіни, в кв. 1-е роботи зупинено на глибині 0,3 м. Стратиграфія нашарувань за профілем східної стінки:

а) чорний однорідний ґрунт з дрібними шматками цегли;

б – чорний ґрунт із включеннями дрібних фракцій вапняного розчину та уламків цегли;

в) завал битої цегли;

г) темно-сірий пухкий однорідний ґрунт.

Відкрита ділянка стіни має товщину 1,55 м, із північної сторони вдалося простежити, що збереглося шість рядів кладки, а нижче йде засипка із битої цегли. Цегла (ціла і половинки) скріплена піщанисто-вапняним розчином, цеглини мають великі розміри – завдовжки 28,5–30 см, завширшки 15–16 см, завтовшки 6,5–7,0 см. Верхній ряд цегли має ширину 1,0 м, а вздовж північного краю стіна вимурувана із плиток пісковику, недбало оброблених. Під час поглиблення шурфу на північ від описаної вище стіни, на глибині 1,3 м виявлено ділянку з муруванням, очевидно, це склепіння давнього підвалу.

У всіх виділених шарах знайдено уламки посудин із глини, фаянсу та скла, більшість з них датується ХVІІІ–ХІХ ст. Формат цегли та склад розчину дозволяють висловити припущення, що виявлена стіна належала будівлі, що входила до комплексу палацу князів Любомирських. Вірогідно, досліджені в шурфі нашарування – це заповнення великого за розмірами давнього котловану.

Шурф 7

Прокопаний у південній частині ділянки, за 20 м на південь від шурфу 6. Його розміри 1×4 м. На площі шурфу гумусний ґрунт залягав до глибини 0,2–0,25 м, він містив дрібні уламки цегли та поодинокі уламки гончарних посудин. У кв. 1-в після зачистки площі шурфу на рівні материка виявлено контури господарської ями 1. Яма 1 неправильної форми, в межах шурфу досліджено її західну частину завширшки 1,2 м. Глибина ями від рівня виявлення 0,55 м. В її заповненні трапилися уламки глиняних посудин ХVІІ–ХІХ ст.

Шурф 8

Прокопаний у північно-східній частині ділянки, за 5 м на схід від шурфу 6. Його розміри 1×4 м. У південній частині шурфу (кв. 1-в-г) на глибині 0,2–0,3 м було відкрито рештки мурованої стіни. Їх вивчення відкладено до проведення повномасштабних археологічних робіт. Заповнення у північній частині шурфу складалося із чорного гумусного ґрунту з включеннями битої цегли, уламків глиняного і скляного посуду ХVІІІ – початку ХХ ст.

Шурф 9

Прокопаний у північно-східній частині ділянки, за 7 м на схід від шурфу 8 і за 1 м на північ від пішохідної доріжки, орієнтованої із заходу на схід. Його розміри 1×4 м. На площі шурфу простежено потужну засипку на місці давнього об’єкта, тому роботи припинено на глибині 0,3 м.

Шурф 10

Прокопаний у східній частині ділянки, за 15 м на захід від пішохідної доріжки, що проходить вздовж вул. Замкової і за 2 м на південь від пішохідної доріжки, зорієнтованої по лінії захід-схід. Його розміри 1×4 м. Шурф прокопано до глибини 1,2 м.

Стратиграфія нашарувань за профілем східної стінки: під шаром дерну залягає сірий гумусний ґрунт; нижче простежено завали битої цегли; під ними виявлено сірий ґрунт з вугіллям, а нижче в південній частині шурфу залягає сірий однорідний ґрунт з піском; далі виявлено ґрунт, насичений шматками штукатурки, це шар залягає похило, з пониженням на південний схід; у північній частині шурфу нижче залягає шар битої цегли. На різних глибинах у перевідкладеному стані виявлено різноманітні знахідки. Трапилося кілька уламків посудин пізнього римського часу. Значна кількість гончарного посуду датується ХVІ–ХVІІ ст. Але найбільше матеріалі відносяться до ХVІІІ – початку ХХ ст. Це уламки глиняного і скляного посуду, кахлів, вироби із металів.

Особливості залягання нижніх шарів у шурфі дозволяють висловити припущення, що вони сформувались на південно-східному схилі підвищення, на якому знаходився Рівненський замок.

Археологічну експертизу проведено на місцевості, де за картографічними джерелами локалізовано Рівненський замок ХV–ХVІІ ст. Орієнтовна площа всієї замкової території – 1,5 га, розвідкові роботи у 2016 р. проведено на ділянці розмірами 70×70 м. Встановлено, що у південній частині цієї ділянки культурні нашарування були зняті до материка, вірогідно, у 50-х роках ХХ ст. (шурфи 1, 2, 3, 5, 7). Тут можливі археологічні дослідження заглиблених у материковий лес давніх об’єктів. Такі роботи вдалося провести у шурфі 7.

У північній частині ділянки в шурфах 4, 6, 8, 9 простежено потужні відклади культурних нашарувань і рештки мурованих будівель. Попередньо виявлені будівлі можна датувати ХVІІ–ХVІІІ ст. Ця територія є досить перспективною для проведення археологічних досліджень Рівненського замку.

Серед археологічних знахідок переважають матеріали ХVІІІ – початку ХІХ ст., зібрано досить виразну колекцію глиняного посуду ХVІ–ХVІІ ст.; відмітимо також знахідки первісної доби – уламки ліпних посудин і вироби із кременю мідного віку 4 тис. до н. е. та уламки посудин пізнього римського часу (ІІІ–V ст.).

Наши блоги