УкрРус

Печера Змія Горинича та візантійські фрески: секретні маршрути Києва

  • Печера Змія Горинича та візантійські фрески: секретні маршрути Києва | фото 1
    1/10

Екскурсовод провідного відчизняного туристичного оператора "Країна Ю Ей" Олександр Пилипчук, знавець історії Києва та Украіни, вважає, що Києву притаманний особливий шарм: це місто ніколи не приїдається, воно невичерпне і спроможне здивувати навіть корінного киянина – треба лише знати місця.

Олександр розповів "Обозревателю" про найважливіші маршрути столицею, які стануть в пригоді в День Києва.

П’ять місць, без яких Київ неможливий

Києво-Печерська лавра

Не найстаріший монастир Києва, але перший, заснований за суворим Студитським статутом, який Антоній привіз з Афону. Крім того, зведення Лаври - це перша релігійна "ініціатива знизу": монахи, що селились далеко за Києвом і шукали духовних цінностей, стали популярні в народі, тому князь подарував їм територію. Спочатку вони побудували дерев’яні, а згодом муровані храми.

Лавра - це невелике підземне місто з підземними вулицями, келіями, храмами, кладовищами, де зберігаються мощі. Мощі (від слова "мощь") – це природньо муміфіковані людські рештки, які вважаються чудодійними. І дійсно, якась потужна позитивна енергетика з них виходить. Вчені проводили експерименти з пророщенням зерна: пшениця, яка деякий час перебувала біля мощів, швидше проростала, менше піддавалась впливу шкідників та давала більший врожай. Я скептично ставлюсь до релігії в сучасному контексті, але можу підтвердили, що коли заходиш в лаврські печери, виникає відчуття, ніби проходиш якийсь портал, щось на тебе опускається, огортає. Словами це важко передати, треба спробувати.

Цікаво, що головний собор Лаври, Успенський, знищений в 40-х роках, потім був відбудований державним коштом. Тому питання про те, кому він зараз належить – Московському патріархату УПЦ чи ні – дійсно неоднозначне.

Музейно-меморіальний комплекс історії України у Другій світовій війні (колишній Музей Великої Вітчизняної)

Скульптура Батьківщини-матері – яскравий зразок монументалізму радянського періоду, досі одна з найвищих окремо стоячих скульптур в світі, загальною висотою 102 метра. Ми звикли до неї, але на туристів вона дійсно справляє враження. Над щитом є люк і маленький майданчик, куди можна піднятися ненадовго і побачити захоплюючий краєвид.

В самому музеї робиться акцент на особисті історії тих, хто пройшов шляхами війни. Емоційно найважчі зали – ті, що пов’язані з роками окупації Києва. Там є моторошні експонати: мило з людського жиру та інші.

Софія Київська

Популярний серед іноземців туристичний об’єкт, що має охоронний статус світової спадщини ЮНЕСКО, найстаріший християнський храм Східної Європи серед тих, що вціліли до нашого часу, з найбільшою колекцією оригінальних візантійських фресок і мозаїк ХІ ст, зібраних в одному місці (в Софійському соборі вціліла майже половина первинного фрескового і мозаїчного декору).

Андріївський узвіз

Душа старого міста, єдина вулиця в Києві, яка заслужила свій окремий музей. А ще - єдина вулиця з неправильною нумерацією: зазвичай номери зростають в напрямку від Головпоштамту, а на Андріївському навпаки. Це пов’язано з тим, що колись Головпоштамт, точніше, головна поштова станція, була на Поштовій площі. Зараз від неї залишився одноповерховий будинок, де розташований Музей самоврядування міста Києва (по суті, музей Магдебургського права).

Коли побудували новий Головпоштам, можна було змінити нумерацію. Але деякі будинки на Андріївському узвозі стали символом і візитівкою міста - зокрема так званий "Дом Турбиных" (Андріївський узвіз, 13), будинок, де мешкав Булгаков. Саме через такі будинки вирішили зберегти традиційну нумерацію.

Умовно кажучи, Андріївський стоїть на трьох китах: Музей Булгакова, письменника, для якого Київ був найкращим містом в світі;

Андріївська церква, яку найчастіше називають найкрасивішим храмом Києва (найменший та найвдаліший проект Растреллі, вишуканий зразок європейського бароко); прекрасний неоготичний особняк, який назвали "Замком Ричарда Левове серце" з подачі письменника Віктора Некрасова, який народився над Андріївским, на сучасній Володимирскій вулиці.

Андріївський узвіз - мистецький та культурний осередок, а також вулиця з типовим для Києва ландшафтом, з чудовими панорамними видами, такий собі київський Монмартр.

Хрещатик та Майдан

Сучасний центр Києва. Вулиця відносно молода, їй трохи більше 200 років. Хрещатик традиційно не люблять кияни, тому що він "не той", не старий. Але для туристів вулиця цікава своїм трошки балаганним духом вічного свята: пішохідна зона, музиканти, танцюристи, художники, розваги…

Старий Хрещатик був знищений радянськими підпільниками на початку німецької окупації. Шматок дореволюційної вулиці – це, по суті, квартал від Бесарабки по парній стороні.

Повоєнний Хрещатик - це найбільший в Радянському Союзі комплексний проект міської відбудови, який навіть подавали як кандидата на статус об’єкта ЮНЕСКО. Архітектурний стиль, можливо, трохи занадто пафосний, але цікаво, як тодішні архітектори в декорі будинків звертались до класицизму та українського бароко. Я маю на увазі рослинно-геометричний орнамент, керамічну плитку досить тонкої роботи, наприклад, на тих будинках, що стоять на розі Хрещатика і Прорізної, а також на будинках житлового комплексу напроти, зведених по типу московських сталінських висоток.

П’ять місць в Києві, які можуть налякати

Лисі гори

Таких в Києві традиційно нараховують не менше трьох (хоча іноді і 9). Лисі гори – це місця, де на поверхню Землі виходить аномальна енергетика, або, скажімо, електромагнітні поля. Там знаходилися язичницькі капища, а у середньовіччі, за легендою, збиралися відьми.

Три основні Лисих гори знаходяться над Андіївським узвозом, на Видубичах та на Троєщині.

Гора над Андріївським – Замкова, Кисілівська, в давньоруський час її називали "Кияниця", тому що на ній оселився один з напівлегендарних засновників міста – Кий. Потім він перебрався на Старокиївське плато, де зараз Історичний музей – Замкова невеличка, а тут, на плато, було де розбудуватись. Саме на Старокиївський горі періодично знаходять скарби, бо саме там сконцентровані фундаменти княжих палаців та храмів, археологами знайдено всі княжі палаци, що згадуються в літописах.

На Лисій горі в історичній місцевості Видубичі розташовано Лисогірський форт, що став завершальним етапом розбудови Київської фортеці. Вже в середині ХІХ ст. Київська фортеця була найбільшою в Європі із загальною довжиною фортифікацій близько 20 км.

Третя гора знаходилася біля села Троєщина, на околиці сучасного однойменного житлового масиву. Ближче до протоки Чорторий (теж колоритна назва) здіймавсь на березі піщаний пагорб, що згодом був зритий при розбудові місцевості.

Зелений театр ("Зеленка")

Одне з наймістичніших місць Києва, відоме дуже нехорошою енергетикою. З середини 19 сторіччя там знаходилися верхня та нижня підпірні стіни Київської фортеці: пагорб був укріплений стінами, щоб тримати оборону збоку Дніпра, пронизаний кількаярусними коридорами, бійницями, тунелями.

Ще наприкінці 19 сторіччя в пресі періодично з’являлись замітки про те, що військові, які несли там чергування, мали видіння: вони кричали, що Чингісхан з ордами насувається Дніпром на Київ. Дехто хто з них закінчив свої дні в "жовтому будинку". Тобто щось на психіку там тиснуло.

В повоєнний час, в 40-і роки, там зводять "Зелений театр", включаючи верхню підпірну стіну в конструкцію глядацького амфітеатру. В театрі давали концерти під відкритим небом, але в нього потрапила блискавка, сталася пожежа, і в 90-ті роки на цьому місті стояла пустка.

Зараз театр відновили, донедавна він перебував у приватній власності. Нині там проводять різні культурні заходи, але місце має сумнівну репутацію. Розповідають про привидів та "Господаря Зеленки", який може повестися по-різному з гостями.

Дехто вважає, що молодь, яка там збирається, просто полюбляє психотропні речовини. Дійсно, в цьому місці ще в 90-і роки любили збиратися сатаністи та інша неформальна молодь. Але таки щось містичне в цьому місці точно є.

Смородинський узвіз

В печерах під цим узвозом за легендою мешкав сам Змій Горинич.

В легенді про змія історики вбачають метафору протистояння з кочовиками: кочова валка нагадує зміюку, яка підповзає до міста. Якщо лівий та правий фланги бойовим маневром відділяються від центрального, то у зміюки з’являється три голови, а якщо нападники запалюють вогні - то вже чудовисько, що дихає вогнем.

Ще одна версія походження легенди про Змія саме в печерах Смородинського узвозу: там могла мешкати зграя розбійників, бо узвіз - це шлях з торгово-ремісничого Подолу до княжого граду, розбійники грабували торгові каравани, ховали награбоване в печерах. А Змій Горинич - це назва їх зграї.

Дійсно, та печера, що збереглася до наших днів, змійкою по спиралі спускається в глибину і потім відкривається гротом, де теоретично могли лишати награбоване. Там є і ніши по периметру, можливо і монахи колись використовували ці печери як келії.

Головпоштамт

В будинку, який стояв на місті сучасного Головпоштамту (не зберігся), жив полтергейст. Документально зафіксовані звернення в поліцію на початку ХХ ст. щодо літаючих по кімнаті предметів та незрозумілих звуків.

Влітку 1989 повністю обвалився портал над входом Головпоштамту з боку Майдану. Постраждало понад 10 людей, а однозначної причини обвалу так і не було встановлено.

Район Будинку меблів

В середині 1970-х на вулиці Патріса Лумумби, неподалік від Центрального будинку меблів, відбувались аномалії з електрикою та проводкою.

Унікальні маршрути Києвом

"Я назвав їх "Прогулянки найкращим містом в світі", - каже Олександр. - Один з моїх найулюбленіших та найпопулярніших маршрутів – околиця древнього міста Києва, гори Щекавиця та Кудрявиця, з яких відкриваються мальовничі панорами міста.

Щекавиця - це гора, де оселився напівлегендарний засновник Києва Щек, єдина, яка не викликає питань у істориків, бо і 1000 років тому вона називалася Щекавицею, як і в наші часи. З приводу місця оселі молодшого та старшого брата ведуться дискусії.

На Щекавиці розташована єдина в місті мечеть, а під нею - шматочок Азії посеред Києва, територія, облаштована посольством Азербайджану. В сквері Гейдара Алієва чимало екзотичних дерев, а також унікальна, як кажуть, єдина в світі копія всесвітньо відомого килима Шейх Сафі, витканого в першій половині 16 сторіччя за наказом шаха. Цей килим - рекордсмен за складністю ручної роботи. Оригінал знаходиться в лондонському музеї Вікторії та Альберта, а копія, дуже близька до оригіналу, уже 3 роки в Києві.

На Кудрявці знаходиться найстаріший в Києві міст, що вцілів до нашого часу. Хоча скромний з виду міст-віадук зараз в аварійному стані, але прокладено його за проектом Володимира Безсмертного над вулицею Петрівською ще в кінці ХІХ сторіччя.

Поряд з Петровським мостом - унікальний храм Св. Василя з куполами в вигляді пірамід та цікава територія Художньої академії, у дворику якої знаходиться симпатична колекція скульптур студентів та викладачів академії.

Ще один маршрут йде Лук’янівкою. Там і колишній тюремний замок – Лук’янівське СІЗО, яке у всіх на слуху, але не всі знають, що знаходиться воно в кількох хвилинах від метро Лук’янівська; і цікава архітектура старого міста: "рогатий особняк", "будинок з ірисами" з вишуканою квітковою ліпниною, дача Хрущова з колись розкішним парком.

Вартий уваги маршрут - територія Політехнічного університету, де є цікаві в історичному і архітектурному сенсі будівлі і прекрасний парк, а також музей зброї і техніки.

Навіть у відносно невеликому парку Шевченка в самому центрі столиці є таємниці і особливості, про які мало знають.

Наприклад, старий люк телефонного кабелю ще царського періоду із зображенням апарату Белла. А біля ресторану "Опанас" знаходиться фонтан "Чорне море", який повторює обриси моря. Раніше на місці пам’ятника Шевченку стояв Микола I, той самий, який програв Російсько-кримську війну - по суті, битву за Чорне море. Може, то була така собі іронія киян.

А знаєте, чому Червоний корпус університету такий червоний? Ні, це вже інша історія..."

Скільки насправді Києву років?

Офіційно місту понад півтори тисячі років, але практично всі спеціалісти згодні, що насправді воно значно старіше. В 2015 році під час реконструкції Поштової знайшли рештки давньоруського житла, майстерень, - вулицю XI сторіччя. Але це не сенсація.

Ще в 70-х роках, коли на Контрактовій площі прокладали метро, метробудівельники наштовхнулись на культурний шар давньоруського поселення 10-11 сторіччя. Викликали археологів, ті швиденько стали копати. Дійшли до 9-го сторіччя, і ніхто не знає, наскільки довго можна було б заглиблюватись в ті пласти, якщо б терміни будівництва не піджимали.

"Мені дуже дивно чути, коли кажуть, що Київ нецікавий, - зізнається Олександр. - Насправді, це невичерпне, вічне місто – до речі, вічним його назвав Бальзак, коли побував в Києві. І додав: "Я бачив північний Рим". Київ справді означав для східноєвропейських народів те ж саме, що для Західної Європи – Рим. Це був великий політичний, релігійний, культурний, освітній центр - північний Рим або східний Єрусалим. І цей статус місто зберігає певною мірою до нашого часу.

Ніби намистинки на нитку історії, нанизані в ньому епохи, архітектурні стилі, історичні й сучасні цікавинки. Київ не перестає дивувати.

Усі фото Олександра Пилипчука.

Наши блоги